Постанова Київський апеляційний суд № 761/27879/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/2706/2022 справа №761/27879/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2022 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 липня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Мальцева Д.О., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року AT КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 11 912,83 грн заборгованості за кредитним договором. Вимоги обґрунтовує тим, що 27.05.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитну картку, у подальшому розмір кредитного ліміту був збільшений до 10 100,00 грн. Однак відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, заборгованість не погашає, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на станом на 23.06.2020 року становить 11 912,83 грн, яка складається із : 8 399,90 грн - тіло кредиту ; 3 512,93 грн - відсотки, нараховані на прострочений кредит та судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 липня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_1 8 399,90 грн заборгованості за тілом кредиту та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з ухваленим рішенням, AT ''ПРИВАТБАНК" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення в частині вирішення вимог, у задоволенні яких відмовлено, скасувати, позовні вимоги в цій частині задовольнити. Посилається на те, що між сторонами укладено договір, позичальник погодився на його умови, зокрема з тим, що підписавши заяву, позичальник погоджується і з іншими умовами, які розміщені на сайті банку та у сукупності становлять весь договір та правом банку змінювати кредитний ліміт. Позичальнику видано кредитну картку , на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який надалі змінювався. Крім анкети-заяви відповідачем в той же день було також підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», у якій вказано базова відсоткова ставка за користування кредитом - 3,0 % в місяць ( 36 % річних). Зазначає, що на підтвердження вимог надано виписку по рахунку, яка є належним доказом існування заборгованості. Також вказує, що законодавством визначено платність кредитного договору у вигляді процентів за користування коштами, проте суд безпідставно відмовив у їх стягненні. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм, матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що банк не довів наявність між сторонами домовленості про сплату процентів за користування кредитними коштами. Натомість суд уважав доведеним фактичне отримання та використання коштів, відтак дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту. Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов`язків щодо обраного ними кола відносин. Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін. Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України). Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту. Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії). Підставою позову є невиконання кредитних зобов`язань, що пов`язані із видачею кредитних коштів. Статтею 1054 ЦК України установлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цій справі АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Саме банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна уважати, що в такому випадку споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оформлення договірних відносин, у разі виникнення спору, повинно забезпечувати рівні можливості для сторін доводити факт укладення договору на тих чи інших умовах, а суд дослідити та оцінити такі умови. Обравши спосіб, відповідно до якого клієнт AT "ПРИВАТБАНК" лише вказує, що він ознайомився з умовами, які викладені окремо на веб-сайті банку в мережі Інтернет та вони можуть змінюватися, проте клієнт зобов`язаний стежити за такими змінами, банк, тим самим, добровільно допускає настання ризику доведення своїх вимог та факту належної обізнаності клієнта банку із умовами, на яких відбувається кредитування. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З матеріалів справи убачається, що 24.05.2011 року у формулярі анкета-заява заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 та заповнена інформація у розділі "Виявляю бажання оформити на своє ім`я", відповідно до якого проставлено відмітку навпроти платіжної картки "Кредитка "Універсальна", розмір відсотків не зазначено. Отже при зверненні до суду із цим позовом банк довів наявність між сторонами виникнення кредитних правовідносин. Окрім того, при пред`явленні позову банком надано підписану 24.05.2011 року ОСОБА_1 довідку про умови кредитування для картки "Кредитка Універсальна 30 днів льотного періоду», що містить інформацію, зокрема, про процентну ставку (3,0 % на місяць), строк та розмір щомісячних платежів, умови про штраф та пеню. Відповідно до даних вказаної довідки, така стосується договору SAMDN №5000045358040 , тоді як анкета-заява не містить будь-яких ознак, які б ідентифікували її з цією довідкою. Окрім того, ця довідка містить умови кредитування з використанням типу картки "VISA Classic" тип кредитної лінії «возобновляемая», проте заява-анкета не містить даних про видачу саме такої картки та відкриття такої кредитної лінії. Розрахунок заборгованості, про що в ньому зазначено, стосується договору, який не містить номеру, у зв`язку із чим цей розрахунок також неможливо співвіднести до наведеної довідки. Окрім того, з розрахунку заборгованості убачається, що протягом всього періоду використовувалась процентна ставка в розмірі 72, 30, 36, 34,8, 43,2, тоді як довідкою визначено 3,0 % на місяць . Далі - у розрахунку також використано процентну ставку при порушенні умов кредитування - 3,6 та 3,5 % на місяць та процентну ставку на прострочений кредит - 84% річних, який згідно з даними дослідженої довідки сторони не узгоджували. Надані банком довідки щодо виданих карток також не містять будь-якої прив`язки до договору SAMDN №5000045358040, навпроти, вказується на відсутність номеру договору. Окрім того, вказані довідки не містять дати їх видачі, підпису та даних про особу, яка наділена повноваженнями на видачу цих довідок. У зв`язку із цим, судом першої інстанції правильно не взято до уваги як доказ довідку про умови кредитування, оскільки дані цієї довідки не містять доказового навантаження в контексті вирішення цієї справи. Твердження банку про те, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту 3,6 % на місяць та саме така процентна ставка є узгодженою між сторонами, не підтверджено належними та допустимими доказами. Щодо посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг в контексті доводів про право банку змінювати розмір процентної ставки, суд зазначає наступне. Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №342/180/17 (провадження №14-131цс19) у постанові від 03 липня 2019 року з аналогічних правовідносин зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Відтак відсутні підстави уважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПРИВАТБАНК" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХІІ щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які уважав узгодженими банк. З огляду на наведене, ураховуючи, що банком не доведено узгодження з відповідачем індивідуальних умов кредитування (зокрема, розмір відсоткової ставки), суд першої інстанції правильно вирішив дану справу, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи №№342/180/17 (провадження №14-131цс19). Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 липня 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 19 січня 2022 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова