Постанова Київський апеляційний суд № 361/4122/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 361/4122/20 Головуючий у І-й інстанції - Волкова С.Я. апеляційне провадження № 22-ц/824/2500/2021 Доповідач Заришняк Г.М ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ­­­21 січня 2022 рокуКиївський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Кахраманова Рустама Нураятовича, діючого в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені,- В С Т А Н О В И В: В червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені. В обґрунтування позову позивачка зазначала, що є спадкоємцем та правонаступником прав й обов`язків своєї померлої матері, ОСОБА_2 , яка за життя 12 квітня 2010 року уклала із ПАТ КБ «ПриватБанк» договір №SAMDN47000710126158 про банківський строковий вклад (депозит), за умовами якого ОСОБА_2 внесла до банку грошові кошти у загальній сумі 11 200 доларів США 00 центів, у подальшому звернулася із заявою про розірвання договору та повернення коштів. Разом з тим, всупереч умовам договору відповідач вклад та нараховані проценти не повернув. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 07 вересня 2016 року та постановою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року, стягнуто із ПАТ КБ «ПриватБанк» кошти на користь ОСОБА_2 за договором банківського вкладу в розмірі 11200 доларів США 00 центів. Вказувала, що ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано правонаступником всіх прав та обов`язків ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за договором №SAMDN47000710126158 про банківський строковий вклад (депозит) від 12 квітня 2010 року; замінено сторону у виконавчому провадженні №52944396, відкритому за виконавчим листом у цивільній справі №589/5061/15-ц, виданим Шосткинським міськрайонним судом Сумської області 21 жовтня 2016 року із стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_1 . Посилаючись на те, що неповерненням грошових коштів за вимогою вкладника, банк не виконав належним чино, покладених на нього зобов`язань та позбавив можливості користуватися належним позивачці майном, просила стягнути з Банку пеню, що передбачена положеннями ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»,на яку вона? як споживач банківських послуг має право,тобто у розмірі 3% від вартості роботи за кожен день простроченняв сумі 197 003 грн. 45 коп. за липень 2019 року. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року позов задоволено. Стягнуто із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню, передбачену ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», в розмірі 197 003 грн. 45 коп. Стягнуто із АТ КБ«ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 1970 грн. 03 коп. В апеляційній скарзі Кахраманов Р.Н. , діючий в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення змінити в частині суми стягнутої з ВАТ КБ «Приватбанк» пені та зменшити розмір пені до 1 грн., відповідно до принципів розумності, справедливості та пропорційності. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Київського апеляційного суд від 03 грудня 2021 року дану справу призначено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.1 ст. 369 ЦПК України. Позивач правом подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Розглянувши справу, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК Українидоговори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків. Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 639 ЦК Українивстановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 12 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір №SAMDN47000710126158 (вклад «Копилка») про банківський строковий вклад, за умовами якого ОСОБА_2 передала банку, а останній прийняв на зберігання депозит у сумі 3000 доларів США 00 центів, який з урахуванням внесених коштів за 2011-2012 роки зріс до загальної суми 11 200 доларів США 00 центів. Вказаний договір банківського вкладу укладено у Київському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк». 05 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про дострокове розірвання договору та повернення коштів. Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» кошти за договором банківського вкладу не повернув, не виконавши таким чином взяте на себе зобов`язання. Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 07 вересня 2016 року та постановою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року, стягнуто із ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 кошти за договором банківського вкладу у розмірі 11200 доларів США та вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано правонаступником всіх прав та обов`язків ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за договором №SAMDN47000710126158 про банківський строковий вклад (депозит) від 12 квітня 2010 року; замінено сторону у виконавчому провадженні №52944396, відкритому за виконавчим листом у цивільній справі №589/5061/15-ц, виданим Шосткинським міськрайонним судом Сумської області 21 жовтня 2016 року із стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_1 . Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19 березня 2019 року замінено стягувача у виконавчому провадженні із ОСОБА_2 на ОСОБА_1 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року, стягнуто із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню за договором банківського вкладу від 12 квітня 2010 року №SAMDN47000710126158 у розмірі 273 952 грн. 00 коп. та вирішено питання про розподіл судових витрат. Згідно із статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості позовних вимог. Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої та третьої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно положень частин другої та третьої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно із статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Згідно із частинами першою та другою статті 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У частині другій статті 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Позовні вимоги стосуються правовідносин, які виникли з укладення договорів банківського вкладу. Згідно з підпунктом 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. У статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вказано, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. У частинах першій, другій статті 47 даного Закону визначено види діяльності банку, зокрема банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. У пункті 1 частини третьої статті 47 цього Закону вказано, що до банківських послуг належать залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб. Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5);споживач фінансових послуг - фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю (пункт 7-1). Згідно із ч. 1 статті 4 зазначеного Закону фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ін. За ч. 2 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги, надання яких передбачається іншими законами, підлягають включенню до переліку, визначеного частиною першою цієї статті. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється. Отже, розміщення грошових коштів у вигляді вкладу (депозиту) та отримання процентів за вкладом є фінансовими операціями, які здійснюються у разі укладення договору банківського вкладу, і в сукупності становлять суть фінансової послуги, яка надається банком споживачу (вкладнику). Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. У вказаному Законі не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача. У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3). Отже, зазначеним Законом врегульовані договірні відносини за участі споживача. Відповідно до ч. 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року (справа №320/5115/17-ц), оскільки між позивачами та банком припинено правовідносини з договорів банківського вкладу, то частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України). З матеріалів справи слідує, що договір банківського вкладу між Банком та ОСОБА_2 , розірвано, після ухвалення рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2016 року кошти за банківським вкладом було повернуто, тому між сторонами припинилися договірні правовідносини з договору банківського вкладу, в зв`язку з чим між позивачкою, як правонаступником всіх прав та обов`язків ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за договором №SAMDN47000710126158 про банківський строковий вклад (депозит) від 12 квітня 2010 року, та Банком не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються лише приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Разом з тим, в апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду першої інстанції змінити в частині суми, стягнутої з Банку пені, зменшивши її розмір до 1 грн., проте заявлена позовна вимога простягнення пені, передбаченої ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», не може бути задоволена, виходячи з дійсних обставин справи та з урахуванням правової позиції, висловленої Великою палатою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі №320/5115/17-ц. За правилом ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, вимога про зменшення розміру стягнутої пені до 1 гривні, заявлена Банком в апеляційній скарзі, не підлягає задоволенню, як така, що не ґрунтується на вимогах закону, тому колегія суддів вважає можливим вийти за межі апеляційної скарги, відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. В зв`язку з викладеним, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2881 грн. 50 коп. за подачу апеляційної скарги підлягають компенсуванню відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Кахраманова Рустама Нураятовича, діючого в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», - задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року - скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені - відмовити. Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2881 грн. 50 коп. компенсувати Товариству Комерційний банк «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: