Постанова Сумський апеляційний суд № 591/3327/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2022 року м.Суми Справа №591/3327/18 Номер провадження 22-ц/816/20/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І. учасники справи: позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дзери Микити Едуардовича, на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2018 року в складі судді Кривцової Г.В.., постановленого в м. Суми, повний текст судового рішення виготовлено 30 жовтня 2018 року, в с т а н о в и в: Звернувшись до суду із позовом у червні 2018 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі ПриватБанк) просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 108748 грн. 98 коп. за кредитним договором б/н від 23 липня 2013 року, що складається з 1998 грн. 67 коп. тіла кредиту, 95888 грн. 01 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5207 грн. 59 коп. заборгованість за пенею та комісією, штраф - 500 грн. (фіксована частина) та 5154 грн. 71 коп. (процентна складова), а також просило стягнути з відповідача судові витрати. Свої вимоги обґрунтувало тим, що між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг № б/н від 23 липня 2013 року, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що може бути змінений банком. Підписанням анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відповідач підтвердив той факт, що він повністю проінформований про умови кредитування та згоден з ними. У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, банк має право вимагати повернення всієї суми кредиту або її частини. Станом на 31 травня 2018 року заборгованість склала 108748 грн. 98 коп., з яких: 1998 грн. 67 коп. тіла кредиту, 95888 грн. 01 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5207 грн. 59 коп. заборгованість за пенею та комісією, штраф - 500 грн. (фіксована частина) та 5154 грн. 71 коп. (процентна складова) Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 108948 грн. 98 коп. та судовий збір в сумі 1762 грн. 00 коп. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував взяті на себе за кредитним договором зобов`язання належним чином, розрахунок заборгованості наданий банком не спростував, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник відповідача адвокат Дзера М.Е. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Доводи скарги мотивує тим, що підписана відповідачем анкета заява від 23.07.2013 року не містить жодних умов кредитування, зокрема щодо суми кредиту, процентів та штрафних санкцій. Крім того, кредитний договір укладається в письмовій формі, а недодержання такої форми веде до нікчемності кредитного договору. Вказує, що відповідач не бажав встановлення йому кредитного ліміту. Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме доданий позивачем до позову витяг з Умов та правил розумів відповідач і погодився з ним, а також те, що на момент отримання відповідачем коштів надані позивачем документи взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, а також сплати неустойки (штрафу, пені) у зазначеному в них розмірі. Зазначає, що надана до суду роздруківка за сайту позивача умов та правил не може бути належним доказом, оскільки вони не одноразово змінювалися. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 23 липня 2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 9). З розрахунку заборгованості за договором б/н від 23 липня 2013 року, представленим банком, станом на 31.05.2018 вбачається, що заборгованість склала 108748 грн. 98 коп., з яких: 1998 грн. 67 коп. тіла кредиту, 95888 грн. 01 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5207 грн. 59 коп. заборгованості за пенею та комісією, штраф - 500 грн. (фіксована частина) та 5154 грн. 71 коп. (процентна складова) (а.с. 7-8). У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює фінансова установа, в даному випадку ПриватБанк. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. (ст. 1046 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі статтями 610 , 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, проценти за користування позиченими коштами та неустойка за своєю правовою природою поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві позичальника від 23 липня 2013 року процентна ставка не зазначена, наданий банком Витяг з Тарифу обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідачем не підписаний. Стосовно позовних вимог ПриватБанку щодо до стягнення заборгованості за пенею та комісією, колегія суддів зазначає, що в анкеті-заяві також відсутні і умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у грошовій сумі та її визначеного розміру. В обґрунтування вказаних вимог ПриватБанк зазначав, що підпис ОСОБА_1 в анкеті-заяві про приєднання свідчить про те, що відповідач погодився, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною картою», затвердженими наказом № СП 2010 256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, і складає між ним та банком договір. На підтвердження цих вимог позивач надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з архіву Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 06.03.2010 року № СП-2010-256, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, та в яких визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. При цьому, колегія суддів погоджується з доводами, що містяться в апеляційній скарзі, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення ПриватБанку, який може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. За змістом вказаної норми договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим ПриватБанком в період з часу виникнення спірних правовідносин (23 липня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (11 червня 2018 року), про що в подальшому з відповідачем не було узгоджено. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до кредитного договору. Надані позивачем витяги з Тарифів, Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанком, з огляду на їх мінливий характер, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, не можуть свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вищевикладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Також, Велика Палата у вказаній постанові зробила наступний правовий висновок: витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Вказаним спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що наявність підпису на анкеті-заяві свідчить про укладення кредитного договору з одночасним узгодженням всіх істотних його умов. До того ж, укладений між сторонами кредитний договір від 23 липня 2013 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту. Також колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня Пам`ятка клієнта, яка є складовою частиною спірного договору. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. До цього необхідно зазначити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому, при укладенні договору з ОСОБА_1 , ПриватБанк не дотримався вимог добросовісності, розумності і справедливості та переклав на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не було спростовано того, що він фактично одержав від позивача грошові кошти в розмірі 1996 грн. 65 коп., які ним повернуто в повному обсязі не було. Так, із розрахунку наданого позивачем (а.с. 7-8) вбачається, що відповідач 15.10.2013 року отримав від позивача грошові кошти в розмірі 1996 грн. 65 коп. Також, із вказаного розрахунку вбачається, що 11.09.2013 року відповідачем було сплачено грошові кошти в розмірі 197 грн. 00 коп., 28.04.2015 року 27 грн. 10 коп. та 12.10.2015 року 115 грн. 31 коп. Таким чином, сума неповернутих відповідачем грошових коштів становить 1657 грн. 24 коп. (1996 грн. 65 коп. 197 грн. 00 коп. 27 грн. 10 коп. 115 грн. 31 коп.) Враховуючи вищевикладене, через неправильне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального права, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За таких обставин підлягають також перерозподілу понесені сторонами судові витрати. Враховуючи,що позов задоволено на 1,5 %, а апеляційну скаргу на 98,5 % відповідно, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 26 грн. 43 коп. Разом з тим з позивача підлягає стягненню на користь відповідача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в розмірі 2643 грн. 00 коп. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дзери Микити Едуардовича задовольнити частково. Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по тілу кредиту в розмірі 1657 грн. 24 коп. за договором б/н від 13.07.2013 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 26 грн. 43 коп. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в розмірі 2643 грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий - С. С. Ткачук Судді: О. Ю. Кононенко О. І. Собина