Постанова 4824 № 760/1052/21

справа № 760/1052/21 головуючий у суді І інстанції Оксюта Т.Г. провадження № 22-ц/824/3574/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 21 січня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 квітня 2010 року у розмірі 14 556 грн. 45 коп. станом на 27 грудня 2020 року, яка складається з наступного: 11 784 грн. 51 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 771 грн. 94 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 22 квітня 2010 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ст. 634 ЦК України. На підставі договору банк відкрив картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15 000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався згодою відповідача на будь-який розмір кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. ОСОБА_1 не виконує належним чином умови договору, грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями не сплачує. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що є безпідставним фактичне звільнення боржника від сплати заборгованості судовим рішенням, з урахуванням того, що відповідачем не оспорювалася заборгованість та не заявлялися позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним або нікчемним. Відповідач не надав відзив та жодним чином не спростував доводи позивача. Відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, яка в подальшому перевипускалася. На картку було встановлено кредитний ліміт у розмірі 4 500 грн., який в подальшому було змінено до 15 000 грн. Із виписки чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомати, розплачувався за товар в магазині, а, отже, й отримав кредитну картку. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, жодних заперечень щодо розміру заборгованості за договором від відповідача не було, тобто, він погоджувався із розміром нарахованих відсотків та неустойки. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача. Банківська виписка має статус первинного документу та, як і розрахунок заборгованості, є належним та допустимим доказом у справі. Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17. Відповідач не спростовує факту укладення договору, з позовом про визнання недійсним кредитного договору не звертався, не оспорює наявність у нього заборгованості за тілом кредиту. Відповідач частково сплачував заборгованість, користувався коштами, тобто, фактично погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, у тому числі, і розміром нарахованих відсотків, пені та штрафів. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 22 квітня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.10). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 27 грудня 2020 року складає 14 556 грн. 45 коп., з яких: 11 784 грн. 51 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 2 771 грн. 94 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія (а.с.7). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем, а саме видачі банком картки та коштів по ній, зокрема, копій квитанцій, меморіального ордеру, тощо. Анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору на умовах, обумовлених у позові. Позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки. АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної картки та розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже, доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами. Довідка АТ «Приватбанк» про видачу кредитних карток позичальнику також не є належним підтвердженням, оскільки не містить підпису позичальника про отримання зазначених у довідці карток. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що між ним та відповідачем виникли договірні відносини на підставі підписаної ОСОБА_1 анкети-заяви. На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду анкету-заяву, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку з зазначенням номерів кредитних карт з датою відкриття та терміном дії та виписку по рахунку. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, зокрема, що позивачем не доведено отримання позичальником коштів за кредитним договором. Однак, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Такі правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 605/196/16-ц. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Кредитний договір від 22 квітня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приватбанк», відповідачем не оспорювався, недійсним у судовому порядку не визнавався. З наявного розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник вносив кошти на виконання умов договору, чим підтвердив отримання ним кредитних коштів. Вказана обставина підтверджується випискою по рахунку, наданою позивачем разом з позовною заявою. З вказаної виписки вбачається, що 28 серпня 2018 року відповідачу було збільшено кредитний ліміт до 15 000 грн. Зазначене також підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 . У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 зазначено, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Це відповідає положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого самого змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій). За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 11 784 грн. 51 коп., який підтверджується наданою суду випискою по рахунку. Що стосується вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач вказує на те, що між сторонами було укладено договір в порядку ст. 634 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає банк. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить, у тому числі, базову відсоткову ставку в місяць. Однак, у зв`язку з відсутністю підпису позичальника на вказаному Витязі, а також не зазначенням в анкеті-заяві виду кредитної картки, такий Витяг не може бути прийнятий до уваги судом як доказ узгодження між сторонами умов договору в частині нарахування зазначених складових боргу. Враховуючи вищезазначене, АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів погодження між сторонами розміру відсотків, а тому, відповідно, перевірити правомірність та правильність їх нарахування не є можливим. Чинним законодавством на позивача покладено обов`язок довести погодження між ним та позичальником усіх умов договору, і відповідно, виникнення у нього права на нарахування на підставі цих умов заборгованості. Факт використання кредитних коштів, часткове погашення заборгованості не свідчать про те, що ОСОБА_1 погодився на нарахування відсотків у порядку, який передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг, та на якому наполягав позивач у позовній заяві. 03 липня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 342/180/17, в якій зробила висновок про те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг надає кредитору можливість додавати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. А, отже, для того, щоб Умови та правила банку були застосовані необхідно, щоб вони містили підпис позичальника. На час розгляду апеляційним судом даної справи не існує інших судових рішень Великої Палати Верховного Суду, в яких було б відступлено від зазначеної правової позиції. Крім того, аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100490631). Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі позовної заяви та апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір на загальну суму 5 675 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (81 %), а саме у розмірі 4 596 грн. 75 коп. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року скасувати та прийняти постанову. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження - вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 11 784 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні, 51 копійка та судовий збір у розмірі 4 596 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто шість) гривень, 75 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.