Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/2941/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/933/22 Справа № 203/2941/20 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 серпня 2021 року по цивільній справі за позовом Дніпропетровської обласної організації Українського товариства глухих до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2020 року Дніпропетровська обласна організація Українського товариства глухих звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що ПОГ Дніпровське учбове-виробниче підприємство Українського товариства глухих забезпечує житлово-комунальними послугами кімнати в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , а власником і розпорядником його усіх основних засобів є Всеукраїнська громадська організація інвалідів Українське товариство глухих. ПОГ Дніпровське учбове-виробниче підприємство Українського товариства глухих є балансоутримувачем гуртожитку. Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 30 червня 2020 року, укладеного між первісним кредитором ПОГ Дніпровське учбове-виробниче підприємство Українського товариства глухих та новим кредитором Дніпропетровською обласною організацією Українського товариства глухих, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе права кредитора та всі пов`язані з цим права за наступними зобов`язаннями (заборгованість третіх осіб перед первісним кредитором). Позивач зазначав, що відповідач ОСОБА_1 проживає у гуртожитку, є наймачем кімнати № НОМЕР_1 у гуртожитку, оплату за житло та комунальні послуги вносила нерегулярно, внаслідок чого утворився борг, хоча фактично послугами користувалась відповідно до умов договору. Також, позивач вказував, що відповідач проживає у гуртожитку з 03 листопада 2014 року, при цьому у період з грудня 2016 року не сплачує за проживання. Кімната, яку займає відповідач, розрахована на чотири ліжка-місця, тому відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 02 жовтня 2009 року № Р-521/0/3-09, граничний розмір плати за проживання в гуртожитках для одиноких громадян становив 194,00 грн. за ліжко-місце, тобто відповідачу слід було сплачувати 194 х 4 = 776,00 грн. щомісяця до 30 листопада 2017 року. При цьому, за новими розрахунками розміру плати за проживання в гуртожитку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, з 30 листопада 2017 року відповідач мала сплачувати 1 500,00 грн. щомісяця. Проте, відповідач свої зобов`язання не виконувала та станом на 03 червня 2019 року у неї виникла заборгованість в розмірі 34 014,00 грн. Первісний кредитор постійно пред`являв вимоги про сплату відповідачу, проте вона не сплачувала заборгованість в повному обсязі. Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь борг в розмірі 34 014,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь на користь Дніпропетровської обласної організації Українського товариства глухих заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг в гуртожитку за період з 29 грудня 2016 року по 30 серпня 2019 року в розмірі 34 014,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу відповідача без задоволення. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції установлено, що відповідач ОСОБА_1 , 1961 року народження, разом з чоловіком ОСОБА_2 , 1959 року народження, та доньками ОСОБА_3 , 1983 року народження, та ОСОБА_4 , 1985 року народження, прибули в гуртожиток АДРЕСА_1 та були зареєстровані за цією адресою (а.с.73-74). 30 червня 2020 року між ПОГ Дніпровське УВП УТОГ (первісний кредитор) та Дніпропетровською обласною організацією Українського товариства глухих (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе права кредитора та всі пов`язані з цим права за зобов`язаннями (заборгованість третіх осіб перед первісним кредитором), в тому числі заборгованість за комунальні послуги в гуртожитку ОСОБА_1 в розмірі 34 014,53 грн. (а.с.9-11). Згідно листів від 19 листопада 2009 року № 05/2-1410 Управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської обласної державної адміністрації та від 02 лютого 2015 року за вих. № 212/0/112-15 Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 02 жовтня 2009 року № Р-521/0/3-09, зареєстрованими в Головному управлінні юстиції у Дніпропетровській області 26 жовтня 2009 року за № 41/1560, граничний розмір плати за проживання в гуртожитках за ліжко-місце за місяць становить 194,00 грн. (а.с.16-17). Згідно розрахунку тарифу (вартості ліжко-місця) від 30 жовтня 2017 року до договору найму житлової площі у гуртожитку ПОГ Дніпровського УВП УТОГ за адресою: м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 52, та листа Всеукраїнської громадської організації інвалідів Українське товариство глухих від 10 січня 2018 року № 05-25/1, з 01 листопада 2017 року в дію введені тарифи за проживання у гуртожитку УТОГ в розмірі 85,72 грн. за 1 кв.м. житлової площі або 375,00 грн. за одне ліжко-місце (а.с.12,13). Відповідно до договору найму житлової площі у гуртожитках Українського товариства глухих, укладеного 03 листопада 2014 року між УВП УТОГ в особі директора Пісклова М.П. та ОСОБА_1 , останній було передано у найм у строкове платне користування одне ліжко-місце у кімнаті № 1, 10 загальною площею 35 кв.м., у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.69-72). Згідно пункту 1.3 зазначеного договору, на умовах строкового платного користування наймачу дозволено поселити на зазначену житлову членів сім`ї наймача: ОСОБА_2 (чоловік), ОСОБА_5 (дочка), строком до 03 листопада 2017 року. Відповідно до розділу 6 термін дії договору встановлений до 03 листопада 2017 року, при наявності підстав, термін дії продовжується на наступний період, узгоджений сторонами. Згідно підпункту 2.2.5 підпункту 2.2 пункту 2 договору найму від 03 листопада 2014 року наймач зобов`язується щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітом, вносити плату за проживання в гуртожитку та плату за спожиті воду, газ, електричну та теплову енергію. Відповідно до підпункту 3.1.1 підпункту 3.1 пункту 3 договору найму від 03 листопада 2014 року наймодавець має право вимагати від наймача дотримання Правил користування приміщенням гуртожитку та своєчасного внесення ним плати за житлово-комунальні послуги. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості мешканця кімнати № 10 гуртожитку ПОГ Дніпровського УВП УТОГ ОСОБА_1 , за період з 29 грудня 2016 року по 30 серпня 2019 року станом на 30 серпня 2019 року розмір її заборгованості зі сплати комунальних послуг в гуртожитку з урахуванням здійснених нею платежів становить 34 014,53 грн. (а.с.14-15). Відповідно до письмової заяви на ім`я директора ПОГ Дніпровського УВП УТОГ від 16 жовтня 2019 року, відповідач ОСОБА_1 заявила про звільнення кімнати № 10, здала ключі, та вказує, що має заборгованість, яку буде сплачувати поступово (а.с.68). Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг в гуртожитку за період з 29 грудня 2016 року по 30 серпня 2019 року станом на 30 серпня 2019 року (згідно наданого розрахунку) в загальному розмірі 34 014,53 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушила умови укладеного між нею та позивачем договору, а саме не в повному обсязі вносила плату за користування кімнатою у гуртожитку, внаслідок чого утворилась заборгованість. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Зобов`язання виникають з підстав встановлених статтею 11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори. Відповідно до статей 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання маються виконуватися належним чином відповідно до умов договору та в встановлені строки. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив,якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтею 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, цей закон набрав чинності з 01 травня 2019 року. Колегія суддів звертає увагу, що позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за користування комунальними послугами у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 29 грудня 2016 року по 30 серпня 2019 року, але дія закону почалась з 01 травня 2019 року. Посилання позивача в позовній заяві та суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на норму статті 67 ЖК України, колегія суддів вважає помилковим, оскільки ця норма не регулює порядок плати за комунальні послуги в гуртожитках, а тільки в будинках державного і громадського житлового фонду. Відповідач у своїх запереченнях, поданих до суду першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, посилалась на те, що вона користувалась лише одним ліжко-місцем у кімнаті, в обґрунтування чого надала власний розрахунок заборгованості за користування комунальними послугами у гуртожитку, а позивач нараховував плату за користування чотирма ліжко-місцями, а саме за розрахунком 194 х 4 = 776,00 грн. до 30 листопада 2017 року, та після 30 листопада 2017 року оплата нараховувалась з розрахунку 375 х 4 = 1 500,00 грн., тому заборгованість за даними позивача становить 34 014,53 грн. Проте, з наданим позивачем розрахунком заборгованості, з яким погодився суд першої інстанції, колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_1 , діючи як наймач житла у кімнаті АДРЕСА_2 , в силу частини другої статті 816 ЦК України, уклала договір найму житлової площі, взяла на себе зобов`язання за виконання умов договору як за себе, так і за осіб, які проживали з нею у зазначеному приміщенні, та як наслідок зобов`язання по щомісячній сплаті до 10 числа місяця, наступного за звітним, за проживання в гуртожитку та плату за спожиті воду, газ, електричну і теплову енергію, що зазначено у пункті 2.2.5. Договору. Як на доказ, що підтверджує проживання 4-х осіб у кімнаті № 10, суд першої інстанції послався на надані позивачем довідки про реєстрацію осіб (а.с.73-74), відповідно до яких судом було встановлено, що ОСОБА_1 , 1961 року народження разом з чоловіком ОСОБА_2 , 1959 року народження та доньками ОСОБА_3 , 1983 року народження та ОСОБА_4 , 1985 року народження, прибули в гуртожиток АДРЕСА_1 та були зареєстровані у кімнаті № 10 за цією адресою. Однак, вказаний висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, оскільки суперечить матеріалам справи. Відповідно до договору найму житлової площі у гуртожитках Українського товариства глухих, укладеного 03 листопада 2014 року між УВП УТОГ в особі директора Пісклова М.П. та ОСОБА_1 , останній було передано у найм у строкове платне користування одне ліжко-місце у кімнаті № 1, 10 загальною площею 35 кв.м., у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.69-72). Згідно пункту 1.3 зазначеного договору, на умовах строкового платного користування наймачу дозволено поселити на зазначену житлову членів сім`ї наймача: ОСОБА_2 (чоловік), ОСОБА_5 (дочка), строком до 03 листопада 2017 року. Відповідно до розділу 6 термін дії договору встановлений до 03 листопада 2017 року, при наявності підстав, термін дії продовжується на наступний період, узгоджений сторонами. Згідно підпункту 2.2.5 підпункту 2.2 пункту 2 договору найму від 03 листопада 2014 року наймач зобов`язується щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітом, вносити плату за проживання в гуртожитку та плату за спожиті воду, газ, електричну та теплову енергію. З огляду на розрахунок заборгованості, наданий позивачем, останній вважає, що відповідач займала кімнату, розраховану на 4 особи, а тому розраховує плату за користування гуртожитком, помножуючи тариф (розмір плати за одне ліжко-місце) в чотири рази. В той же час, відповідно до пункту 1.1 договору найму від 03 листопада 2014 року ОСОБА_1 було передано у найм у строкове платне користування одне ліжко-місце, тобто у договорі сторони чітко визначили кількість ліжко-місць, які передаються у найм. Позивач ставить питання про стягнення заборгованості по платі за користування гуртожитком, а саме кімнатою АДРЕСА_3 , проте виходячи з умов договору, неможливо встановити на скільки ліжко-місць була розрахована кімната № 10, та на скільки ліжко- місць була розрахована кімната №

1. Твердження позивача, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що кімната № НОМЕР_1 у гуртожитку розрахована на 4 ліжко-місця, є лише припущенням та не підтверджено належними та допустимими доказами по справі, а тому не приймається до уваги колегією суддів. Будь-яких доказів того, що члени сім`ї відповідача дочка ОСОБА_5 , чоловік ОСОБА_2 , вселились саме у кімнату № НОМЕР_1 та проживали у ній, користувались житлово-комунальними послугами у період з грудня 2016 по серпень 2019 року, позивачем не надано, згідно пункту 1.3 договору найму від 03 листопада 2014 року відповідачу лише було дозволено вселити вказаних осіб у строк до 03 листопада 2017 року. Сам договір був розрахований до 03 листопада 2017 року, доказів його переукладення (пролонгації) позивачем не надано. Що стосується реєстраційних карток на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які були надані позивачем, та на які послався суд першої інстанції (а.с.73-74), то колегія суддів ставить до них критично, оскільки вони є неналежними доказами по справі, не містять актуальної інформації щодо проживання зазначених осіб у спірний період часу. Так, реєстраційна картка на ім`я ОСОБА_2 не є актуальною, оскільки містить лише інформацію щодо дати його прописки 20 травня 1985 року, та не містить будь-якої інформації щодо проживання у спірний період часу з грудня 2016 по серпень 2019 року. Крім того, судом апеляційної інстанції установлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наданим відповідачем свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , видане 04 грудня 2017 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.121), а тому не міг проживати у кімнаті № 10 у спірний період часу. Що стосується другої картки на ім`я ОСОБА_5 доньки апелянта, то колегія суддів звертає увагу, що картка містить лише дату прописки 31 серпня 2001 року, проте матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 весь час, у тому числі в спірний період з грудня 2016 по серпень 2019 року, проживала у кімнаті № 1, що не заперечувалось самим позивач у відповіді на відзив на позов, яку позивач подав до суду. Також, колегією суддів установлено, що рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 липня 2021 року по справі № 203/2940/20 стягнуто з ОСОБА_5 на користь Дніпропетровської обласної організації Українського товариства глухих заборгованість в розмірі 938,00 грн. (а.