Постанова 4824 № 752/5289/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 752/5289/20 провадження № 22-ц/824/1309/2022 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - Амосова Андрія Петровича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року в складі судді Шевченко Т. М., встановив: 15.04.2020 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 26 липня 2012 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 89/2012, за яким позичальниця отримала кредит в розмірі 129 192 грн під 16 % річних з кінцевим терміном повернення до 23 липня 2027 року. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов`язань за вказаним договором станом на 03 лютого 2020 року у неї утворилась заборгованість перед банком у розмірі 136 184,79 грн, з яких: 114 832 грн - заборгованість за кредитом; 21 352,79 грн - нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.03.2014 по 30.04.2015. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 26 липня 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1, за яким поручитель зобов`язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором. Враховуючи викладене, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вищевказану заборгованість. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Судом встановлено, що 22.01.2016 ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 (а.с. 85, 89). Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що будучи внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території АР Крим, позичальниця ОСОБА_1 отримала кредит для придбання житлової нерухомості - квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , яку передала в іпотеку банку з метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору. За змістом статті 14 Закону України від 12 серпня 2014 року № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», який набрав чинності 27 вересня 2014 року (далі - Закон № 1636-VII), упродовж строку тимчасової окупації ОСОБА_1 звільнена від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих процентів. У зв`язку з відсутністю вказаного обов`язку немає правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту та процентами. У поданій апеляційній скарзі представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - Амосов А. П., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що аналіз пункту 14.2 статті 14 Закону №1636-VII свідчить не про відсутність у позичальника обов`язку з повернення кредиту та нарахованих процентів на час тимчасової окупації, а про встановлене законом відстрочення виконання відповідних зобов`язань упродовж строку тимчасової окупації території АР Крим (мораторій). За змістом пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України мораторій - це відстрочення виконання зобов`язання. У постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року по справі №643/2333/15-ц зроблено правовий висновок, що оскільки закон, яким встановлено мораторій, не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою , що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять конкретні виконавчі дії вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників, які підпадають під дію положень цього закону на період чинності. Крім того, в порушення п. 4.3.3 кредитного договору ОСОБА_1 не повідомляла Банк про зміну свого місця реєстрації та/або проживання та не надає доказів такого повідомлення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року, роз`яснено учасникам справи строк та порядок подачі відзиву на апеляційну скаргу. Копію зазначеної ухвали та копію апеляційної скарги разом з доданими до неї матеріалами вручено ОСОБА_1 та її представнику - адвокату Яковлєву А. В. 13.12.2021 року. Отже, строк для подання відзиву сплив 20 грудня 2021 року. 18 січня 2022 року (згідно відмітки на поштовому конверті) представник ОСОБА_1 - адвокат Яковлєв А. В. подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу з пропуском строку для подачі відзиву. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Зважаючи на те, що відзив на апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції поза межами встановленого строку, протягом якого можуть бути подані відзиви на апеляційну скаргу, при цьому клопотання про поновлення строку не подано, тому відзив залишається без розгляду. Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Судом встановлено, що 26 липня 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 89/2012, за яким позичальниця отримала кредит в розмірі 129 192 грн для придбання житлової нерухомості 1-кімнатна квартира житловою площею 19,9 кв.м., загальною площею 38,3 кв.м, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , під 16 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 23 липня 2027 року. Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 26 липня 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №1, за яким поручитель зобов`язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26 липня 2012 року ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений іпотечний договір, предметом якого є квартира, адреса : АДРЕСА_2 (а.с. 101 т.1). Згідно з наданим банком розрахунком станом на 03 лютого 2020 року у позичальника ОСОБА_3 утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 136 184,79 грн, з яких: 64 572 грн - поточна заборгованість по тілу кредиту; 50 260 грн - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 20 633,43 грн - заборгованість по процентах, нарахованих на суму поточної заборгованості; 719,36 грн - заборгованість по процентах, нарахованих на суму простроченої заборгованості (період нарахування процентів з 01.04.2014 по 30.04.2015) - 719,36 грн (а.с.30 т.1). За змістом статті 1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VI «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з 20 лютого 2014 року територія Автономної Республіки Крим і міста Севастополя є тимчасово окупованою. Довідкою структурного підрозділу з питань соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради від 01 лютого 2018 року №0000468065 підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , однак з 01 лютого 2018 року вона взята на облік як внутрішньо переміщена особа, місцем її фактичного проживання є: АДРЕСА_4 (а.с.142 т.1). Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Відповідно до статті 14 Закону № 1636-VII визначення правового статусу та забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим здійснюються у порядку, визначеному Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Упродовж строку тимчасової окупації внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим звільняється від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитора. Норми цього пункту не поширюються на нерухоме житлове майно, загальна площа якого перевищує показники, встановлені статтею 265 Податкового кодексу України. На громадянина України, який виїжджає з тимчасово окупованої території АР Крим за межі державного кордону України на місце постійного проживання або змінює своє громадянство, не поширюються норми цього пункту. Аналіз вищенаведеної статті дає підстави для висновку про те, що впродовж строку тимчасової окупації внутрішньо переміщена особа звільняється від виконання грошових зобов`язань щодо сплати періодичних платежів на погашення тіла кредиту та процентів, тобто від виконання обов`язку погашати суми, які вона повинна була сплачувати кредитору в період тимчасової окупації території АР Крим. Таким чином, дія Закону № 1636-VII впливає на право банку звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, яка утворилася після початку тимчасової окупації території АР Крим, якою є 20 лютого 2014 року. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 758/3645/15-ц, від 14 квітня 2021 року у справі №756/7852/18. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на те, що впродовж строку тимчасової окупації території АР Крим позичальниця ОСОБА_3 звільнена від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих процентів. У зв`язку з відсутністю вказаного обов`язку немає правових підстав і для стягнення з поручителя кредитної заборгованості. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не заслуговують на увагу, оскільки положення вказаного Закону не звільняють боржника від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих процентів, а лише тимчасово забороняють примусове стягнення певного майна, тоді як приписи статті 14 Закону № 1636-VII звільняють боржника від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним упродовж строку тимчасової окупації, а отже, зазначені нормативно-правові акти регулюють різні правовідносини. Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Разом з тим положення статті 14 Закону № 1636-VII звільняють внутрішньо переміщену особу саме від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, тобто від виконання договірних зобов`язань, упродовж строку тимчасової окупації території АР Крим, а отже, протягом такої окупації кредитор тимчасово втрачає своє право на звернення до суду з позовом про стягнення з боржника кредитної заборгованості, яка утворилася в період тимчасової окупації, оскільки несплата позичальником відповідних платежів в обумовлений сторонами строк не свідчить про порушення ним зобов`язань за договором. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не повідомила Банк про зміну свого місця реєстрації та/або проживання на правильність ухваленого в справі рішення не впливають. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - Амосова Андрія Петровича залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк