Постанова Волинський апеляційний суд № 158/2170/20

Справа № 158/2170/20 Головуючий у 1 інстанції: Поліщук С. В. Провадження № 22-ц/802/1390/21 Категорія: 40 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання Губарик К. А., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Романюка Л. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_2 , треті особи, ОСОБА_3 , орган опіки і піклування Ківерцівської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 червня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ТзОВ «Кредитні ініціативи» звернулося в суд із зазначеними позовом. Покликалось на ті обставини, що 09 листопада 2007 року між ЗАТ «Промінвестбанк», (правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк ») і ОСОБА_3 було укладено договір №11-11 про іпотечний кредит, за умовами якого останній отримав кредит на споживчі цілі для придбання нерухомості у розмірі 3780000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 29 жовтня 2027 року. Крім того, позивач вказував, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 09 листопада 2007 року між ЗАТ «Промінвестбанк» і відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно з яким останній передав в іпотеку банку, належний йому на праві власності житловий будинок, загальною площею 222,9 кв.м, житловою площею 106,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» (первісний кредитор) і ТзОВ «Кредитні ініціативи» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов`язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду (ціну продажу) на умовах, визначених цим договором. Цього ж дня, 17 грудня 2012 року між ПАТ «АКІПБ» (цедент) і ТзОВ «Кредитні ініціативи» (цесіонарій) було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, згідно з умовами якого ТзОВ «Кредитні ініціативи» у тому числі були передані зобов`язання за іпотечним договором від 09 листопада 2007 року, укладеним із ОСОБА_2 . Позичальник ОСОБА_3 належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за договором про іпотечний кредит, у зв`язку з чим станом на 27 липня 2020 року виникла заборгованість, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 3732552 грн 30 коп, заборгованості по відсотках в сумі 4111897 грн 69 коп. та пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 8860895 грн 50 коп., в рахунок погашення якої ТзОВ «Кредитні ініціативи» просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок загальною площею 222,9 кв.м, житловою площею 106,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону Укрїани «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» понесені витрати по сплаті судовго збору у розмірі 21100 грн 73 коп. 18 лютого 2021 року Ухвалою Ківерцівського районного суду до участі у справі залучено третьою особу на стороні відповідача орган опіки і піклування Ківерцівської міської ради. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 червня 2021 року у задоволенні позову ТзОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішення суду і вважаючи його неправомірним, ТзОВ «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не з`ясував усі обставини справи та дійшов передчасного висновку про відмову в позові. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Такий висновок суду є правильний. Встановлено, що 09 листопада 2007 року між ЗАТ «АК Промінвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит №11-11, з якого вбачається, що позичальник ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 3780000 грн, зі сплатою 15 процентів річних, строком до 29 жовтня 2027 року (а.с. 5-8). Відповідно до п. 2.5. вищевказаного договору, дані кредитні кошти надавалися позичальнику ОСОБА_3 для придбання нерухомості у власність, а саме: комплекс: адміністративний будинок та господарська будівля площею 390,8 кв.м. та земельна ділянка розміром 0,2498 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що у відповідності до п.п. 2.6, п. 4.1 договору є іпотечним майном. Однак, як вбачається з матеріалів справи, сам іпотечний договір позивачем суду як доказ не надавався та не досліджувався судом першої інстанції. Згідно розрахунку наданого позивачем ТзОВ «Кредитні інціативи» у позиальника ОСОБА_3 , станом на 27 липня 2020 року, виникла заборгованість за вказаним вище кредитним договором у розмірі 16705345 грн 49 коп., з яких: 3732552 грн 30 коп. заборгованість за кредитом; 4111897 грн 69 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 8860895 грн 50 коп. пеня за несвоєчасне повернення кредиту (а.с. 13). Крім того встановлено, що позивачем відповідачу ОСОБА_2 12 серпня 2020 року надсилалось письмове повідомлення щодо необхідності позичальником ОСОБА_3 у строк до тридцяти днів, з дати отримання цієї вимоги, достроково повернути кредит, сплатити відсотки та пеню, з одночасним роз`ясненням наслідків її невиконання звернення стягнення на іпотечне майно. Також, запропоновано всім мешканцям предмета іпотеки, а саме житлового будинку загальною площею 242,9 кв.м., житловою площею 106,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , добровільно звільнити будинок та знятись з реєстраційного обліку у цьому житлі (а.с. 14-16). З наданого позивачем іпотечного договору наявного в матеріалах справи слідує, що цей договір був укладений 20 червня 2007 року між іпотекодержателем ЗАТ «Промінвестбанк» (правонаступник якого ПАТ «Промінвестбанк») та іпотекодавцем ОСОБА_2 власником предмета іпотеки житлового будинку, загальною площею 222,9 кв.м., житловою площею 106,9 кв.м. і земельної ділянки, площею 0,0529 га для його обслуговування, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , саме для забезпечення виконання кредитного договору № 17-10 від 20 червня 2007 року укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_3 на суму 190000 грн і строком повернення кредиту до 17 червня 2009 року (а.с. 9 11). Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ст. ст. 526, 530, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлені строки та припиняються виконанням , проведеним належним чином. Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку»). Частинами першою та другою статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з статтею 33 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону). Аналіз наведених правових норм матеріального права дає підстави вважати, що підставою для виникнення прав та обов`язків між сторонами спору з приводу іпотечного майна є безпосередньо укладення між ними самого договору іпотеки. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона учасник судового спору повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, встановивши ті обставини, що позивач не надав суду договір іпотеки від 09 листопада 2007 року, який, як він вважав, був укладений між кредитодавцем ПАТ «Промінвестбанк» та відповідачем ОСОБА_2 для забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника ОСОБА_3 , саме за кредитним договором № 11-11 від 09 листопада 2007 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність вимог позивача та цілком підставно відмовив йому у позові. Крім того, на думку колегії суддів, обґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції вірно вважав, що ТзОВ «Кредитні Ініціативи» не набуло права вимоги до відповідача ще й тому, що товариством не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту відступлення права вимоги від первісного кредитора ПАТ «Промінвестбанк» до товариства за кредитним договором та договором забезпечення від 09 листопада 2007 року, виключно з правом вимагати від позичальника ОСОБА_3 неналежного виконання всіх грошових та інших зобов`язань, правом на звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно відповідача ОСОБА_2 . Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і по своїй суті зводяться до незгоди з установленими обставинами справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» залишити без задоволення. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді