Постанова 4872 № 923/1010/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2022 року м. ОдесаСправа № 923/1010/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Головея В.М., Разюк Г.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія" Будмеханізація" на рішення Господарського суду Херсонської області від 20 вересня 2021 року (повний текст складено 20.09.2021) по справі № 923/1010/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФ-ТРАНС" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія" Будмеханізація" про: стягнення 102 900 грн.,- суддя суду першої інстанції: Литвинова В.В. дата та місце винесення рішення: 20.09.2021, м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області В С Т А Н О В И В: У липні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФ-ТРАНС" (далі позивав, ТОВ "ПРОФ-ТРАНС") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія" Будмеханізація" (далі відповідач, ПАТ "Будівельна компанія" Будмеханізація") боргу у сумі 102 900 грн., з яких 22 200 грн. заборгованість за договором №02-01/18 від 02.01.2018 та 80 700 грн. заборгованості за договором №01-02/19 від 01.02.2019 про надання послуг перевезення. Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати в загальному розмірі 14 270 грн., що складаються із суми судового збору в розмірі 2 270 грн. та витрати на професійну правову (правничу) допомогу в сумі 12 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Приватним акціонерним товариством "Будівельна компанія" Будмеханізація" взятих на себе зобов`язань щодо повної оплати за отримані послуги перевезення відповідно до договорів №02-01/18 від 02.01.2018 та №01-02/19 від 01.02.2019. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.09.2021 у справі №923/1010/21 (суддя Литвинова В.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФ-ТРАНС" до Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія" Будмеханізація" задоволений у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія" Будмеханізація" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФ-ТРАНС" 102 900 грн. заборгованості, 2270 грн. судового збору та 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти здійснення розрахунків з позивачем за отримані послуги перевезення відповідно договорів №02-01/18 від 02.01.2018 та №01-02/19 від 01.02.2019 в зв`язку з чим ТОВ "ПРОФ-ТРАНС" цілком правомірно звернувся до Господарського суду Херсонської області із відповідним позовом про стягнення заборгованості, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи. Жодних доказів перерахування боргу у розмірі 22 200 грн. за договором від 02.01.2018 №02-01/18 та 80 700 грн. за договором №01-02/19 від 01.02.2019 про надання послуг перевезення відповідачем не надано. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія" Будмеханізація" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 20.09.2021р. у справі №923/1010/21 та прийняти нове рішення, відповідно до якого у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що метою узгодження суми заборгованостей є необхідність огляду оригіналів документів, які подані до позовної заяви, у зв`язку із чим відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції заявлялось клопотання про перехід до загального позовного провадження та витребування у позивача оригіналів документів для їх огляду у судовому засіданні. Однак, на думку апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволені вищезгаданого клопотання. Окрім цього апелянт вказує, що відповідно до договорів від 02.01.2018 №02-01/18 та за договором №01-02/19 від 01.02.2019 про надання послуг перевезення строки сплати не вказано, вимогу про оплату заборгованості, на яку посилається позивач, не надсилалась та не вручалась за юридичною адресою Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія" Будмеханізація". Тому, на думку скаржника, заявлений позов є передчасним, оскільки строк виконання зобов`язання ще не настав. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія" Будмеханізація" на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.09.2021р. у справі №923/1010/21. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 22.11.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФ-ТРАНС" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну, в якому позивач, вважає, що Господарський суд Херсонської області ухвалив законне рішення, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія" Будмеханізація" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 20.09.2021р. у справі №923/1010/21 залишити без змін. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. 02.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОФ-ТРАНС (надалі - Виконавець) та Публічним акціонерним товариством Будівельна компанія Будмеханізація (надалі - Замовник) був укладений Договір № 02-01/18 про надання послуг перевезення (надалі - Договір). Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає, Виконавець зобов`язується надати послуги по перевезенню вантажу автомобілями в міських та міжміських напрямках. Виконавець перевезе заявлений Замовником вантаж, а Замовник зобов`язується оплатити виконанні послуги належним чином відповідно до умов цього договору. Оплата здійснюється у національній валюті України гривня, у безготівковій формі на поточний рахунок Виконавця на підставі рахунку-фактури в розмірі 100% передплати. Замовник сплачує Виконавцю плату за перевезення шляхом безготівкового переказу грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Виконавця, зазначений в розділі 9 даного Договору або іншим шляхом за згодою сторін. Оплата здійснюється- на підставі рахунку або акту приймання-передачі наданих послуг. (п.2.1.- 2.3. Договору). Вартість послуг становить по перевезенню вантажу - 1200,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 % за 1 рейс, послуги контейнеризації - 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 % за 1 рейс. ( п. 2.5. Договору) Положенням пункту 3.1. Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний: - прийняти та оплатити якісно виконанні послуги по перевезенню вантажу Виконавцю відповідно до умов цього Договору; - забезпечити завантаження/розвантаження; - надати виконавцю необхідну для виконанню робіт інформацію та документи в узгоджений термін. Пунктами 6.1.- 6.2. Договору передбачено, що спори, що виникають в зв`язку з виконанням цього Договору, будуть вирішуватися Сторонами шляхом переговорів. В разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, вони вирішуються в порядку передбаченому чинним законодавством України. Відповідно до п.7.1. Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2018 року, закінчення терміну дії цього Договору не звільняє Сторони від повного виконання своїх фінансових та інших зобов`язань по даному Договору. Умови Договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін шляхом укладання письмового документа, який з моменту його підписання стає невід`ємною частиною даного Договору, або шляхом обміну документами. Пізніше до даного пункту Сторонами були внесені зміни, а саме: була визначена окремо ціна з 01.08.2018 року про вартість послуг по перевезенню залізобетонних виробів за маршрутом м. Миколаїв - м. Херсон - 2800,00 грн. в т. ч. ПДВ 20 % за 1 рейс, пре що між сторонами 01.08.2018 року була укладена додаткова угода № 1 до даного договору. Додатковою угодою № 2 до договору, п. 2.5. Договору в частині вартості послуг був викладений в такій редакції: - по перевезенню вантажу - 1350,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 % за 1 рейс. Кількість перевезень зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг, що оформлюється належним чином та підписується уповноваженими на те особами обох Сторін, скріплюються печатками (п. 2.4. Договору). На виконання вищезгаданого договору позивачем були надані відповідачу послуги перевезення загальну суму 110 450 грн., що підтверджуються підписаними між Сторонами Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та скріпленими печатками сторні та товарно-транспортними накладними. (т.1 а.с. 32 - 124) В свою чергу Замовником (відповідачем) на користь Виконавця (позивача) за надані послуги перевезення була проведена оплата на загальну суму 88 250,00 грн. (вісімдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят грн. 00 коп.), що підтверджується банківськими виписками, а саме: 27.03.2018 року на суму 6 000,00 грн., призначення платежу - за послуги вантажних перевезень згідно pax. № ПТ-17 від 06.03.18 p., в т.ч. ПДВ 1000,00 грн.;11.07.2018 року на суму 5700,00 грн., призначення платежу - за послуги вантажних перевезень згідно pax. № ПТ-16 від 25.06.18 р., в т.ч. ПДВ 950,00 грн.; 22.08.2018 року на суму 6800,00 грн., призначення платежу - за послуги вантажних перевезень згідно дог. №02-01/18 від 02.01.18р. та pax. № 64 від 11.07.18 р., в т.ч. ПДВ 1133,33 грн.; 26.09.2018 року на суму 30000,00 грн., призначення платежу - за послуги вантажних перевезень згідно pax. № ПТ- 97 від 20.09.18 р., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; 01.11.2018 року на суму 1350,00 грн., призначення платежу - за послуги вантажних перевезень згідно pax. № 127 від 30.10.2018 р., в т.ч. ПДВ 225,00 грн.; 10.12.2018 року на суму 4700,00 грн., призначення платежу - за послуги вантажних перевезень згідно pax. № 171 від 04.12.18 р., в т.ч. ПДВ 783,33 грн.; 28.12.2018 року на суму 10 000,00 грн., призначення платежу - за транспортні послуги згідно pax. б/н від 28.12.18 р., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; 24.01.2019 року на суму 10 000,00 грн., призначення платежу - за послуги вантажних перевезень згідно pax. № ПТ-2 від 09.01.19 р., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; 24.01.2019 року на суму 4700,00 грн., призначення платежу - за послуги вантажних перевезень згідно pax. № ПТ-5 від 22.01.19 р., в т.ч. ПДВ 783,33 грн.;12.03.2021 року на суму 4 000,00 грн., призначення платежу - погашення заборгованості за 2019 - 2020 p.p., в т.ч. ПДВ 666,67 грн.; 23.03.2021 року на суму 3 000,00 грн., призначення платежу - погашення заборгованості за 2019 - 2020 p.p., в т.ч. ПДВ 500,00 грн.; 04.03.2021 року на суму 2 000,00 грн., призначення платежу - погашення заборгованості за 2019 - 2020 p.p. за послуги вантажних перевезень, в т.ч. ПДВ 333,33 грн. Позивачем було виставлено відповідачу рахунки, а саме: рахунок № ПТ-0000017 від 06.03.18 р. на суму 6 000,00 грн.; рахунок № ПТ-0000056 від 25.06.18 р. на суму 9 300,00 грн.;рахунок №ПТ-0000064 від 11.07.18 р. на суму 11 300,00 грн.; рахунок № ПТ- 0000097 від 20.09.18 р. на суму 30 000,00 грн.; рахунок № ПТ-0000127 від 30.10.2018 р. на суму 1350,00 грн.; рахунок № ПТ-0000171 від 04.12.18 р. на суму 4700,00 грн.;рахунок ПТ-0000186 від 28.12.18 р. на суму 35 700,00 грн.;рахунок № ПТ-0000002 від 09.01.19 р. на суму 31 100,00 грн.; рахунок № ПТ-0000005 від 22.01.19 р. на суму 4 700,00 грн. Відповідно до бухгалтерської довідки ТОВ ПРОФ-ТРАНС від 19.07.2021 р. за вих. № 19/07/21-3 11.07.2018 р. Замовник ПРАТ Будівельна компанія Будмеханізація за Договором № 02-01/18 про надання послуг перевезення від 02.01.2018 р. сплатила на користь ТОВ ПРОФ-ТРАНС грошові кошти за надані послуги в сумі 5700,00 грн., в призначенні платежу було зазначено на підставі рахунку № ПТ-16 від 25.06.2018 р. В номері рахунку допущена помилка, вірним необхідно вважати посилання на рахунок № ПТ-0000056 від 25.06.2018 року на суму 9300,00 грн. ТОВ ПРОФ-ТРАНС зазначає, що рахунок № ПТ-0000016 від 25 червня 2018 року не виписувала, рахунок за таким номером був складений ТОВ ПРОФ-ТРАНС 06.03.2018 року і не стосувався договірних відносин з ПРАТ Будівельна компанія Будмеханізація, а іншого контрагента ТОВ ПРОФ-ТРАНС, в зв`язку з чим зазначення ПРАТ Будівельна компанія Будмеханізація в призначенні платежу при оплаті посилання на рахунок № ПТ-16 є опискою. Таким чином, Приватне акціонерне товариство Будівельна компанія Будмеханізація має заборгованість перед ТОВ ПРОФ-ТРАНС за Договором № 02-01/18 про надання послуг перевезення від 02.01.2018 року станом на 01.06.2021 року в сумі 22 200 грн. 01.02.2019 року між між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОФ-ТРАНС (надалі - Виконавець) та Публічним акціонерним товариством Будівельна компанія Будмеханізація (надалі - Замовник) був укладений договір про надання послуг про надання послуг перевезення (далі - Договір). Відповідно до умов укладеного Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати послуг по перевезенню вантажу автомобілями в міських та міжміських напрямах. Виконавець перевезе заявлені Замовником вантаж, а Замовник зобов`язується оплатити виконанні послуги належним чином відповідно умов цього Договору (п. 1.1. Договору) Оплата здійснюється у національній валюті України гривня, у безготівковій формі на поточний рахунок Виконавця на підставі рахунку-фактури в розмірі 100% передплати. Замовник сплачує Виконавцю плату за перевезення шляхом безготівкового переказу грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Виконавця, зазначений в розділі 9 даного Договору або іншим шляхом за згодою сторін. Оплата здійснюється - на підставі рахунку або акту приймання-передачі наданих послуг. (п.2.1.- 2.3. Договору). Вартість послуг становить: по перевезенню цегли силікатної - 1350,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 % за 1 рейс, по перевезенню залізобетонних виробів за маршрутом м. Херсон- м. Миколаїв - м. Херсон - 4 500,00 грн. в т. ч. ПДВ 20 % за 1 рейс - п. 2.5. Договору. Положенням пункту 3.1. Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний: - прийняти та оплатити якісно виконанні послуги по перевезенню вантажу Виконавцю відповідно до умов цього Договору; - забезпечити завантаження/розвантаження; - надати виконавцю необхідну для виконанню робіт інформацію та документи в узгоджений термін. Пунктами 6.1.- 6.2. Договору передбачено, що спори, що виникають в зв`язку з виконанням цього Договору, будуть вирішуватися Сторонами шляхом переговорів. В разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, вони вирішуються в порядку передбаченому чинним законодавством України. Відповідно до п.7.1. Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.01.2020 року, закінчення терміну дії цього Договору не звільняє Сторони від повного виконання своїх фінансових та інших зобов`язань по даному Договору. Пізніше до даного пункту Сторонами були внесені зміни, а саме: була збільшена вартість перевезення цегли силікатної - 1500,00 грн. в т. ч. ПДВ 20 % за 1 рейс, про що між сторонами 08.04.2019 року була укладена додаткова угода № 1 до даного договору. Згодом 02.12.2020 р. до Договору була укладена додаткова угода № 2, відповідно до якої було встановлено, що з 01.12.2020 р. по 31.12.2020 р. вартість послуг по перевезенню вантажу становить - 1700,00 грн. в т. ч. ПДВ 20 % за 1 (один) рейс. Пізніше до Договору між Сторонами 31.01.2020 року була укладена Додаткова угода, відповідно до умов якої Сторони домовилися продовжити дію договору № 01-02/19 від 01.02.2019 р. до 31.01.2021 року, а також встановлені умови продовження строку дії цього Договору. Кількість перевезень зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг, що оформлюється належним чином та підписується уповноваженими на те особами обох Сторін, скріплюються печатками - п. 2.4. Договору. На виконання договору позивачем були надані відповідачу послуги перевезення на загальну суму 160 100,00 грн., що підтверджується підписаними між Сторонами Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та скріпленими печатками та товарно-транспортними накладними, що додані до позовної заяви (т.1. а.с. 150 -245). Відповідачем на підставі взятих на себе зобов`язань було сплачено позивачу за цим договором 79 400 грн., що підтверджується банківською виписками, а саме: 12.03.2019 року на суму 15 000 грн., призначенням платежу є за послуги вантажних перевезень, в т.ч. ПДВ 25000 В свою чергу, відповідачем було сплачено позивачу за цим договором 79 400,00 грн. (сімдесят дев`ять тисяч чотириста грн. 00 коп.), що підтверджується банківськими виписками, а саме: 12.03.2019 року на суму 15 000,00 грн., призначення платежу - за послуги вантажних перевезень згідно pax. № 26 від 04.03.2019 р., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.; 22.03.2019 року на суму 5 000,00 грн., призначення платежу - за послуги вантажних перевезень згідно pax. № ПТ-34 від 19.03.19 р., в т.ч. ПДВ 833,33 грн.;12.04.2019 року на суму 10 000,00 грн., призначення платежу - за послуги вантажних перевезень згідно pax. № 57 від 09.04.19 р., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; 13.05.2019 року на суму 5 000,00 грн., призначення платежу - за послуги вантажних перевезень згідно pax. № ПТ-68 від 08.05.19 р., в т.ч. ПДВ 833,33 грн.; 27.06.2019 року на суму 7 000,00 грн., призначення платежу - за послуги вантажних перевезень згідно pax. № ПТ-68 від 08,05.19 р., в т.ч. ПДВ 1166,67 грн.; 13.08.2019 року на суму 1500,00 грн., призначення платежу - за послуги вантажних перевезень згідно дог.№01-02/19 від 01.02.2019р. та pax. № 71 від 14.0J5.19 р., в т.ч. ПДВ 250,00 грн.; 18.09.2020 року на суму 3 000,00 грн., призначення платежу - згідно pax. № 61 від 18.09.2020 р. за послуги вантажних перевезень, в т.ч. ПДВ 500,00 грн.; 27.11.2020 року на суму 10 000,00 грн., призначення платежу - згідно pax. № 89 від 27.11.2020 р. за послуги вантажних перевезень, в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; 22.12.2020 року на суму 2 000,00 грн., призначення платежу - згідно pax. № 90 від 30.11.2020 р. за послуги вантажних перевезень, в т.ч. ПДВ 333,33 грн.; 22.11.2020 року на суму 6 800,00 грн., призначення платежу - згідно pax. № 99 від 22.12.2020 р. за послуги вантажних перевезень, в т.ч. ПДВ 1133,33 грн.; 13.01.2021 року на суму 3 600,00 грн., призначення платежу - згідно pax. № 1 від 06.01.2021 р. за послуги вантажних перевезень, в т.ч. ПДВ 600,00 грн.; 22.01.2021 року на суму 3 600,00 грн., призначення платежу - згідно pax. № 13 від 22.01.2021 р. за послуги вантажних перевезень, в т.ч. ПДВ 600,00 грн.; 22.01.2021 року на суму 3 300,00 грн., призначення платежу - згідно pax. № 12 від 19.01.2021 р. за послуги вантажних перевезень, в т.ч. ПДВ 550,00 грн.; 01.02.2021 року на суму 3 600,00 грн., призначення платежу - згідно pax. № 18 від 01.02.2021 р. за послуги вантажних перевезень, в т.ч. ПДВ 600,00 грн. За наданими послугами за вказаними договорами з ПАТ «Будівельна компанія «Будмеханізація»» ТОВ «ПРОФ-ТРАНС» за першою подією були сформовані та зареєстровані у фіскальному органі відповідні податкові накладні з податку на додану вартість, що підтверджується реєстром податкових накладних ТОВ «ПРОФ-ТРАНС». За даними реєстру вбачається, що за вказаними договорами були сформовані податкові накладні на суму 270 550,00 грн. Ця сума дорівнює загальній вартості наданих ТОВ «ПРОФ-ТРАНС» як Виконавцем послуг ПАТ «Будівельна компанія «Будмеханізація» за обома договорами, а саме: 110 450,00 грн. за договором 2018 р. та 160 100,00 грн. за договором 2019 року, що в загальній кількості дорівнює сумі 270 550,00 грн. 15.01.2020 року ТОВ «ПРОФ-ТРАНС» звернулося до відповідача з листом від 15.01.2020 року вих. № 1501/1, в якому повідомляло про наявність заборгованості за договором № 02-01/18 від 02.01.2018 року та договором № 01-02/19 від 01.02.2019 р. станом на 15.01.2020 року в розмірі 118 200,00 грн. станом на 15.01.2020 р. На вказану претензію 04.02.2020 р. за вих. № 21 відповідач надав гарантійний лист, яким визнав наявність заборгованості за двома вищевказаними договорами в розмірі 118 200,00 грн. та гарантував погасити вказану заборгованість наступним чином: до 29.02.2020 р. - 23 640,00 грн., до 31.03.2020 р. - 23 640,00 грн., до 30.04.2020 р. - 233640,00 грн., до 31.05.2020 р. - 23 640,00 грн., до 30.06.2020 р. - 23 640,00 грн. Також між сторонами була проведена звірка взаєморозрахунків з контрагентами, за результатами якої було встановлено наявність заборгованості в сумі 118 200,00 грн. Однак з часу зазначеного гарантійного листа відповідач здійснив часткове погашення, а також в подальшому користувався послугами Позивача за договором 2019 року, що підтверджується актами виконаних робіт за період 2020-2021 p.p. 02.06.2021 року Позивачем цінним листом № 7300311690026 з повідомленням та описом вкладення до цінного листа за адресою місцезнаходження Відповідача була направлена Вимога за Договором № 02-01/18 про надання послуг перевезення від 02.01.2018 р. (вих. №01/06/21-1 від 01.06.2021 р.) та Вимога за Договором № 01-0.2/19 про надання послуг перевезення від 01.02.2019 року, у якій Позивач запропонував Відповідачу сплатити суму боргу протягом 7 днів з дня отримання вимоги. Лист не був отриманий відповідачем, причина - за закінченням терміну зберігання, про що свідчить роздруківка з сайту Укрпошти та поштовий конверт з відмітками пошти про причини невручення. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків. За положеннями ч.1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до п.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управленою стороною, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України). Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФ-ТРАНС" та Приватним акціонерним товариством "Будівельна компанія" Будмеханізація" було укладено договори №02-01/18 від 02.01.2018 та №01-02/19 від 01.02.2019 про надання послуг перевезення, відповідно до яких Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати послуг по перевезенню вантажу автомобілями в міських та міжміських напрямах. Виконавець перевезе заявлені Замовником вантаж, а Замовник зобов`язується оплатити виконанні послуги належним чином відповідно умов цього Договору. Умови укладеного вище договору, сторонами по справі не заперечуються. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України) Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Відповідно до частин 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Тобто доведення факту своєчасності здійснення оплати за наданні послуги закон покладає на замовника цих послуг. Усі господарські операції, у тому числі і надання послуг, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Так, за ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. До таких документів слід віднести, зокрема, акт про надання послуг, акт виконання робіт. Первинні документи є підтвердженням вчинення певної господарської операції надання послуги. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. На підтвердження факту надання послуг, позивачем було додано до позовної заяви складені до умов вищезгаданих договорів акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які були підписані та мають відтиски печаток обох сторін, у зв`язку наданням послуг були складені товарно-транспортні накладні, які також відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів. Окрім цього, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФ-ТРАНС" були сформовані та зареєстровані у фіскальному органі відповідні податкові накладні з податку на додану вартість, що підтверджується реєстром податкових накладних, який доданий до матеріалів справи. (т.2 а.с. 20 21) Згідно з пунктом 201.1 статті 201 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки. Проаналізувавши наведені норми законодавства, колегія суддів зазначає, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарі/послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на надання послуг на користь другої сторони , може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в Постанові Великої Палати від 29 червня 2021 року у справі № 910/23097/17. Тобто, з огляду на вищевикладене та враховуючи , що на виконання умов вказаних вище договорів, було складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, а також податкові накладні, з вищезгаданих доказів можливо встановити, що послуги Приватним акціонерним товариством "Будівельна компанія" Будмеханізація" було отримано, жодних доказів щодо не отримання послуг відповідно до вищезгаданих договорів не надано, доказів сплати 22 200 грн. заборгованості за договором № 02-01/18 від 02.01.2018 та 80700 грн. заборгованості за договором № 01-02/19 від 01.02.2019 про надання послуг перевезення відповідачем не надано. Щодо твердження скаржника, що строк виконання зобов`язання ще не настав, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч.1. статті 530 Цивільного кодексу встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно статті 525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Пунктом.2.3 укладених між сторонами договір передбачено, що оплата здійснюється - на підставі рахунку або акту приймання-передачі наданих послуг. Із огляду на матеріали справи вбачається, що між сторонами були складені та підписані, а також проставлено відтиски печаток, тому строк оплати за наданими послугами виник з моменту складання актів. Крім того, положеннями ч.2 статті 530 ЦК передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 02.06.2021 року позивачем було направлена Вимога за Договором № 02-01/18 про надання послуг перевезення від 02.01.2018 р. (вих. №01/06/21-1 від 01.06.2021 р.) та Вимога за Договором № 01-0.2/19 про надання послуг перевезення від 01.02.2019 року за штрих-кодовим ідентифікатором 7300311690026, у якій Позивач запропонував Відповідачу сплатити суму боргу протягом 7 днів з дня отримання вимоги. Лист не був отриманий відповідачем, причина - за закінченням терміну зберігання, про що свідчить роздруківка з сайту Укрпошти та поштовий конверт з відмітками пошти про причини невручення. У п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Таким чином, приймаючи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був сплатити грошові кошти за отримані послуги відповідно до договорів №02-01/18 від 02.01.2018 та №01-02/19 від 01.02.2019., з моменту складання актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які додані до позовної заяви. Щодо твердження скаржника про необґрунтовану відмову суду першої інстанції у задоволені клопотань про перехід до загального позовного провадження та витребування у позивача оригіналів документі, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин 3-5 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом частин 1-4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 5-7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Судом першої інстанції було враховано в ухвалі від 29.07.2020 про відкриття провадження у справі №923/1010/21, що позов є малозначним в розумінні ч. 5 ст.12 ГПК України, а саме, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Та встановлено цією ж ухвалою відповідачу строк, відповідно до ст.251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання до суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів. 01.09.2021 до Господарського суду Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та про витребування доказів судом. З огляду на матеріали справи, колегія суддів зазначає, що відповідачем отримано ухвалу від 29.07.2020 про відкриття провадження тільки 11.08.2021, що вбачається із рекомендованого поштового відправлення за штрих-кодовим ідентифікатором 7300312298065, що міститься у матеріалах справи. (т.2 а.с.60). Враховуючи вищевикладене, останнім днем строку для подачі відзиву було 26.08.2021, однак подавши відзив з пропуском процесуально строку, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та про витребування доказів судом також були подані із пропуском строку. Тобто, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правомірно та обгрунтовано відмовив у задоволені клопотань про перехід до загального позовного провадження та витребування доказів судом. Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката колегія суддів зазначає наступне. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу (частина 1 та пункт 1 частини 3 статті 123 ГПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України , за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 4 ст 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як було встановлено судом першої інстанції, між позивачем та адвокатом Казанцевою С.А. було укладено договір про надання правової допомоги (т.2 а.с. 38-41, ), за умовами якого адвокат зобов`язується надати необхідну правову допомогу позивачу у справі за позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договорами від 02.01.2018 № 02-01/18 та № 01-02/19 від 01.02.2019. Гонорар адвоката визначається додатковою угодою (п. 4.2 договору). Додатковою угодою (т.2 а.с. 42) до договору від 11.05.2021, сторони узгодили, що гонорар адвоката є фіксованим і відповідно до розрахунку складає 12000 грн. Згідно розрахунку до договору ( т.2 а.с. 43) вартість усної консультації клієнта, надання необхідного переліку документів для підготовки вимоги, позовної заяви, узгодження правової позиції становить 1000грн. - вивчення та правовий аналіз документів, наданих клієнтом, вивчення судової практики, правових висновків - 2000 грн., - складання та відправлення двох вимог на адресу боржника про погашення заборгованості - 2000 грн., - узгодження з клієнтом кінцевої правової позиції - 1000 грн, - підготовка позовної заяви з додатками, копіювання матеріалів в необхідній кількості, завіряння - 6000 грн. Позивач відповідно до банківських виписок сплатив адвокату 12000 грн. Позивач та адвокатом підписано акт виконаних робіт за договором на суму 12000 грн (а.с. 48). Відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 6000 грн., посилаючись на неспівмірність цих витрат з сумою позову. У разі недотримання вимог ч. 4 ст 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст.126 ГПК України ). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України). Як вже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини . Колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції, враховуючи заперечення відповідача, а також, що дана справа не є складною, малозначною, ціна позову становить менше 100 розмів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та застосувавши критерії розумності і реальності адвокатських витрат, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку має бути зменшений до 6000грн. Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст.76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 77 ГПК вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено всі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та відхиляються судовою колегією. За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія" Будмеханізація" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 20.09.2021 у справі №923/1010/21 залишається без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія" Будмеханізація" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 20.09.2021 у справі №923/1010/21 - без змін. Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Головей В.М. Суддя Разюк Г.П. У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції Південно-західним апеляційним господарським судом, копії даної постанови поштою не надсилаються. Надіслати копію цієї постанови від 17.01.2022 у справі №923/1010/21 на електронні адреси, зазначені учасниками справи