Постанова 4872 № 916/2653/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/2653/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: Головуючого судді Принцевської Н.М.; суддів: Разюк Г.П., Ярош А.І.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29) розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по справі №916/2653/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Супрамарін до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" про стягнення 85 517,58 грн., (суддя першої інстанції: Літвінов С.В., дата та місце ухвалення рішення: 05.11.2021, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, вул. проспект Шевченка, 29) ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Супрамарін» (далі ТОВ «Супрамарін») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" (далі ТОВ «ФІНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ») про стягнення 134926,9 грн., з яких: 116902,60 грн. основного боргу, пені у розмірі 7700,97 грн., суму 3% річних у розмірі 1538,60 грн., інфляційних нарахувань у сумі 2939,60 грн. та 5% штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору транспортного експедирування 240220211 від 24.02.2021. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 у даній справі позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" на користь ТОВ «Супрамарін» основний борг в розмірі 38383,72 грн., пеню у розмірі 3320,37 грн., штраф у розмірі 5845,13 грн., 3% річних у розмірі 680,28 грн., інфляційні витрати у розмірі 1594,95 грн. та 2270 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено. В оскаржуваному рішенні суд дійшов висновку, що рахунки №№826 від 03.03.2021 (не є предметом спору), 829 від 05.03.2021 сплачені повністю, а рахунок №830 від 11.03.2021 сплачено частково в розмірі 25144,51грн., у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість за надані послуги у розмірі 38383,72 грн., а позовна вимога позивача про стягнення основної заборгованості підлягає частковому задоволенню. Крім того, суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, що наведений у позовній заяві, враховуючи приписи законодавства та оплату відповідача, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон» здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, згідно з яким загальна сума, яка підлягає стягненню в межах даного позову 3% річних складає 680,28 грн. та інфляційних витрат складає 1594,95 грн. Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, на думку суду, здійснений не належним чином, тому судом 3% річних задоволено частково у розмірі 680,28 грн. та інфляційні витрати також задоволено частково у розмірі 1594,95 грн.. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по даній справі скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що в платіжному дорученні від 22.04.2021 №356 на загальну суму 275152,81 грн. в рядку «призначення платежу» чітко зазначено, що вказана сума коштів перерахована за оплату за фрахт, ТЕО, ВРР та експедиторську винагороду згідно з рахунками №826, 829, 830 від 03.03.2021-11.03.2021. Саме ці послуги просив оплатити позивач, виставляючи рахунки №829, 830 та саме ці послуги зазначені в актах наданих послуг. Заявник апеляційної скарги зазначає, що рахунок №826 від 03.03.2021 був виставлений ТОВ «СУПРАМАРІН» на суму 162504,26 грн., але відповідачем була оплачена вартість робіт за виключенням не підтверджених позивачем відповідними рахунками демереджу у розмірі 20986,76 грн., рефмоніторингу на суму 13972,80 грн. та конвертації валют на суму 524,67 грн. Лише рахунок №826 від 03.03.2021 містить призначення платежу демередж, рефмоніторинг та конвертація валют на загальну суму 38383,72 грн., що не є предметом спору. Заявник апеляційної скарги вказує, що ним в повному обсязі сплачено кошти за рахунками №829 від 05.03.2021 та №830 від 11.03.2021 на загальну суму 151032,27 грн., що свідчить про належне виконання своїх обов`язків за договором №240220211 від 24.02.2021 зі сплати за надані послуги. Крім того, апелянт зазначає, що судом неправомірно при частковому задоволенні позову стягнуто з відповідача в повному обсязі судовий збір у сумі 2270 грн. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по справі №916/2653/21, вирішено розглянути апеляційну скаргу ТОВ "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по справі №916/2653/21 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2021 року між ТОВ «Супрамарін» та ТОВ «ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ» (Клієнт, відповідач) було укладено Договір транспортного експедирування 240220211 (Договір). Відповідно до Договору Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу повітряним, морським і автомобільним транспортом відповідно з узгодженими заявками клієнта. Відповідно до розділу 2 Договору встановлено, що експедитор має право укладати договори та угоди та представляти інтереси клієнта під час роботи з перевізниками, портами, складами, судноплавними/ авіа/ ж/д компаніями/ їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором та додатками до нього (п. 2.1.1), а також отримувати від Клієнта плату за свої послуги, а також відшкодування узгоджених з ним додаткових витрат, зборів, штрафів та інших платежів, понесених у зв`язку з наданням послуг за даним договором, в інтересах клієнта (п. 2.1.4.) До обов`язків експедитора належить: забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів клієнта різними видами транспорту по території України та і за її межами відповідно до заявок клієнта (п. 2.2.1) Пунктом 2.4.9 Договору передбачено, що до обов`язків Клієнта належить: оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, штрафи та інші платежі, понесені Експедитором на користь Клієнта. Відповідно до п.2.4.12 Договору клієнт зобов`язаний протягом 7 днів після отримання акту виконаних робіт підписати його і один примірник відправити експедитору, а в разі не підписання акту або не відправки його в зазначений термін послуги вважаються виконаними в повному обсязі і належним чином. Претензії, подані клієнтом з порушенням умов даного пункту, не підлягають розгляду та задоволенню. Згідно розділу 3 Договору порядок розрахунків полягає в наступному: П. 3.1. - Послуги Експедитора, а також витрати, збори та інші платежі, здійснені Експедитором на користь Клієнта і пов`язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом протягом 7 календарних днів з моменту отримання сканкопії рахунку. У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплат штрафів і проведення інших платежів в інтересах клієнта, пов`язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає сплаті клієнтом в той же термін. П.3.3. За прострочення оплати рахунку експедитора, клієнт оплачує пеню за кожен календарний день прострочення платежу в розмірі 5% від суми несплаченого рахунку. У відповідності до п. 4.1.1. Договору сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим Договором відповідно до чинного законодавства України. Пунктом 4.1.8 Договору встановлено, що сторони дійшли спільної згоди, що встановлений Господарським кодексом України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій на відносини сторін не застосовується і пеня може нараховуватися протягом одного року з моменту виникнення у сторони права на її нарахування. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу. Відповідно до п. 4.3.7. Договору, за прострочення виконання своїх фінансових зобов`язань по оплаті суми боргу понад 15 календарних днів, клієнт додатково сплачує експедитору одноразово штраф в розмірі 5% від суми заборгованості, а також курсову різницю з дня виставлення рахунку по день фактичної оплати. Пунктом 6.1. договору узгоджено, що претензії, що виникають при виконанні цього договору повинні бути пред`явлені протягом 2 місяців з дня настання події, яка стала підставою для їх пред`явлення. Згідно з п. 8.7. Договору, документи і інформація, що направляються сторонами в процесі листування в рамках цього договору засобами факсимільного чи електронного зв`язку, визнаються документами/інформацією, що підтверджують волю сторін до моменту отримання оригіналів таких документів, якщо надання оригіналів передбачено цим договором, породжують права і обов`язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в якості належних доказів та не можуть спростовуватись стороною, від імені якої вони були відправлені. Відповідно до пункту 8.1. Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021. Якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну Договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання Договору, термін його дії буде автоматично пролонговано на кожний наступний календарний рік. Як зазначає позивач, на виконання умов договору транспортного експедирування № 240220211, від 24.02.2021 ТОВ «Супрамарін» надало послуги, передбачені умовами договору та згідно заявок на перевезення. За результатами наданих послуг було відправлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та виставлено рахунки №830 від 11.03.2021 на суму 63 528, 23 грн. та № 829 від 05.03.2021 року на суму 85 490, 14 грн. Акти надання послуг № 829 від 05.03.2021 та № 830 від 11.03.2021 було надіслано клієнту на підпис 22.03.2021 року за допомогою електронної системи документообігу M.E.doc, які було доставлено 23.03.2021 року. Також позивач зазначає, що 22.03.2021 року експедитором було надіслано рахунки на оплату - № 830 від 11.03.2021 на суму 63 528, 23 грн. та № 829 від 05.03.2021 року на суму 85 490, 14 грн. Вказані рахунки мали бути сплачені протягом 7 календарних днів з моменту отримання, тобто в термін до 30.03.2021 року включно. Позивач вказує, що 22.04.2021 клієнтом було сплачено лише 34 129,67 за рахунком № 829 від 05.03.2021 на суму 85 490, 14 грн., залишок заборгованості складає на теперішній час 53 374,37 грн. За рахунком № 830 від 11.03.2021 року на суму 63 528,23 грн. борг взагалі не сплачено. Клієнт акти не підписав, але претензій або зауважень не мав, та на адресу ТОВ "Супрамарін" не надсилав, частково сплатив рахунок, однак заборгованість в повному обсязі не погасив. Отже, позивач вважає, що Відповідачем порушені зобов`язання за Договором тому позивачем нараховано 7700,97 грн. пені, 5845,13 грн. штрафу, 1538,60 грн. - 3% річних та 2939,60 грн. інфляційних витрат. Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ «Супрамарін» до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, згідно якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 116902,60 грн., 7700,97 грн. пені, 5845,13 грн. штрафу, 1538,60 грн. - 3% річних, 2939,60 грн. інфляційні витрат та судові витрати. Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків. У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України). За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За правилами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічні положення містяться в ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України. Так, судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору транспортного експедирування №240220211 від 24.02.2021 ТОВ «Супрамарін» надало послуги, передбачені умовами договору та згідно заявок на перевезення. За результатами наданих послуг було відправлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та виставлено рахунки №830 від 11.03.2021 на суму 63 528, 23 грн. та №829 від 05.03.2021 року на суму 87504,04 грн. (позивачем у позові вказано 85 490, 14 грн.). Акти надання послуг № 829 від 05.03.2021 та № 830 від 11.03.2021 було надіслано клієнту на підпис 22.03.2021 року за допомогою електронної системи документообігу M.E.doc. Крім того, відповідачем до відзиву на позов надано рахунок №826 від 03.03.2021 на суму 162504,26 грн. на виконання умов договору транспортного експедирування № 240220211, від 24.02.2021, який не є предметом позову. Як вбачається з матеріалів справи, рахунок №829 від 05.03.2021 та акт виконаних робіт від 05.03.2021 №829 передбачає оплату за: -фрахт 72714,44 грн.; -ТЕО (транспортно-експедиційне обслуговування) 9436,16 грн.; -ВРР (вантажно-розвантажувальні роботи) 29905,63 грн.; -експедиторську винагороду 333,34 грн.; -вартість страхування 2706,60 грн.; Всього: 87504,04 грн. Рахунок №830 від 05.03.2021 та акт виконаних робіт від 11.03.2021 №830 передбачає сплату за: -фрахт 30559,80 грн; -ТЕО (транспортно-експедиційне обслуговування) 9076,05 грн.; -ВРР (вантажно-розвантажувальні роботи) 19596,02 грн.; -експедиторську винагороду 333,34 грн.; -демередж 2081,15 грн.; Всього: 63528,23 грн. Разом з тим, рахунок №826 від 03.03.2021 було виставлено на оплату: -72723,82 грн. вартість фрахту; -9987,80 грн. вартість ТЕО (транспортно-експедиційне обслуговування); -29905,63 грн. вартість ВРР (вантажно-розвантажувальні роботи); -2724,60 вартість страхування; -666,67 грн. вартість експедиторської винагороди; -20986,76 грн. вартість демереджа; -524,67 грн. - конвертація валют; -13972,80 грн. рефмоніторинг. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що позивачем відповідачу було виставлено рахунки №826 від 03.03.2021 на суму 162504,26 грн. (не є предметом позову), № 830 від 11.03.2021 на суму 63 528, 23 грн. та № 829 від 05.03.2021 року на суму 87504,04 грн. Позивач зазначав, що 22.04.2021 клієнтом було сплачено лише 34 129,67 за рахунком № 829 від 05.03.2021 на суму 85 490, 14 грн., залишок заборгованості складає на теперішній час 53 374,37грн. А за рахунком №830 від 11.03.2021 року на суму 63 528,23 грн. борг взагалі не сплачено. Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи долучено платіжне доручення №356 від 22.04.2021, відповідно до якого ТОВ "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" здійснено оплату згідно рахунків №№826, 829, 830 в розмірі 275 152,81 грн. В графі «Призначення платежу» вказаного платіжного доручення зазначено: «оплата за фрахт, ТЕО, ВРР та експедиторську винагороду згідно рах.№826, 829, 830 від 03-11.03.2021 у т.ч. ПДВ 12007,80» З огляду на зміст виставлених позивачем рахунків та актів виконаних робіт, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується висновком місцевого господарського суду в частині того, що в даному випадку було сплачено рахунки №826 від 03.03.2021 та №829 від 05.03.2021, а рахунок № 830 від 11.03.2021 сплачено частково в розмірі 25144,51 грн. Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу на наступне. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суди не можуть виходити за межі позовних вимог. До закінчення підготовчого засідання позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог ( п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання. Судова колегія зазначає, що позивачем в якості підстави позову зазначено про несплату коштів за рахунками та №829 від 05.03.2021 та рахунками №830 від 11.03.2021 за Договором транспортного експедирування. Як зазначалося раніше, згідно платіжного доручення № 356 від 22.04.2021 ТОВ "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" здійснено оплату згідно рахунків №№826, 829, 830 в розмірі 275 152,81 грн. В графі «Призначення платежу» вказаного платіжного доручення зазначено: «оплата за фрахт, ТЕО, ВРР та експедиторську винагороду згідно рах.№826, 829, 830 від 03-11.03.2021 у т.ч. ПДВ 12007,80» З огляду на призначення платежу, враховуючи зміст рахунків та актів виконаних робіт, а також враховуючи межі позовних вимог та підстави позову, судова колегія зазначає про наявність підстав вважати, що рахунки №829, 830 були сплачені згідно платіжного доручення №356 від 22.04.2021. За таких обставин, помилковим є висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 38383,72 грн., і в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. Крім того, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу з відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Одеської області в цій частині також підлягає скасуванню. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по справі №916/2653/21 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по справі №916/2653/21 задовольнити. Рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по справі №916/2653/21 скасувати. Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Супрамарін» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" про стягнення 134926,9 грн., з яких: 116902,60 грн. основного боргу, пені у розмірі 7700,97 грн., суму 3% річних у розмірі 1538,60 грн., інфляційних нарахувань у сумі 2939,60 грн. та 5% штрафу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Супрамарін» (65012, Одеська обл., м.Одеса, вул. Отрадна, 15, прим.4, інд.код: 40753286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКІЯ ФРУТ МАРКЕТИНГ" (65049, м.Одеса, вул. Докова, 16, кв.71, інд.код: 38722945) 3405,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України. Головуючий Н.М. Принцевська Судді: Г.П. Разюк А.І. Ярош