Постанова 4813 № 947/15233/20

Номер провадження: 22-ц/813/2394/22 Номер справи місцевого суду: 947/15233/20 Головуючий у першій інстанції Петренко В. С. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.01.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., Суддів: Гірняк Л.А.,Цюри Т.В., з участю секретаряЛопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2020 року, постановленого під головуванням судді Петренка В.С., повний текст рішення складений 21 грудня 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Адміністрація морських портів України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання незаконним дій щодо порушення права на повторне прийняття на роботу, права на заповнення вакансії працівником підприємства, визначеного умовами колективного договору, про визнання незаконними дій щодо застосування негативних заходів впливу до викривача у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», - в с т а н о в и в: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі ДП «АМПУ»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання незаконним дій щодо порушення права на повторне прийняття на роботу, права на заповнення вакансії працівником підприємства, визначеного умовами колективного договору, про визнання незаконними дій щодо застосування негативних заходів впливу до викривача у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», в якому просив: - визнати дії ДП «АМПУ» щодо не укладання трудового договору з ОСОБА_1 на виконання роботи на посадах з переліку посад, зазначених у новій редакції штатного розпису апарату управління ДП «АМПУ» (Додаток 2 «Штатний розпис апарату управління ДП «АМПУ» до наказу ДП «АМПУ» від 11.03.2019 року № 87-к), а саме: на посадах начальника Управління каналів та акваторій апарату управління ДП «АМПУ» або директора Департаменту розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ» незаконними та такими, що порушили його право на укладання трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, передбаченому ст. 42, 42-1 КЗпП України; - визнати дії ДП «АМПУ» щодо не укладання трудового договору з ОСОБА_1 на виконання роботи на посаді начальника Управління каналів та акваторій апарату управління ДП «АМПУ» порушенням його права на зайняття вакансії, визначеного у пункті 2.2.3 розділу II Колективного договору трудового колективу апарату управління ДП «АМПУ» на 2016 - 2018 р.р. з усіма додатками та змінами, який був схвалений на загальних зборах /конференції/ трудового колективу апарату управління ДП «АМПУ» та вступив в дію 26.02.2016 р. Колективного договору ДП «АМПУ»; - зобов`язати ДП «АМПУ» укласти з ОСОБА_1 трудовий договір на виконання роботи на посаді начальника управління каналів та акваторій апарату управління ДП «АМПУ» або на посаді директора Департаменту розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ»; - визнати, що ДП «АМПУ» піддавало ОСОБА_1 негативним заходам впливу (порушення права на укладання трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, порушення права на заповнення вакансій відповідно до колективного договору підприємства, порушення права на повну виплату заробітної плати за відпрацьований час у липні та серпні 2019 року, порушення права на отримання одноразової допомоги за 2018 рік та отримання її вчасно, дискримінаційні дії ДП «АМПУ», направлені на позбавлення позивача сертифіката провідного інженера технічного нагляду серія АТ №006722, порушення права на ознайомлення з колективним договором підприємства, де ОСОБА_1 працює, дискримінаційні дії з відправлення ОСОБА_1 у відрядження з порушенням вимог статей 21, 31 КЗпП України) у зв`язку з його повідомленнями у 2018-2020 р.р. про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» посадовими особами ДП «АМПУ», чим порушило приписи ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» в редакції, яка діяла до 31.12.2019 та ст. 53-4, Закону України «Про запобігання корупції» в редакції, яка діє 01.01.2020 року, ст. 21 КЗпП України щодо заборони дискримінації у сфері праці викривачів; - стягнути з державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 неправомірно не нараховану та не виплачену йому суму заробітної плати за липень та серпень 2019 року у розмірі 14 551,38 грн.; - стягнути з державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він є працівником ДП «АМПУ» з 09.08.2013 року, працює на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління ДП «АМПУ» з 27.11.2015 року з тривалим безперервним стажем роботи у ДП «АМПУ» з 19.06.1996 (23,5 роки), оскільки він був прийнятий на роботу у ДП «АМПУ» шляхом переведення. Наказом в.о. Голови ДП «АМПУ» №478-к від 30.11.2018 року «Про звільнення», його було незаконно звільнено із займаної посади начальника служби підводних гідротехнічних споруд 30 листопада 2018 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату, проте на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2019 року позов ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволений частково. Визнано незаконним та скасовано наказ виконуючого обов`язки голови ДП «АМПУ» № 478-к від 30.11.2018 року «Про звільнення», яким звільнено ОСОБА_1 , начальника служби підводних гідротехнічних споруд, із займаної посади 30 листопада 2018 року, за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління ДП «АМПУ». 