Постанова 4814 № 2-498/10

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 2-498/10 Номер провадження 22-ц/814/315/22Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І.С. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М. секретар Ряднина І.В. імена (найменування) сторін: стягувач: ОСОБА_1 Субєкт оскарження: начальник ОСОБА_2 та старший державний виконавець Троян Інна Володимирівна Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області, постановлену 25 листопад 2021 року у складі судді Кіндяк І.С. по справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Усатого С. М. та старшого державного виконавця Троян І. В. Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі, Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаною скаргою та просив: - визнати протиправною бездіяльність посадових осіб (начальника Усатого Сергія Миколайовича та старшого державного виконавця Троян Інни Володимирівни) Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі, Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) під час виконання виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області № 2-498/2010 про стягнення із ОСОБА_3 коштів, що виразилася у відсутності своєчасного проведення арешту та опису земельної ділянки площею 0,2100 га у АДРЕСА_1 , кадастровий № 5324082401:01:001:0560; - визнати протиправною бездіяльність посадових осіб (начальника Усатого Сергія Миколайовича та старшого державного виконавця Троян Інни Володимирівни) Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі, Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) під час виконання виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області № 2-498/2010 про стягнення із ОСОБА_3 коштів, що виразилася у відсутності своєчасного вчинення дій з метою реалізації земельної ділянки площею 0,2100 га у АДРЕСА_1 , кадастровий № 5324082401:01:001:0560. Скарга обгрунтована тим, що рішенням Полтавського районного суду від 27.08.2010 у справі № 2-498/2010 вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 78900,00 грн. Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.10.2021 замінено стягувача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на його правонаступника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по виконавчому литу Полтавського районного суду № 2-498/2010 про стягнення із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_4 коштів. 22.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій також прохав арештувати та звернути стягнення на майно боржника, а саме на земельну ділянку площею 0,2100 га у АДРЕСА_1 , кадастровий № 5324082401:01:001:0560, що знаходиться у спільній частковій власності боржника з іншими особами. У зв`язку з тим, що державним виконавцем не було вчинено необхідних дій для виконання рішення суду, а також те, що начальником ВДВС не було використано всі надані йому законом права для примусового виконання рішення суду та не вжито заходи щодо зобов`язання державного виконавця провести виконавчі дії, прохає визнати їх бездіяльність у судовому порядку. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Усатого С. М. та старшого державного виконавця Троян І. В. Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі, Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) залишено без розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою після закінчення процесуального строку визначеного п. 1 ч. 1 ст. 449 ЦПК України, поважних причини пропуску даного строку не навів, клопотань про поновлення строку для подачі скарги скаржником не подано. Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив скасувати її, а справу направити до місцевого суду для розгляду по суті, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом та матеріалами справи встановлено, що рішенням Полтавського районного суду від 27.08.2010 у справі № 2-498/2010 вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 78900,00 грн. Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.10.2021 замінено стягувача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на його правонаступника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по виконавчому листу Полтавського районного суду № 2-498/2010 про стягнення із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_4 коштів. 22.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій також прохав арештувати та звернути стягнення на майно боржника, а саме на земельну ділянку площею 0,2100 га у АДРЕСА_1 , кадастровий № 5324082401:01:001:0560, що знаходиться у спільній частковій власності боржника з іншими особами. 27.10.2021 року постановою старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Троян Інною Володимирівною відкрито виконавче провадження № 67268013 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 коштів у розмірі 78900 грн., на підставі виконавчого листа № 2-498/2010 виданого 27.08.2010 року Полтавським районним судом Полтавської області ( а.с. 6). Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятимивідповідно до цьогоЗакону, а такожрішеннями, яківідповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактичною перевіркою дотримання положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду. Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо. Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом. Згідно ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Частиною 1 статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Заявник вказує на бездіяльність державного виконавця та начальника ДВС, що є триваючим правопорушенням. Матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на припинення порушення прав стягувача та виконання посадовими особами ДВС заходів до примусового виконання судового рішення. 25 березня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 175/3995/17-ц зазначив, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом. Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається. Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив помилковий висновок про залишення скарги без розгляду, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Виходячи з викладеного, внаслідок порушення норм процесуального права місцевим судом було постановлено помилкову ухвалу про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та посадових осіб ДВС, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.14 постанови пленуму ВСС «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7.02.2014 №6, ураховуючи, що виконання судових рішень є завершальною і невід`ємною частиною (стадією) судового провадження у конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розд.VII ЦПК, ні законом «Про судовий збір» (ч. 1 ст. 3) не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, за подання скарги судовий збір не сплачується. Перелік позовних заяв (заяв, скарг, дій), за подання яких до суду або за вчинення яких судом установлено ставки судового збору, міститься у п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 4 закону «Про судовий збір» і за своїм змістом є вичерпним. Отже, справляння судового збору з інших позовних заяв (заяв, скарг), що подаються до суду, не зазначених у ч. 2 ст. 4 закону «Про судовий збір», не передбачено, наприклад за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Аналогічна правова позиція викладена в абз. 2 п. 4 постанови пленуму ВСС №10. Судові процедури повинні бути справедливими, особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Таким чином, з скаржника ОСОБА_1 не підлягає стягненню судовий збір за розгляд апеляційної скарги. Керуючись ст. 374 , ст. 379 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді Г.Л. Карпушин Л.М. Хіль