Постанова 4801 № 126/483/20

Справа № 126/483/20 Провадження № 22-ц/801/97/2022 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2022 рокуСправа № 126/483/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Оніщука В.В., суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., з участю секретаря судового засідання: Ліннік Я.С., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: голова комісії з припинення Яланецької сільської ради - Драган Віталій Григорович, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань №2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 жовтня 2021 року, ухвалене у складі судді Хмеля Р.В., в залі суду, в с т а н о в и в : В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є спадкоємицею після смерті тітки ОСОБА_3 та прийняла спадщину у встановлений строк, однак звернувшись до приватного нотаріуса з метою отримати свідоцтво про право на спадщину, їй було відмовлено з тих підстав, що вона не надала документи, які б підтверджували факт родинних відносин між нею та померлою ОСОБА_3 .. Також, позивач вказує, що після смерті тітки їй стало відомо про наявність складеного від імені ОСОБА_3 заповіту на користь відповідачки. Даний заповіт вважає нікчемним, так як секретар сільської ради не мала права його посвідчувати, оскільки на момент його складання тітка позивачки не усвідомлювала значення своїх дій та перебувала на стаціонарному лікуванні. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 звернувшись в суд з позовом, просила встановити факт родинних відносин, а саме: що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є її рідною тіткою та визнати недійсним заповіт, вчинений 16 квітня 2019 року секретарем Яланецької сільської ради. Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 04 червня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Яланецьку сільську раду Бершадського району Вінницької області. Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 19 травня 2021 року голову комісії з припинення Яланецької сільської ради, ОСОБА_4 залучено в якості правонаступника третьої особи- Яланецької сільської ради. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 13 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2021 року вирішено питання розподілу судових витрат. Задовольняючи позов частково і встановлюючи факт родинних відносин, суд першої інстанції виходив із того, що свідками у справі беззаперечно підтверджено, що померла ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_1 , водночас відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання заповіту складеного ОСОБА_3 недійсним, суд наголосив, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що в момент складення заповіту ОСОБА_3 не усвідомлювала свої дії та не могла керувати ними, а також доказів порушення процедури складення та посвідчення заповіту. Не погодившись із вказаним рішенням суду в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання заповіту недійсним, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуваний заповіт вчинений з порушенням вимог ст. 1257 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 не могла підписати заповіт у зв`язку зі станом здоров`я. У відзиві на апеляційну скаргу, поданому представником ОСОБА_2 , вказано про безпідставність скарги та законність і обгрунтованість рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 жовтня 2021 року, яке просить залишити без змін. В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, при цьому її представником подано заяву про розгляд справи без участі відповідача та її представника, а також у заяві зазначено, що вони підтримують викладене у відзиві та просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 жовтня 2021 року - без змін. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи. Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з`явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступних висновків. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ОСОБА_3 , про що 03 вересня 2019 року виконкомом Яланецької сільської ради Бершадського району Вінницької області складено актовий запис про смерть під № 31, що підтверджується письмовим повідомленням, за підписом начальника Бершадського районного відділу ДРАЦС (а.с. 11). 16 квітня 2019 року секретарем Яланецької сільської ради Бершадського району Вінницької області посвідчено заповіт ОСОБА_3 , відповідно до якого остання усе своє майно заповіла ОСОБА_2 (а.с. 170). У зв`язку із хворобою заповідача заповіт посвідчено на дому. Даний заповіт зареєстрований в реєстрі за №

24. Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Яланецької сільської ради Бершадського району Вінницької області № 1176 від 13 листопада 2019 року спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 за заповітом є ОСОБА_2 , 1980 року народження, інших спадкоємців на майно померлої немає (а.с. 12). Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що 26 листопада 2019 року приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Полуденко М. Ф. заведено спадкову справу 82/2019 після смерті ОСОБА_3 (а.с. 13). Постановою приватного нотаріуса Бершадського районного нотаріального округу Полуденко М. Ф. від 24 березня 2020 року № 15/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 30). Зі змісту постанови вбачається, що для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом необхідно подати документи, що підтверджують факт родинних відносин з померлою. Правовідносини, що виникли між сторонами, пов`язані із спадкуванням і регулюються Цивільним кодексом України. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Вимогами статті 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Згідно із ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_1 свої вимоги про визнання заповіту недійсним обгрунтувала тим, що тітка перебувала на стаціонарному лікуванні, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. З матеріалів справи слідує, що відповідно до довідки № 01.01-2Б/907 від 18 травня 2020 року, виданої КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної Ради», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилася на стаціонарному лікуванні в відділенні мікрохірургії ока в періоди: з 04 лютого 2008 року по 06 лютого 2008 року та з 26 квітня 2010 року по 28 квітня 2010 року (а.с. 47). Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем в порушення вимог статті 81 ЦПК України не надано будь-яких доказів, зокрема медичної документації, які б свідчили про наявність у померлої будь-яких захворювань, у зв`язку з чим вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, при цьому посилання на вади із зором не можуть бути прийняті до уваги, оскільки допитана в судовому засіданні при розгляді справи в суді першої інстанції листоноша ОСОБА_5 , яка приносила пенсію померлій ОСОБА_3 , вказала, що у відомостях остання розписувала самостійно. Також, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту складення оскаржуваного заповіту з порушенням норм щодо його форми та посвідчення. Так, позивачем не доведено, що при посвідченні оспорюваного заповіту були порушені вимоги статті 1247 ЦК України щодо дотримання вимог до форми заповіту та його посвідчення, а також Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3306/05 від 11 листопада 2011 року, що в свою чергу свідчить лише про незгоду позивача із наявністю оспорюваного заповіту та незгоду із волевиявленням заповідача. Оскільки ОСОБА_1 рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 жовтня 2021 року оскаржується лише в частині про відмову визнання заповіту недійсним, в іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається. Також, учасниками справи не оскаржується і додаткове рішення у вказаній справі. Аргументи апеляційної скарги, в їх сукупності, не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, доводи скаржника не дають правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, тому судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Головуючий: В. В. Оніщук Судді: С. Г. Копаничук С. К. Медвецький