Постанова Запорізький апеляційний суд № 317/3085/20

Дата документу 21.01.2022 Справа № 317/3085/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 317/3085/20 Головуючий у 1 інстанції: Ткаченко М.О. Провадження № 22-ц/807/189/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Кочеткової І.В. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 квітня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року до Запорізького районного суду Запорізької області звернулось АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10.05.2019 між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір на підставі заяви відповідача про приєднання № 65396109/100519 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов вказаної заяви банк відкрив на ім`я відповідача поточний рахунок в гривні України на умовах тарифного пакету «Зарплатний», Тарифів на користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщенні установ банку, а також надав відповідачу платіжну картку та ПІН-конверт до неї. Позивач зазначив, що відповідно до вищезазначеної заяви про приєднання відповідачу встановлено кредит в розмірі 18 900 грн. Станом на 06.10.2020 відповідач за вказаним договором має заборгованість перед банком в розмірі 16 437,45 грн., що складається з наступного: 15 793,85 грн. заборгованість за кредитом, 207,82 грн. заборгованість по пені, 407,05 грн. розмір 3 % річних на суму простроченого кредиту, 24,89 грн. розмір 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів; 3,84 грн. витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 27 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказано, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а останній ним користувався та його не провернув, а отже не виконав взятих на себе зобов`язань, місцевий суд не мав підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу не надходило. Проте в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зі змісту статті 274 ч. 1 п.1 ЦПК України що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, до яких відповідно до приписів п.2 ч.6 ст.19 ЦПК України віднесені справи з ціною позову, що не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного висновку. Судом встановлено, що 10.05.2019р. ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання № 65396109/100519 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) у АТ «Державний ощадний банк України». Із наданої суду копії заяви від 10.05.2019 року вбачається, що у ній містяться анкетні дані особи, а також вказано, що шляхом підписання цієї заяви про приєднання до договору, ОСОБА_1 беззастережно приєднується до Договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці банку та укладено із банком Договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку. У відповідності до п. 3.4.1, 3.4.2 заяви про приєднання ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні України на умовах тарифного плану "МІЙ КОМФОРТ", Тарифів за обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток, розміщених на сайті Банку та/або на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку. Банк відкриває рахунок № НОМЕР_1 в гривня України на надає клієнту картку типу MasterCard Debit Standart та ПІН-конверт до неї (за наявності). До позовної заяви у якості доказів позивачем було надано копію витягу з Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та розрахунок заборгованості. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про приєднання від 10.05.2019, підписаній сторонами, відсутні будь-які відмітки про надання банком кредитних коштів відповідачеві у вигляді встановлення кредитного ліміту у будь-якому розмірі, відсутні узгоджені сторонами умови відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Розрахунок заборгованості, наданий банком, складений його представником в односторонньому порядку, не є первинним бухгалтерським документом та не містить жодних реквізитів первинних бухгалтерських документів, у зв`язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказаний розрахунок не підтверджує наявності заборгованості відповідача за кредитним договором, а також фактів видачі кредитних коштів відповідачу. Окрім того, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач, підписуючи заяву про приєднання, був ознайомлений та погодився саме з тим договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Державний ощадний банк України», що був розміщений на сайті банку та виписка якого надана банком у якості доказу до позовної заяви. Розглянувши доводи апеляційної скарги та оцінивши вказані документи, суд дійшов наступного. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором. За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. На підтвердження позовних вимог банком надано заяву від 10.05.2019 року про приєднання № 65396109/100519 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Так, у наведеній заяві про приєднання містяться анкетні дані відповідача, при цьому відсутні: умови договору про розмір встановленого кредитного ліміту, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банком не надано доказів на підтвердження погодження з ОСОБА_1 процентної ставки, відповідальності у вигляді неустойки, сплати комісії. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим договором комплексного обслуговування фізичних осіб відповідач був ознайомлений та погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови кредитування, наданий банком витяг з договору комплексного обслуговування фізичних осіб, не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наданий представником позивача витяг з Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, з огляду на його мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору. Вказаний висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19. Окрім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок заборгованості, наданий банком, складений його представником в односторонньому порядку, не є первинним бухгалтерським документом та не містить жодних реквізитів первинних бухгалтерських документів, у зв`язку з чим, розрахунок не підтверджує наявності заборгованості відповідача за кредитним договором. З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне. З аналізу положень ч. 1 ст. 76, ст. 80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України випливає те, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У даній справі банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості, який суд не визнав належним доказом видачі кредитних коштів та розміру заборгованості. З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2021 року у судовому засіданні представником відповідача позовні вимоги не визнано в повному обсязі та до справи було долучено письмові заперечення, у яких представником відповідача порушено питання про те, що наданий розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом та не містить реквізитів первинних бухгалтерських документів, а тому останній не підтверджує суми заборгованості відповідача. Письмові пояснення представника відповідача не відносяться до заяв по суті, через що, позивач не був обізнаний про їх наявність та про їх зміст. Колегія суддів наголошує, що суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч.5 ст. 12 ЦПК України). Суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному розгляду справи та за наявності заперечень з боку відповідача щодо розрахунку заборгованості, не вжив заходів щодо його перевірки. Враховуючи, що відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розрахунок заборгованості у сукупності з наданою до апеляційної скарги випискою по картковому рахунку є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором та підлягають перевірці судом апеляційної інстанції, оскільки є долученими на підтвердження позиції позивача до апеляційної скарги. Між тим, суд апеляційної інстанції неналежним чином дослідивши зміст та арифметично перевіривши розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку, встановив, що відповідачем фактично отримано кредитні кошти у розмірі 2874,30 грн., а внесено на картковий рахунок кошти у розмірі 7160,00 грн. При цьому, не враховувались нараховані банком відсотки, пеня та комісії, які, як правильно встановив суд, не були погоджені як істотні умови договору між сторонами. Відповідно до ст.15 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Оскільки сума отриманих ОСОБА_1 кредитних коштів менша ніж сума, що зарахована ним в погашення заборгованості, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність заборгованості, у зв`язку з чим позовні вимого задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю. Врахувавши вище встановлені в ході апеляційного розгляду обставини, колегія, з огляду на принципи верховенства права та справедливості, відмовляє у задоволенні вимог банку за іншим правовим обґрунтуванням, ніж визначив суд, а саме, не з підстав недоведено- сті позовних вимог, а з підстав їх необґрунтованості. З урахування наведеного, колегія суддів відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1, ч. 4 статі 376 ЦПК України змінює правове обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені. Оскільки вказаною зміною судового рішення будь-яких сум на користь банку не присуджується, то судові витрати на стадії апеляційного провадження йому за рахунок відповідача не компенсуються. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити частково. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 квітня 2021 року у цій справі змінити щодо правового обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Постанова прийнята, складена та підписана 21 січня 2022 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Кочеткова І.В.