17.07.2019 року Київським районним судом м. Одеси ухвалено додаткове рішення, яким допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління ДП «АМПУ». ОСОБА_1 зазначав, що на підставі судових рішень 18.07.2019 року він був поновлений ДП «АМПУ» наказом від 18.07.2019 №622»к на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд з 01.12.2018 року. Наказом ДП «АМПУ» від 18.07.2019 №622-к також був скасований наказ ДП «АМПУ» від 30.11.18 №478-к «Про звільнення». На думку позивача, у зв`язку з тим, що з ним розірвано 30.11.2018 року з підстави, передбаченої п. 1 ст. 40 КЗпП України, він мав право протягом року (з 01.12.2018 року - 30.11.2019 року) на укладення трудового договору з ДП «АМПУ» у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації, але його право було порушено ДП «АМПУ». Позивач вказує, що у період квітень-вересень 2018 року та у 2019-2020 р.р. йому стали відомі обставини та факти, які містять знаки корупційних ризиків, корупційних правопорушень або пов`язаних з корупцією правопорушень посадових осіб ДП «АМПУ», у тому числі, містять порушення приписів Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції по відношенню до позивача, які здійснювалися посадовими особами ДП «АМПУ». Свої повідомлення про корупцію позивач подавав письмово та засобами електронної пошти до ДП «АМПУ» та до інших установ (Міністерство інфраструктури України, Національне агентство з запобігання корупції України, Одеське територіальне Управління Національного антикорупційного бюро України), за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, інформація про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України. «Про запобігання корупції», вчинених посадовими особами ДП «АМПУ», стала відома позивачу у зв`язку з його трудовою діяльністю. Також позивач просив ДП «АМПУ», посилаючись на своє право, передбачене, статтею 42-1 КЗпП України, негайно йому повідомляти про всі вакансії, які будуть з`являтися у ДП «АМПУ» (у апараті управління ДП «АМПУ» та у філіях ДП «АМПУ») протягом року з дати його звільнення та заявляв, що він претендує на посади в Департаменті розвитку інфраструктури та Управлінні каналів та акваторій у новій організаційній структурі апарату управління ДП «АМПУ», яка повинна була бути введена найближчим часом в ДП «АМПУ». Однак, позивач протягом року з дати звільнення не отримав жодних пропозицій (інформації) від ДП «АМПУ» на укладання трудового договору. З 18.09.2018 року ОСОБА_1 є членом Первинної профспілки працівників ДП «АМПУ», а також входить до складу виборного органу, профспілкового комітету, Первинної профспілки працівників ДП «АМПУ». На думку позивача, порушення його прав на поворотне прийняття на роботу (ст. 42-1 КЗпП України), на заповнення вакансій в апараті управління ДП «АМПУ» (пункт 2.2.3 розділу П Колективного договору ДП «АМПУ») є негативними заходами впливу, які до нього застосовуються адміністрацією підприємства у зв`язку з його активною позицією щодо викриття корупції в ДП «АМПУ», письмовими та засобами електронної пошти повідомленнями про корупційні дії посадових осіб ДП «АМПУ». Позивач вважає, що вказані дії посадових осіб ДП «АМПУ» є незаконними, що стало підставою для звернення до суду. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 залишений без задоволення. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд незаконно та безпідставно відмовив у задоволені позовних вимог, оскільки неповне з`ясував обставини, що мають значення для справи, отже позивачем до суду були надані докази в обґрунтування позовних вимог, які суд не взяв до уваги. У відзиві на апеляційну скаргу ДП «АМПУ» зазначає, що звернення позивача з позовом при наявності судового спору та рішення по справі є зловживанням позивачем своїми правами та позивач протиправно намагається працевлаштуватись на іншу посаду при вже відновленому його праві продовжувати працювати на поновленій посаді. Вважає рішення суду обґрунтованим та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , керівник департаменту запобігання та виявлення корупції зазначає, що повідомлення ОСОБА_1 про можливі факти порушення ДП «АМПУ» вимог ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції», які є предметом позову, надходило до Національного агентства. З метою перевірки викладеної ОСОБА_1 інформації Національним агентством здійснювався збір фактичних даних, за результатами якої не встановлено порушень посадовими особами ДП «АМПУ» вимог Закону в частині захисту прав викривача. В судове засідання призначене на 19 січня 2022 року представник Національного агентства з питань запобігання корупціїне з`явився, про розгляд справи був сповіщений належним чином (а.с. 21 т. 5). На адресу суду від ОСОБА_3 , керівника департаменту запобігання та виявлення корупції надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Національного агентства за наявними матеріалами справи (а.с. 24-26 т. 5). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника ДП «АМПУ», перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 13.06.2013 року перебуває у трудових відносинах з ДП «АМПУ» з 13.06.2013 року, а з 27.11.2015 року працює на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління ДП «АМПУ», на підставі наказу ДП «АМПУ» від 27.11.2015 № 407-к 6-1, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу (т.1 а.с. 54-60, т. 2 а.с. 209). Відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 30.11.2018 року № 478-к «Про звільнення» ОСОБА_1 , начальника служби підводних гідротехнічних споруд, було звільнено із займаної посади, на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України, у зв`язку зі скороченням штату (т. 2 а.с. 211). 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ДП «АМПУ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, надання щорічної оплачуваної відпустки та її оплати, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, стягнення неправомірно утриманої суми із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і за весь час затримки розрахунку при звільненні. Так, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року, з урахуванням ухвали від 17.07.2019 року і додаткового рішення від 17.07.2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12.03.2020 року, було частково задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ виконуючого обов`язки голови ДП «Адміністрація Морських Портів України» №478-к від 30.11.2018 року «Про звільнення», яким звільнено ОСОБА_1 , начальника служби підводних гідротехнічних споруд, із займаної посади 30 листопада 2018 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України». Стягнуто з ДП «Адміністрація Морських Портів України» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення, а саме з 30.11.2018 року по 21 червня 2019 року, в сумі 553 134 гривні 76 копійок. Стягнуто з ДП «Адміністрація Морських Портів України» на користь ОСОБА_1 неправомірну утриману суму з заробітної плати в сумі 116905 гривень 07 копійок. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління ДП «Адміністрація Морських Портів України». Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 84 787,08 грн. На виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року, додаткового рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.07.2019 року, ухвали Київського районного суду м. Одеси від 17.07.2019 року у справі № 520/21140/18, наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 18.07.2019 року № 619-к «Про організаційні заходи» було поновлено у штатному розписі апарату управління ДП «АМПУ» посаду начальника служби підводних гідротехнічних споруд 1 штатну одиницю з посадовим окладом 52 000 грн. (т. 2 а.с. 213). На виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року, додаткового рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.07.2019 року, ухвали Київського районного суду м. Одеси від 17.07.2019 року у справі № 520/21140/18, наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 18.07.2019 року № 622-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління ДП «АМПУ» (т.2 а.с. 212). Наказом ДП «АМПУ» від 21.12.2018 року №347/10 «Про затвердження організаційної структури апарату управління ДП «АМПУ»» було вирішено затвердити та ввести в дію організаційну структуру апарату управління ДП «АМПУ». Підставою видання наказу є погодження організаційної структури апарату управління ДП «АМПУ» Міністром інфраструктури України (т. 2 а.с. 223). У подальшому, на підставі ч. 3 ст. 64 ГК України та п. 6.1.5 Статуту ДП «АМПУ» було видано наказ ДП «АМПУ» від 25.02.2019 № 70-к «Про запровадження змін в організації виробництва і праці», яким розпочато запровадження змін в організації виробництва і праці, що полягало в: усуненні дублювання завдань та функцій структурних підрозділів, а також посадових обов`язків працівників; введення нових структурних форм організації праці, зокрема створення департаментів, управлінь, а також експертно-аналітичних підрозділів в структурі апарату управління; впровадження передових методів ефективного корпоративного управління; запровадження інших заходів з підвищення ефективного використання матеріальних і трудових ресурсів на підприємстві тощо (т. 2 а.с. 225-226). Відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 11.03.2019 № 87-к «Про скорочення штату працівників апарату управління ДП «АМПУ»» з 14.06.2019 скорочено штат працівників ДП «АМПУ» згідно Додатку 1.Цим же наказом було затверджено новий штатний розпис апарату управління в частині керівників структурних підрозділів ДП «АМПУ» згідно Додатку 2 (т. 2 а.с. 227-228). Зазначеним наказом були також введені посади директор Департаменту розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ» та начальник Управління каналів та акваторій апарату управління ДП «АМПУ». З урахуванням того, що наказом ДП «АМПУ» від 11.03.2019 № 87-к розпочато процедуру скорочення штату, на виконання вимог 49-2 КЗпП України ДП «АМПУ» було здійснено заходи щодо працевлаштування працівників ДП «АМПУ». Так, на посаду Директора департаменту розвитку інфраструктури апарату управління було переведено ОСОБА_6 з посади начальника служби наземної інфраструктури апарату управління відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 18.03.2019 №124-к, а на посаду начальника Управління каналів та акваторій апарату управління було переведено ОСОБА_7 з посади начальника відділу каналів та акваторій апарату управління відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 18.03.2019 № 136-к (т. 2 а.с. 250-251). Залишаючи позов ОСОБА_1 про визнання незаконним дій щодо порушення права на повторне прийняття на роботу, права на заповнення вакансії працівником підприємства, визначеного умовами колективного договору, про визнання незаконними дій щодо застосування негативних заходів впливу до викривача у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведені вимоги та підстави позову. Колегія суддів з такими висновками суду погоджується. Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. Відповідно до ст. 421 КЗпП України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України (крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у ст. 42 КЗпП України, та в інших випадках, передбачених колективним договором. Тобто, вимоги частини першої статті 42-1 КЗпП України можуть бути застосовані лише у випадку, коли власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації, при цьому, під словосполученням «прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації» мається на увазі прийняття нових працівників, які до цього не працювали. Разом з тим, ДП «АМПУ», увівши у штатному розписі посади Директора департаменту розвитку інфраструктури апарату управління та начальника Управління каналів та акваторій апарату управління, не проводило прийняття нових працівників на зазначені посади, а здійснювало працевлаштування своїх працівників, посади яких скорочувались, що є прямим обов`язком роботодавця при скороченні штату працівників. При цьому, враховуючи зміст ст. 21 КЗпП України, укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Цим забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає згідно закону. Судом вірно зазначено, що чинним законодавством України не передбачено обов`язку роботодавця інформувати працівника про зміни у штатному розписі, оскільки після звільнення між колишнім роботодавцем та працівником припиняються трудові правовідносини, які існували до моменту звільнення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2019року по справі № 335/1896/15. Щодо позовних вимог про визнання дій ДП «АМПУ» щодо не укладання трудового договору з ОСОБА_1 на виконання роботи на посаді начальника Управління каналів та акваторій апарату управління ДП «АМПУ» порушенням права його - ОСОБА_1 на зайняття вакансії, визначеного у пункті 2.2.3 розділу II Колективного договору трудового колективу апарату управління ДП «АМПУ» на 2016 - 2018 р.р. з усіма додатками та змінами, який був схвалений на загальних зборах /конференції/ трудового колективу апарату управління ДП «АМПУ» та вступив в дію 26.02.2016 р. Колективного договору ДП «АМПУ», суд виходив з наступного. Звертаючись до суду з позовом позивач зазначав, що в період після його поновлення на роботі за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2019 року по справі № 520/21140/18, в супереч приписів п. 2.2.3 Колективного договору, ДП «АМПУ» не запропоновано йому вакантну посаду начальника Управління каналів та акваторій апарату управління ДП «АМПУ», у зв`язку із звільненням ОСОБА_7 , а прийняла на роботу нового працівника, який раніше не працював в ДП «АМПУ», кваліфікація якого на його думку є нижчою ніж його кваліфікація. Наказом ДП «АМПУ» від 18.07.2019 № 622-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління ДП «АМПУ». Наказом ДП «АМПУ» від 11.11.2019 № 831-к «Про звільнення» ОСОБА_7 було звільнено з посади начальника управління каналів на акваторій апарату управління з 13.11.2019 за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (т. 3 а.с. 1). На вакантну посаду начальника управління каналів та акваторій апарату управління ДП «АМПУ» з 21.12.2019 було прийнято ОСОБА_8 за переведенням з Південної філії ДП «АМПУ», на підставі наказу ДП«АМПУ» від 20.12.2020 № 891-к (т. 3 а.с. 2). ОСОБА_8 був переведений до апарату управління ДП «АМПУ» з посади начальника Південної філії ДП «АМПУ». При цьому, позивач після поновлення на роботі перебуває в трудових відносинах з ДП «АМПУ» на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління ДП «АМПУ», на час звільнення ОСОБА_7 посада позивача не скорочувалась. Законодавцем не визначено прямого обов`язку роботодавця пропонувати вакантні посади своїм працівникам, посади яких не скорочуються. Відповідно до п. 2.2.3 Колективного Договору трудового колективу апарату управління державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на 2016-2018 роки, зареєстрованого в Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації в місті Києві 30.03.2016 № 88 (зі змінами) у питаннях зайнятості та формування фінансового плану Адміністрація зобов`язується вживати заходів із збереження існуючих та створення нових робочих місць, заповнення вакансій працівниками підприємства, які мають необхідну кваліфікації або пройшли перепідготовку. Своєчасно, згідно з вимогами законодавства України, надавати інформацію до служби зайнятості про наявність вільних місць в ДП «АМПУ». Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Частиною третьою статті 64 ГК України встановлено, що підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Відповідно до п. 3.3. Статуту ДП «АМПУ» підприємство здійснює свою діяльність відповідно до вимог законодавства України та цього Статуту. Відповідно до п. 7.2. Статуту ДП «АМПУ» управління Підприємством здійснює Голова Підприємства, який підзвітний наглядовій раді Підприємства. Голова Підприємства призначається на посаду та звільняється з посади наглядовою радою Підприємства. Частиною третьою статті 64 ГК України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відповідно до п. 6.1.5. Статуту ДП «АМПУ» підприємство самостійно встановлює чисельність працівників та штатний розпис на підставі фонду оплати праці, передбаченого фінансовим планом. Пунктом 7.5. Статуту ДП «АМПУ» встановлено, що Голова Підприємства, серед іншого: затверджує штатний розпис, положення про відокремлені та структурні підрозділи підприємства. Штатний розпис в частині керівного складу підприємства затверджується за погодженням з Уповноваженим органом управління; затверджує організаційну структуру підприємства за погодженням з уповноваженим органом управління; призначає на посаду та звільняє з посади працівників підприємства відповідно до штатного розпису підприємства. Частиною восьмою статті 65 ГК України передбачено, що трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Таким чином, голова ДП «АМПУ» на свій розсуд здійснює перестановку (перегрупування) працівників. Враховуючи зміст ст. 21 КЗпП України, укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Цим забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає згідно закону. При цьому,судом вірно зазначено, що вимоги ст. 42-1 КЗпП України щодо права ОСОБА_1 на поворотне прийняття на роботу на посаду начальника управління каналів та акваторій апарату управління ДП «АМПУ», після звільнення ОСОБА_7 , не можуть бути застосовані оскільки на час звільнення ОСОБА_7 позивач вже перебував у трудових правовідносинах з відповідачем за рішенням суду. Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ДП «АМПУ» укласти з ним трудовий договір на виконання роботи на посаді начальника управління каналів та акваторій апарату управління ДП «АМПУ» або на посаді директора Департаменту розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ», судом зазначено наступне. Згідно зі статтею 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Відповідно до положень статті 21 КЗпП України укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом. Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 159/2298/16-ц (провадження № 61-5664св18). Як вже зазначалось ДП «АМПУ» не пропонувало позивачу укласти трудовий договір на виконання роботи на посаді начальника управління каналів та акваторій апарату управління ДП «АМПУ» та на посаді директора Департаменту розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ», оскільки на зазначені посади було працевлаштовані інші працівники ДП «АМПУ», тобто, зазначені посади не були вакантними. Тобто, у ДП «АМПУ» не було виробничої потреби у поворотному прийнятті на роботу позивача на посаду начальника управління каналів та акваторій апарату управління та на посаду директора Департаменту розвитку інфраструктури апарату управління, у зв`язку із чим відсутні з боку ДП «АМПУ» порушення вимог статті 22 КЗпП України. Щодо вимог позивача про визнання, що ДП «АМПУ» піддавало його - ОСОБА_1 негативним заходам впливу (порушення права на укладання трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, порушення права на заповнення вакансій відповідно до колективного договору підприємства, порушення права на повну виплату заробітної плати за відпрацьований час у липні та серпні 2019 року, порушення права на отримання одноразової допомоги за 2018 рік та отримання її вчасно, дискримінаційні дії ДП «АМПУ», направлені на позбавлення позивача сертифіката провідного інженера технічного нагляду серія АТ №006722, порушення права на ознайомлення з колективним договором підприємства, де ОСОБА_1 працює, дискримінаційні дії з відправлення ОСОБА_1 у відрядження з порушенням вимог статей 21, 31 КЗпП України) у зв`язку з його повідомленнями у 2018-2020 р.р. про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» посадовими особами ДП «АМПУ», чим порушило приписи ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» в редакції, яка діяла до 31.12.2019 та ст. 53-4, Закону України «Про запобігання корупції» в редакції, яка діє 01.01.2020 року, ст. 21 КЗпП України щодо заборони дискримінації у сфері праці викривачів, судом зазначено наступне. В обґрунтування даної вимоги позивач зазначав, що він у липні та серпні 2019 року відпрацював повні робочі місяці, однак йому було виплачена заробітна не в повному обсязі, при цьому позивач зазначає, що після поновлення його індивідуально графіку роботу, встановленого наказом ДП «АМПУ» від 29.09.2017 № 1047-к, йому було повідомлено листом від 07.08,2019 №10-03-06-07/155, що на його думку є дискримінаційними діями ДП «АМПУ» по відношенню до нього. При поновленні ОСОБА_1 на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління ДП «АМПУ» йому, відповідно, було поновлено попередні умови праці. Так, до поновлення позивача наказом ДП «АМПУ» від 29.09.2017 № 1047-к позивачу з жовтня 2017 року було встановлено неповні робочі дні (4 години): вівторок та четвер з режимом роботи у ці дні з 13:30 до 17:30, з оплатою пропорційно відпрацьованому часу, на підставі заяви позивача. Нарахування позивачу заробітної плати за фактично відпрацьований час в липні-серпні 2019 року здійснено відповідно до табелів обліку робочого часу. Табелі обліку робочого часу за липень та серпень 2019 року включали інформацію щодо роботи ОСОБА_1 за індивідуальним графіком, який встановлено наказом від 29.09.2017 № 1047-к «По особовому складу». Таким чином, в липні та серпні 2019 року ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата у повному обсязі. Одноразову винагороду за підсумками роботи за 2018 рік ОСОБА_1 нараховано та виплачено на підставі наказу від 23.08.2019 № 704-к. Тобто, виплату одноразової винагороди ОСОБА_1 здійснено у наступному місяці після його поновлення на посаді. Необхідність направлення листів ДП «АМПУ» до ВГО «Гільдія інженерів технічного нагляду за будівництвом об`єктів архітектури» від 12.09.2019 № 3190/10-02-03/Вих, від 17.10.2019 № 3730/10-02-01/вих та до Міністерства розвитку громад та територій України від 10.01,2020 № 100/10-0203/вих, виникла через надходження пропозиції ОСОБА_1 до ДП «АМПУ» щодо залучення його до виконання технічного нагляду за днопоглибленням у морському порту Чорноморськ. З метою пересвідчення можливості залучення до виконання технічного нагляду за днопоглибленням у морському порту Чорноморськ, ДП «АМПУ» направлені відповідні запити щодо виконання норм статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність», постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та кваліфікаційних вимог Гільдії, при цьому ініціатор таких запитів виходив з наступного. ОСОБА_1 в період з 07.04.2011 по 07.04.2016 мав кваліфікаційний сертифікат інженера технічного нагляду І категорії Серії ІТ № 000432, зареєстрований у Реєстрі інженерів технічного нагляду 07.04.2011 за № 4172 та дійсний до 07.04.2016 року. Незважаючи на те, що термін дії кваліфікаційного сертифікату інженера технічного нагляду І категорії закінчився 07.04.2016 року, 17.03.2017 року ОСОБА_1 пройшов підвищення кваліфікації та отримав сертифікат провідного інженера з технічного нагляду (будівництво) Серії АТ № 006722, зареєстрований у Реєстрі інженерів технічного нагляду 07.07.2017 за № 6251. Відповідно до пункту 3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату управління державного підприємства «Адміністрація морських портів України», працівники зобов`язані сумлінно виконувати покладені на них функціональні обов`язки, своєчасно та в повному обсязі виконувати роботу, обумовлену трудовим договором та посадовою інструкцією, накази, розпорядження, доручення та вказівки голови Підприємства, а тому виконання дорученої роботи в іншій місцевості, за місцем знаходження відокремленого підрозділу ДП «АМПУ», є обов`язком працівника. Відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 06.11.2019 № 836-в «Про відрядження» ОСОБА_1 , начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління ДП «АМПУ», відряджено до Ренійської філії ДП «АМПУ» з 11.11.2019 по 30.11.2019 року з метою надання методичної допомоги та рекомендацій щодо впровадження інноваційних форм діяльності з питань експлуатації підводних гідротехнічних споруд. Для забезпечення належних умов перебування ОСОБА_1 в іншій місцевості йому було перераховано аванс відповідно до Положення про службові відрядження працівників апарату управління та філій ДП «АМПУ» в межах України та за кордон, затвердженого наказом від 02.09.2019 № 168/10. Підставами видачі наказу ДП «АМПУ» від 06.11.2019 № 836-в став рапорт начальника Ренійської філії ДП «АМПУ» Кононенко Ю.В. від 17.10.2019 року №1090/21-р, відповідно до якого, з метою координації дій та надання рекомендацій щодо впровадження інноваційних форм діяльності, а також методичної допомоги, що сприятиме професійній самоосвіти та підвищення кваліфікації працівників відділів Ренійської філії ДП «АМПУ», а саме: Відділу економічного планування та тарифоутворення, Відділу гідротехнічних та інженерних споруд, сектору екологічної безпеки. Крім того, рішення про направлення позивача у відрядження до Ренійської філії було прийнято з урахуванням рапорту начальника управління каналів та акваторій ОСОБА_7 від 29.10.2019 № 1368/10-р. Судом вірно встановлено, що твердження позивача про те, що він є викривачем, а тому до нього були застосовані негативні заходи впливу з боку роботодавця ДП «АМПУ» не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції Закону до 01.01.2020) особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - особа, яка за наявності; обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог Закону іншою особою. Згідно з абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції Закону до 01.01.2020) викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією) правопорушень, інших порушень Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання; або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання. Таким чином, особа є викривачем за умов, визначених Законом. ОСОБА_1 звертався до Національного агентства з питань запобігання корупції з повідомленнями від 11.10.2018 року та від 06.12.2018 року щодо можливих порушень вимог частини 3 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції Закону до 01.01.2020) посадовими особами ДП «АМПУ». Крім того, у зверненнях ОСОБА_1 зазначав про усні повідомлення щодо наявності корупційних ризиків у діяльності ДП «АМПУ» під час виробничих нарад у лютому та березні 2017 року. За результатами дослідження копій документів, отриманих від ДП «АМПУ», зокрема, протоколів виробничих нарад, які відбулись у лютому та березні 2017 року, інформація щодо повідомлення ОСОБА_1 у лютому та березні 2017 року про порушення вимог Закону іншою особою не підтвердилась. Разом з тим у повідомленнях ОСОБА_1 зазначалось, що 11.06.2018 року він повідомив особу, відповідальну за реалізацію антикорупційної програми ДП «АМПУ», про неефективне використання коштів ДП «АМПУ», зокрема, про завищення вартості робіт за договором від 06.04.2018 № 89-В-ЮЖФ-18, що може містити ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 Кримінального кодексу України. Надалі ОСОБА_1 звернувся з аналогічними повідомленнями до Міністерства інфраструктури України та правоохоронних органів. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 53 Закону (в редакції Закону до 01.01.2020) особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог 1 цього Закону іншою особою. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 53-4 Закону (в редакції Закону після 01.01.2020) викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним 1 заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з;! повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону. До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше. Викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено в укладенні чи продовженні договору, трудового договору (контракту), наданні адміністративних та інших послуг у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону. Забороняється створювати перешкоди викривачу, його близьким особам у подальшому здійсненні ними їх Трудової, професійної, господарської, громадської, наукової або іншої діяльності, проходженні ними служби чи навчання, а також вживати будь-яких дискримінаційних заходів у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону. Повідомлення ОСОБА_1 про можливі факти порушення ДП «АМПУ» вимог ст. 53-4 Закону (в редакції Закону після 01.01.2020), які є предметом позову, надійшло до Національного агентства Національного агентства з питань запобігання корупції 25.03.2020. З метою перевірки викладеної ОСОБА_1 інформації Національним агентством Національного агентства з питань запобігання корупції здійснюється збір фактичних даних. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства належать отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, забезпечення їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв`язку з такими повідомленнями. Тобто, виключно Національне агентство з питань запобігання корупції здійснює перевірку дотримання законодавства з питань захисту прав викривачів. Листом від 07.08.2020 № 01-08/210 начальник управління з питань запобігання та виявлення корупції апарату управління ДП «АМПУ» Москаль Д.П. звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції, яким повідомив, що відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 08.07.2020 № 47/10-АГ, під його головуванням проводиться внутрішнє розслідування, з метою з`ясування всіх обставин, підтвердження чи спростування інформації про можливі правопорушення, викладені у зверненнях та позовній заяві ОСОБА_1 від 05.06.2020 у справі № 947/15233/20 (про можливе порушення трудових прав та вчинення щодо нього дій в умовах конфлікту інтересів окремими посадовими особами апарату управління ДП «АМПУ»), та попросив повідомити, чи виявлені зауваження та/або протиправні, негативні заходи впливу з боку роботодавця щодо ОСОБА_1 , під час розгляду НАЗК його звернень у 2019-2020 роках та відомостей наданих ДП «АМПУ» на запити НАЗК від 05.02.2020 № 20-18/3952/20, від 10.06.2020 №23- 04/23749/20. У відповідь листом від 07.09.2020 № 2304/46513/20 Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило, що ним проведено перевірку інформації, зазначеної у зверненнях ОСОБА_1 , та не встановлено порушень посадовими особами ДП «АМПУ» вимог Закону України «Про запобігання корупції» в частині прав та гарантій захисту викривача. Додатково Національне агентство з питань запобігання корупції звернуло увагу на необхідність дотримання ДП «АМПУ»» прав та гарантій захисту ОСОБА_1 як викривача. Крім того, у надісланому до суду клопотанні, представник Національного агентства з питань запобігання корупції також повідомив суд про те, що Національним агентством проведено перевірку інформації, зазначених в зверненнях ОСОБА_1 , в якому зазначено про невстановлення порушень посадовими особами ДП «Адміністрація морських портів України» вимог закону в частині захисту прав викривача. Таким чином, позивачем не доведено, що до нього були застосовані негативні заходи впливу з боку роботодавця ДП «АМПУ», оскільки він є викривачем. При цьому, судом враховано, що згідно листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 21.08.2020 року ОСОБА_1 є викривачем з 11.06.2018 року. Відносно позовної вимоги про стягнення з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 неправомірно не нарахованої та не виплаченої йому суму заробітної плати за липень та серпень 2019 року у розмірі 14 551,38 грн., судом зазначено наступне. На виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2019 року, наказом ДП «АМПУ» від 18.07.2019 № 622-К ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління ДП «АМПУ», з 01.12.2018 року. При поновленні ОСОБА_1 на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління ДП «АМПУ» йому, відповідно, поновлено попередні умови праці. Так, до поновлення наказом ДП «АМПУ» від 29.09.2017 № 1047-к позивачу з жовтня 2017 року було встановлено неповні робочі дні (4 години): вівторок та четвер з режимом роботи у ці дні з 13:30 до 17:30, з оплатою пропорційне відпрацьованому часу. На підставі заяви позивача. Нарахування позивачу заробітної плати за фактично відпрацьований час в липні-серпні 2019 року здійснено відповідно табелів обліку робочого часу (т.3 а.с. 18-19). Табелі обліку робочого часу за липень та серпень 2019 року включали інформацію щодо роботи ОСОБА_1 за індивідуальним графіком, який встановлено наказом від 29.09.2017 № 1047-к «По особовому складу». За таким індивідуальним графіком роботи ОСОБА_1 працював кожного вівторку та четверга по 4 години. Таким чином, в липні та серпні 2019 року ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата відповідно до табелів обліку робочого часу. На підставі з`ясованих обставин справи, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, яке не відповідає засадам ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 , який є викривачем у відповідності до Закону України «Про запобігання корупції» є безпідставні, оскільки позивачем не було доведено, що до нього були застосовані негативні заходи впливу з боку роботодавця ДП «АМПУ»,як до викривача. Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи також судом не встановлено порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», оскільки з наданої інформації Національного агентства не встановлено порушень посадовими особами ДП «АМПУ» вимог Закону в частині захисту прав викривача. Доводи щодо незаконних дій посадових осіб ДП «АМПУ» також є безпідставними, оскільки позивач не надав до суду доказів щодо порушення трудових прав позивача ДП «АМПУ». Доводи про протиправну поведінку ДП «АМПУ» щодо не повідомлення про зміни у штатному розписі є необґрунтованими, оскільки законодавцем не передбачено обов`язок роботодавця інформувати працівника про зміни у штатному розписі. Доводи щодо поворотного прийняття на роботу ОСОБА_1 не приймаються судом до уваги, оскільки після звільнення ОСОБА_7 , на час звільнення ОСОБА_7 позивач вже перебував у трудових правовідносинах з відповідачем за рішенням суду. Доводи про те, що суд незаконно та безпідставно відмовив у задоволені позовних вимог, оскільки неповне з`ясував обставини, що мають значення для справи, є необґрунтованими, оскількизводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегією суддів враховано усталену практику ЄСПЛ який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року). ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа Проніна проти України, № 63566/00 § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості. Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 24 січня 2022 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк ______________________________________ Т.В. Цюра