с.128-129). Таким чином, питання щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_5 за проживання в іншій кімнаті гуртожитку вирішувалось у судовому порядку за позовом Дніпропетровської обласної організації Українського товариства глухих у справі № 203/2940/20. Що стосується іншої дочки апелянта ОСОБА_6 , (прізвище після шлюбу « ОСОБА_7 »), то у матеріалах справи відсутні будь-які докази її реєстрації і проживання у кімнаті АДРЕСА_3 , на що суд першої інстанції взагалі уваги не звернув. Крім того, судом апеляційної інстанції установлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наданим відповідачем свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , видане 30 грудня 2016 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Одеській області (а.с.122), а тому не могла проживати у кімнаті АДРЕСА_3 у спірний період часу. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факту, що відповідач займала кімнату, розраховану саме на 4 ліжко-місця, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази проживання у спірній кімнаті № 10 сім`ї із чотирьох осіб. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів виходить з наступного розрахунку: 12 місяців х 194,00 грн. + 21 місяць х 375,00 грн. = 2 328,00 грн. + 7 875,00 грн. = 10 203,00 грн., та враховуючи те, що відповідачем сплачена сума 7 392,00 грн., тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 2 811,00 грн. (10 203,00 - 7 392,00 = 2 811,00). №№ДатаНараховане (згідно даних позивача)Сплачено (згідно даних позивача)Сплачено (згідно даних відповідача)Має бути сплачено за 1 ліжко-місце 129.12.2016517,2700194,00 230.01.2017491,4800194,00 328.02.2017776,001 552,001 552,00194,00 431.03.2017776,0000194,00 528.04.2017776,0000194,00 631.05.2017776,0000194,00 730.06.2017776,0000194,00 831.07.2017776,0000194,00 931.08.2017776,0000194,00 1029.09.2017776,0000194,00 1131.10.2017776,0000194,00 1230.11.20171 500,0000194,00 1329.12.20171 500,0000375,00 1431.01.20181 500,0000375,00 1528.02.20181 500,0000375,00 1630.03.20181 500,001 500,001 550,00375,00 1730.04.20181 500,00500,00500,00375,00 1831.05.20181 500,0000375,00 1929.06.20181 500,00600,00600,00375,00 2031.07.20181 500,0000375,00 2131.08.20181 500,00640,00640,00375,00 2228.09.20181 500,0000375,00 2331.10.20181 500,00750,00750,00375,00 2430.11.20181 500,0000375,00 2531.12.20181 500,00800,00800,00375,00 2631.01.20191 500,0000375,00 2728.02.20191 500,0000375,00 2829.03.20191 500,0000375,00 2930.04.20191 500,001 000,001 000,00375,00 3031.05.20191 500,0000375,00 3127.06.20191 426,7800375,00 3231.07.20191 393,7500375,00 3330.08.20191 500,0000375,00 Всього36 492,757 392,007 392,0010 203,00 Колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість, яка виникла у відповідача ОСОБА_1 за користування комунальними послугами у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , слід розраховувати виходячи з користування одного ліжко-місця та яка становить 2 811,00 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог. На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 173,71 грн., а з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 153,00 грн. Керуючись ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги Дніпропетровської обласної організації Українського товариства глухих до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної організації Українського товариства глухих заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг в гуртожитку за період з 29 грудня 2016 року по 30 серпня 2019 року в розмірі 2 811,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної організації Українського товариства глухих судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 173,71 грн. Стягнути з Дніпропетровської обласної організації Українського товариства глухих на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 3 153,00 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко