Постанова 4820 № 683/280/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 683/280/20 Провадження № 22-ц/4820/141/22 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2022 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І. секретар судового засідання Філіпчук О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №683/280/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2021 року (суддя Сагайдак І.М., повне судове рішення складено 29 жовтня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права на спадкове майно. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх з відповідачем ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) батько ОСОБА_4 . Позивач вказує, що до складу спадщини після смерті батька увійшло право на земельну частку (пай) землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки ім. Ілліча с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області та право власності на майновий пай члена СТОВ «Журавлине» с. Підгірне Старокостянтинівського району Хмельницької області. ОСОБА_1 посилається на те, що він має право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , оскільки прийняв її шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, проте нотаріусом 20.09.2019 було відмовлено йому в оформлені спадкових прав через відсутність документального підтвердження факту прийняття спадщини, а також у зв`язку із видачею свідоцтва про право на спадщину на ім`я іншого спадкоємця ОСОБА_3 . В підтвердження позовних вимог позивач вказує, що він разом із матір`ю ОСОБА_5 здійснив поховання батька, розпорядився його речами, забрав наступні документи: свідоцтво про одруження батьків, свідоцтво про народження батька ОСОБА_4 , тоді як ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) участі у похованні батька не приймав, а при оформленні спадщини не повідомив нотаріуса про наявність іншого спадкоємця. Оскільки позивачем прийнято спадщину шляхом фактичного вступу в управління та розпорядження спадковим майном, а тому свідоцтво про право на спадщину за законом, що видано на ім`я ОСОБА_3 є незаконним, адже порушує право ОСОБА_1 на спадщину, оскільки ОСОБА_3 не мав права на все спадкове майно, а лише на 1/2 його частину. А тому ОСОБА_1 просив встановити факт прийняття ним спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасувати свідоцтво про право на спадщину, видане Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 ; визнати за позивачем в порядку спадкування право на 1/2 частину земельної частки (паю) землі, що перебуває у колективній власності селянської спілки ім. Ілліча с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області. Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 серпня 2020 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права на спадкове майно правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 . Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що оспорюваним свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке було видане на ім`я ОСОБА_3 порушені його спадкові права, оскільки позивач прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Апелянт посилається на те, що зі змісту довідки виданої Миролюбненською сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області від 05.03.2020 слідує, що фактично в управління та розпорядження спадковим майном після смерті ОСОБА_4 вступили його сини ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , проте судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги зазначена довідка та визнана неналежним доказом факту прийняття позивачем спадщини. В той же час, суд, приймаючи до уваги довідку №1566 від 20.10.2015, з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_4 фактично в управління та розпорядження спадковим майном з 20.03.2003 вступив лише син ОСОБА_3 , не надав їй об`єктивної оцінки, адже така фактично суперечить довідці від 05.03.2020. Також, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції критично не оцінив відомості викладені у довідці виданій Миролюбненською сільською радою від 03.02.2020 за №206, в якій зазначено, що в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_4 вступив його син ОСОБА_3 , який проводив похорони померлого. Апелянт вказує, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_3 не проводив похорони батька, так як не був присутній на них, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і не заперечується стороною відповідача. З цього слідує, що довідки від 20.10.2015 та від 03.02.2020 в частині прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 лише сином ОСОБА_3 не відповідають дійсності. Крім того, на думку апелянта, суд безпідставно не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_8 , який підтвердив, що позивач був присутній на похоронах батька, брав участь в його похованні, а вподальшому розпоряджався майном померлого. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє через свого представника ОСОБА_9 , погоджується із висновками суду першої інстанції та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. Так, ОСОБА_2 зазначає, що апелянт не надав суду доказів того, що ним були вчинені будь-які дії для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 . Також, на думку відповідача, скаржник не описав, яке конкретно майно він прийняв до свого відання, з чого воно складається та де воно знаходиться і які конкретно документи у нього. Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що позивач 02.04.1990 знявся з реєстрації місця проживання на території Миролюбненської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області та з того часу там не проживав. ОСОБА_2 вважає, що апелянт не може ставити питання про скасування свідоцтва про право на спадщину, оскільки останній фактично не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 . Учасники справи до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Підгірне Старокостянтинівського району Хмельницької області помер ОСОБА_10 , який був батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.09.2019 та довідкою №1837 від 26.09.2019 виданою Миролюбненською сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області (а.с.7, 8). До складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшли: право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності селянської спілки ім. Ілліча с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області розміром 2,40 в умовних кадастрових гектарах, що належало спадкодавцю на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №024250 від 17.02.1997 та право власності на майновий пай в СТОВ «Журавлине» с. Підгірне Старокостянтинівського району Хмельницької області, вартістю 2042 грн, що належало спадкодавцю на підставі майнового сертифікату серії ХМСК №004118 від 29.05.2001 (а.с.112-113). 20 жовтня 2015 року за заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини за законом Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №771/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с. 24-48). 21 жовтня 2015 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Заворотною Т.В. на ім`я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на належне померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 майно, саме: право на земельну частку (пай) розміром 2,40 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності селянської спілки ім. Ілліча с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області, а також майновий пай в СТОВ «Журавлине» с. Підгірне Старокостянтинівського району Хмельницької області вартістю 2042 грн (а.с.43). Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 року залучено до участі у справі №683/280/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права на спадкове майно, правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 (а.с. 156). Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту вступу у фактичне володіння та розпорядження спадковим майном після смерті спадкодавця ОСОБА_4 та враховуючи, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину після смерті батька у порядку, визначеному ч.ч.1,2 ст. 549 ЦК УРСР, тому він не набув права на спадкове майно, що є підставою для відмови у позові в частині скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.10.2015, яке видане на ім`я ОСОБА_3 , а також в частині визнання за позивачем в порядку спадкування права на 1/2 частину права на земельну частку (пай), що увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 . Дійшовши такого висновку, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права. Так, згідно п.п. 4, 5 прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року N 7 було надано рекомендацію судам щодо застосування у часі ЦК. Відносини спадкування регулюються правилами чинного ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК УРСР. Враховуючи вищевикладене, оскільки спірна спадщина відкрилася до 01 січня 2004 року суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати правила Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року. Згідно ст. 525 ЦК України (тут і надалі в редакції 1963 року, що діяв на момент відкриття спадщини) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Відповідно до ст. 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу). Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України; нормативно-правовий акт № 18/5 від 14 червня 1994 року наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, чинної на час виникнення спірних правовідносин було, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу (1540-06). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. Оцінивши у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України надані учасниками справи та їх представниками докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недоведеність позивачем позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували його вступ в управління чи володіння спадковим майном. Адже інформація, що викладена в довідці Миролюбненської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 05.03.2020 №103 достовірно не підтверджує факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . І, як слідує із показань свідка ОСОБА_11 , яка будучи секретарем Миролюбненської сільської ради Старокостянтинівського району видавала довідки про вступ в управління спірним спадковим майном і позивачу, і ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ці довідки видавалися без перевірки дійсних обставин справи. Разом з тим, показання свідка ОСОБА_8 також беззаперечно не підтверджують факт прийняття позивачем спадщини після смерті батька, адже присутність ОСОБА_1 на похоронах та його участь в похованні і подальше розпорядження особистими речами (одягом) спадкодавця не є підтвердженням зазначеного факту. Посилання в апеляційній скарзі на не вірну оцінку судом першої інстанції інформації, яка викладена в довідці №1566 від 20.10.2015 про те, що лише ОСОБА_3 фактично вступив в управління та розпорядження спадковим майном після смерті ОСОБА_4 є помилковими, адже суд оцінив зазначений письмовий доказ у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України. А тому аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції невірно оцінено письмові докази та покази свідків є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки ці докази: довідки Миролюбненської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 20.10.2015 №1566 та від 05.03.2020 №103 і покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_11 були предметом дослідження суду першої інстанції, яким у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України судом, в сукупності із іншими доказами, дано оцінку. І ці доводи апелянта ОСОБА_1 зводяться до його незгоди із оцінкою доказів судом першої інстанції. Відповідно до статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Наведене свідчить, що належних, достовірних та достатніх доказів фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном позивачем при наявності процесуальної можливості до суду не надано і підстави вважати, що ОСОБА_1 вступив у володіння та управління спадковим майном за змістом норми ст. 549 ЦК УРСР відсутні. Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 січня 2022 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай