Постанова Харківський апеляційний суд № 617/25/21
від 13.01.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «13» січня 2022 року м. Харків справа № 617/25/21 провадження № 22ц/818/1380/22 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А. В., Яцини В.Б., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 30 серпня 2021 року в складі судді Сербіненко І.В. в с т а н о в и в: У грудні 2020 року засобами поштового зв`язку Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 13 жовтня 2015 року. Зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 23 листопада 2020 року має заборгованість в розмірі 48 087,63 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 35 275,06 грн, в тому числі, заборгованості за поточним тілом кредиту 0,00 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту 35 275,06 грн, заборгованості за нарахованими відсотками 0,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками 0,00 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України 12 812,57 грн, нарахованої пені 0,00 грн, нарахованої комісії 0,00 грн. Зазначив, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином заборгованість до стягнення становить 35 275,06 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 35 275,06 грн. Вказав, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 жовтня 2015 року у розмірі 35 275,06 грн та судові витрати - 2102,00 грн. Заочним рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 30 серпня 2021 року позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 жовтня 2015 року у розмірі 10 025,06 грн; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» витрати зі сплаті судового збору у розмірі 597,38 грн. Не погоджуючись з заочним рішенням суду Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з картою. Зазначив, що вирок не є підставою звільнення відповідача від взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. За результатами розгляду кримінальної справи та у разі винесення судом вироку, відповідач має право відшкодувати кошти шляхом стягнення їх з винної особи. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно залишити без задоволення, заочне рішення суду залишити без змін. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановленими у кримінальній справі обставинами підтверджено підміну банківської картки відповідача та зняття з неї грошових коштів у сумі 25 250,00 грн, у зв`язку з чим стягненню підлягає різниця між заявленою сумою заборгованості та сумою знятою іншою особою. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 жовтня 2015 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». Згідно з вказаним договором, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 1000,00 грн, який в подальшому збільшено до 15 000,00 грн. З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що за вказаним договором ОСОБА_1 надано кредитні картки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , остання яких з терміном дії до останнього дня квітня 2023 року. До кредитного договору банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», які відповідачем не підписано. Так, пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за кожним з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. У відповідності до пункту 1.1.7.11 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк. Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що після настання зазначеного на картці останнього місяця терміну її дії банком випускається картка на новий термін, за що клієнтом вноситься плата згідно діючих тарифів. Пунктом 2.1.1.2.13 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язаний до закінчення останнього місяця терміну дії картки звернутись до обслуговуючого відділення банку для отримання платіжної картки з новим терміном дії. Невиконання цього обов`язку не звільняє клієнта від виконання договірних зобов`язань. Пунктом 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що термін внесення мінімального обов`язкового платежу за кредитом, а також овердрафту до 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим в розмірі, розрахованому згідно Тарифу від суми поточних боргових зобов`язань. Платіж включає відсотки за користування кредитом, передбачені Тарифом, частину заборгованості за тілом кредиту, штраф згідно цих Умов. Термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; термін погашення відсотків за овердрафтом щомісячно за попередній місяць до 1-го числа. Пунктом 2.1.1.12.5 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що у разі наявності прострочених кредитів (овердрафту) терміном повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості; термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; термін погашення відсотків за овердрафтом щомісячно за попередній місяць до 25-го числа; термін погашення штрафів і пені за кредитом з дня нарахування. Як вбачається з витягу з Тарифів з обслуговування кредитних карток «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» базова процентна ставка в місяць становила 3,0%, розмір щомісячних платежів - 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, які повинні бути здійснені до 30 днів за кожною тратою. З 01 січня 2013 року всі картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та базова процентна ставка в місяць склала 2,5%; за тратами, здійсненими з 01 вересня 2014 року 2,9%; за тратами, здійсненими з 01 квітня 2015 року 3,6%, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, з 01 квітня 2014 року 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн та не більше залишку заборгованості, пеня=0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50,00 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн; пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100,00 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн другий місяць поспіль і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-якими із грошових зобов`язань 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. За розрахунком банку станом на 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 48 087,63 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 35 275,06 грн, в тому числі, заборгованості за поточним тілом кредиту 0,00 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту 35 275,06 грн, заборгованості за нарахованими відсотками 0,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками 0,00 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України 12 812,57 грн, нарахованої пені 0,00 грн, нарахованої комісії 0,00 грн. При цьому просив стягнути лише заборгованість за кредитом в розмірі 35 275,06 грн. Вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 грудня 2019 року у справі № 617/1038/19 за матеріалами кримінального провадження № 12019220260000042 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357, частиною 1 статті 185, частиною 2 статті 185 КК України визнано винною ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 357, частиною 1 статті 185, частиною 2 статті 185 КК України та призначено їй покарання: за частиною 1 статті 357 КК України 1 рік обмеження волі.; за частиною 1 статті 185 КК України 1 рік і 6 місяців позбавлення волі; за частиною 2 статті 185 КК України 3 роки позбавлення волі; на підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі; на підставі частини 1 статті 79 КК України звільнено засуджену ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки; на підставі статті 76 КК України покладено на засуджену ОСОБА_2 наступні обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; контроль за поведінкою ОСОБА_2 покладено на уповноважений орган з питань пробації за місцем її проживання. Вказаним вироком встановлено, що 13 листопада 2018 року, в період часу з 11 годин 00 хвилин по 12 годин 00 хвилин ОСОБА_2 , таємно, непомітно для сторонніх осіб підмінила банківську карту Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» № НОМЕР_4 на банківську карту Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , яку передала ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_2 , скориставшись довірою ОСОБА_1 , за допомогою його мобільного телефону дізналася пін-код від банківської картки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» № НОМЕР_4 . В той же день, 13 листопада 2018 року о 15 годин 17 хвин ОСОБА_2 , у якої знаходилася банківська картка Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 , здійснила дві банківські операції по зняттю грошових коштів з цієї банківської картки на загальну суму 3 350,00 грн, чим спричинила ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 3 494,00 грн, враховуючи комісію банку за зняття готівкових коштів. Продовжуючи свої злочинні дії, 17 листопада 2018 року о 18 годині 22 хвилини ОСОБА_2 здійснила дві банківські операції по зняттю грошових коштів з вказаної банківської карки на загальну суму 11 500,00 грн, чим спричинила ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 11 728,80 грн, враховуючи комісію банку за зняття готівкових коштів. 23 листопада 2018 року о 10 годині 22 хвилини ОСОБА_2 , здійснила дві банківські операції по зняттю грошових коштів з зазначеної банківської картки на загальну суму 10 000,00 грн, чим спричинила ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 10 400,00 грн, враховуючи комісію банку за зняття готівкових коштів. 03 грудня 2018 року о 18 годині 36 хвилин ОСОБА_2 здійснила банківську операцію по зняттю грошових коштів з вказаної банківської картки на суму 400,00 грн, чим спричинила ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 424,00 грн, враховуючи комісію банку за зняття готівкових коштів. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року апеляційну скаргу задоволено, вирок Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_2 змінено, визнано ОСОБА_2 засудженою за частиною 1 статті 357 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн, за частиною 1 статті 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, за частиною 2 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі; на підставі статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі; визнано ОСОБА_2 на підставі статті 79 КК України звільненою від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням згідно статті 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; в іншій частині вирок залишено без змін. Постановою Верховного суду від 14 квітня 2021 року касаційну скаргу прокурора Золочевського С.О. задоволено, вирок Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 грудня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання за частиною 1 статті 185 КК змінено, призначено ОСОБА_2 покарання за частиною 1 статті 185 КК у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн, визнано ОСОБА_2 засудженою: за частиною 2 статті 185 КК до покарання, призначеного судом першої інстанції, у виді позбавлення волі на строк 3 роки; частиною 1 статті 357 КК до покарання, призначеного судом апеляційної інстанції у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн; відповідно до частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; керуючись статтями 79, 76 КК, звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, поклавши на неї обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частиною 1 статті 76 КК, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, у решті судові рішення залишено без змін. Отже, вказаним вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 грудня 2019 року встановлено, що кредитна картка ОСОБА_1 № НОМЕР_4 була підмінена засудженою ОСОБА_2 13 листопада 2018 року та грошові кошти з картки відповідача знімались засудженою в період з 13 листопада 2018 року по 03 грудня 2018 року. ОСОБА_2 незаконно заволоділа кредитними коштами на загальну суму 26 046,00 грн. Тобто, встановлені обставини викрадення засудженою кредитних коштів з картки, належної відповідачу, а також встановлено дати викрадення кредитних коштів. Враховуючи те, що позивач просив стягнути з відповідача лише тіло кредиту, ОСОБА_2 знімалися грошові кошти з урахуванням комісії банку, тому комісія банку не може стягуватися за рахунок тіла кредиту, а отже сума грошових коштів без комісії банку становила 25 250,00 грн. Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України). За змістом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка. Пунктом 5 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705) визначено, що користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 9 розділу VI Положення № 705). Отже, на відповідача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи. Згідно з пунктом 14.16 статті 14 Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення. Вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 грудня 2019 року у справі № 617/1038/19, який набрав законної сили, встановлено вину ОСОБА_2 щодо підміни 13 листопада 2018 року кредитної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_4 та зняття з неї готівки в сумі 25 250,00 грн без урахування комісії. Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Суд першої інстанції, з урахуванням зазначених вимог закону та встановлених обставин у справі, на підставі досліджених доказів, яким надано належну правову оцінку, правильно виходив з того, що наявність вироку, яким встановлені обставини щодо зняття коштів іншою особою свідчить про вчинення злочину стосовно ОСОБА_1 , що є підставою для часткового звільнення його від обов`язку виконання зобов`язання за кредитним договором. Враховуючи те, що грошові кошти у сумі 25 250,00 грн, зняті з його банківської картки в період з 13 листопада 2018 року по 03 грудня 2018 року, відповідач не отримував та не мав можливості ними користуватися, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25 250,00 грн. Однак, ОСОБА_1 включно до 13 листопада 2018 року отримував кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою, які було надано банком до суду першої інстанції та не заперечується самим відповідачем. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визначив те, що стягненню з ОСОБА_1 підлягає сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 025,06 грн, що є різницею між сумою заборгованості за кредитом, яку заявлено у позові (35 275,06 грн) та сумою, яку було знято іншою особою (25 250,00 грн), що підтверджується відповідним вироком суду. Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 30 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді А. В. Котелевець В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 13 січня 2022 року.