Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/11953/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 19 січня 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/11953/21 Головуючий у першій інстанції Супрун О. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/284/22 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., із секретарем: Шкарупою Ю.В., учасники справи: заявник: старший державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Андрієску Ольга Павлівна, боржник: ОСОБА_1 , стягувачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 жовтня 2021 року у справі за поданням старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Андрієску Ольги Павлівни про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, - У С Т А Н О В И В: У жовтні 2021 року старший державний виконавець Деснянського відділу ДВС у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Андрієску О.П. звернулася з поданням, у якому просила тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов`язань. Подання обґрунтовувала тим, що на примусовому виконанні у виконавчій службі знаходиться зведене виконавче провадження № АСВП 59454756, боржником за яким є ОСОБА_6 . На сьогоднішній день судові рішення боржником не виконані, декларацію остання не надала, з початку відкриття виконавчих проваджень заборгованість на користь стягувачів сплачена лише частково. Боржник умисно ухиляється від повного виконання судових рішень. Згідно відповіді ДПС України боржник періодично перетинає кордон; 12.01.2020 остання виїхала за межі України по закордонному паспорту та станом на 13.10.2021 в`їзду на територію України не зафіксовано. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.10.2021 у задоволенні подання відмовлено. В апеляційній скарзі стягувач ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким подання старшого державного виконавця задовольнити, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 08.11.2019 державному виконавцю ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова вже було відмовлено у задоволенні аналогічного подання щодо тимчасового обмеження ОСОБА_6 у праві виїзду за кордон, та через два місяці боржник виїхала за межі України і на сьогоднішній день в Україну не повернулась. Заявниця зазначає, що ОСОБА_1 вчиняє умисні дії щодо зменшення своєї частки у спільному сумісному майні подружжя з метою невиконання грошових зобов`язань перед нею та іншими стягувачами. На даний час на розгляді у Деснянському районному суді м. Чернігова перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про визнання недійсним шлюбного договору від 10.05.2019, за яким після розірвання шлюбу ОСОБА_7 належить 80% майна, а боржниці ОСОБА_1 20%. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення старшого державного виконавця Деснянського відділу ДВС у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Андрієску О.П., представника стягувача ОСОБА_2 адвоката Водолагіна С.М., стягувача ОСОБА_3 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, представника боржника ОСОБА_6 адвоката Бабинця С.П., який просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що доказів на підтвердження того, що боржник саме свідомо ухиляється від виконання своїх зобов`язань, маючи при цьому таку можливість, державним виконавцем не надано. З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. Судом у справі встановлено, що на примусовому виконанні у Деснянському відділі ДВС у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває зведене виконавче провадження №АСВП 59454756, до складу якого входять: - виконавчий лист № 750/6212/17 (№ 2/750/74/18), виданий 05.03.2018 Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 1 950 доларів США боргу; - виконавчий лист № 750/10953/18 (2/750/2711/18), виданий 29.01.2019 Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості, яка складається з 16 848 грн боргу, 5 993,23 грн відсотків за користування позикою та 3% в сумі 169,44 грн, а всього 23 010,67 грн; - виконавчий лист № 750/10953/18 (2/750/2711/18), виданий 29.01.2019 Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 3 172,75 грн у відшкодування судових витрат; - виконавчий лист № 750/13703/18 (2/750/479/19), виданий 13.05.2019 Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 36 695,30 грн; - виконавчий лист № 750/2049/19 (2/750/914/19), виданий 01.07.2019 Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 20.03.2018 в сумі 9 000 доларів США, а також 5 000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди та 2 494,08 грн у відшкодування понесених судових витрат; - виконавчий лист № 750/4530/20 (2/750/1111/20), виданий 28.10.2020 Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 04.08.2017 в сумі 1 000 доларів США, 3% річних в сумі 2 034,08 грн та 840,80 грн у відшкодування понесених судових витрат. (а.с. 21-26). За вказаними виконавчими листами відкрито виконавчі провадження та державним виконавцем провадяться виконавчі дії (а.с. 14-19). Рішенням Виконавчого комітету Деснянської районної у місті Чернігові ради від 25.11.2019 № 304 відмовлено Деснянському відділу ДВС м. Чернігова у наданні дозволу на реалізацію належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , право користування якою має малолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6). У відповідь на запити державного виконавця до державних органів, здійснених через систему АСВП, надано інформацію, що у МВС України відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби, інформація про джерела доходу отримання доходів в ДРФО відсутня, ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець не зареєстрована, інформацію про останнє місце роботи ОСОБА_1 та щодо отримання нею пенсії у органах ПФУ України не знайдено (а.с. 9-13). За інформацією УДМС України в Чернігівській області від 07.10.2021 №7401.3.2-7445/74.3-21 за обліками ЄІАС УМП ДМС України ОСОБА_1 значиться документованою паспортом громадянина України для виїзду за кордон; ОСОБА_1 неодноразово перетинала державний кордон, зокрема, 12.01.2020 остання виїхала за межі України (а.с. 7-8). 12.10.2021 старшим державним виконавцем Андрієску О.П. складено акт про те, що за адресою: АДРЕСА_2 боржниця не проживає; майна боржника за вищезазначеною адресою в рахунок погашення боргу виявлено не було (а.с. 20). Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження. За статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40). Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції та здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України (ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»). Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження». Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13). Закон України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. За правилом пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Відповідно до статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. З аналізу вищевказаних норм права слідує, що установлене Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами право вільно залишати територію України може бути обмежене відносно боржника-фізичної особи за судовим рішенням шляхом установлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням суду. За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Отже Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим підлягає з`ясуванню чи дійсно особа свідомо не виконувала зобов`язання, або невиконання зумовлено об`єктивними причинами. Під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (дія непереборної сили, події тощо). Відповідно до положень частини першої статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Відповідно наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Аналізуючи наведені норми законодавства та встановлені обставини, колегія вважає, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням. У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином. У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78 - 82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordov. Italy), скарга № 32190/96, § 96, рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlikv. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121). Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (згадуване вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини», § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії», скарга № 23468/02, § 70). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвені ДеМейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), § 60)». Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 соціальних виплат не отримує, нерухомого майна, транспортних засобів у власності не має. На даний час ОСОБА_1 перебуває за межами України, за твердженнями її представника працевлаштовується з метою погашення боргів. Нею було частково сплачено заборгованість на користь стягувачів на загальну суму 9 540,50 грн: на користь ОСОБА_4 3 726,50 грн, на користь ОСОБА_3 1 080 грн, на користь ОСОБА_5 3 654 грн, на користь ОСОБА_2 1 080 грн. Тобто, вказане свідчить, що ОСОБА_1 періодично сплачує грошові суми у рахунок виконання судових рішень. Відсутність у боржника майна та офіційних джерел доходу не може бути визнано як беззаперечний доказ його ухилення від виконання своїх зобов`язань, а додані до подання матеріали не свідчать про навмисне невиконання чи ухилення від виконання ОСОБА_1 судових рішень. Тобто, факту повного, свідомого та умисного невиконання боржником грошового зобов`язання ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено. За викладених обставин, обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, яке є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, в даному випадку не буде виправданим та пропорційним. З урахуванням вищезазначеного, доводи апеляційної скарги про те, що 08.11.2019 державному виконавцю ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова вже було відмовлено у задоволенні аналогічного подання щодо тимчасового обмеження ОСОБА_6 у праві виїзду за кордон, та через два місяці боржник виїхала за межі України, на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та не є підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду. Посилання заявниці на те, що ОСОБА_6 вчиняє умисні дії щодо зменшення своєї частки у спільному сумісному майні подружжя з метою невиконання грошових зобов`язань перед нею та іншими стягувачами належними доказами у справі не підтверджені. Таким чином, сукупність встановлених і досліджених обставин справи та наданих на їх підтвердження доказів, не дають на даний час підстав дійти переконливого висновку про наявність обставин та достатніх законних підстав для встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у зв`язку з чим висновок районного суду про відмову у задоволенні подання державного виконавця є вірним та обґрунтованим. Відтак, відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.10.2021 без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 21 січня 2022 року. Головуюча О.Є.Мамонова Судді: Н.В.Висоцька Н.В.Шитченко