Постанова 4824 № 759/13334/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/13334/20 Головуючий у 1 інстанції: Кириленко Т.В. Провадження № 22-ц/824/1536/2022 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Мельника Я.С., Верланова С.М., секретар Кибукевич О.Є., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Паншина Дмитра Дмитровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,- в с т а н о в и в: У серпні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Зазначали, що 05 серпня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_5 надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 312 500,00 грн. строком до 01 січня 2019 року. В забезпечення виконання зобов`язання за договором позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 05 серпня 2015 року укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 надав в іпотеку власне нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 64 кв.м. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим номером № 2606. Свої зобов`язання за договором позики ОСОБА_1 не виконав, отримані у борг кошти не повернув. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Відповідно до листа ГТУЮ у Харківській області від 26 липня 2019 року № 07.02-11/18918, 18 липня 2019 року невстановленими особами шляхом несанкціонованого використання електронного цифрового підпису головного державного виконавця міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області Волобуєвої О.В. припинено встановлене на підставі вказаного договору іпотеки обтяження. 10 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю. видані свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 за законом, відповідно до яких спадкоємці дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 успадкували по 1/3 частки права вимоги за договором позики. 07 липня 2020 року відповідачу надіслано повідомлення про зміну кредиторів за зобов`язанням та заявлено вимогу про повернення суму позики за договором, сплати неустойки, 3 % річних та інфляційні витрати за порушення грошового зобов`язання. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує свої зобов`язання, позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили стягнути заборгованість за у розмірі 429546,83 грн., з яких: 312 500,00 грн. неповернутої позики; 78 125,00 грн. штрафу; 24 014,11 грн. інфляційних витрат та 14 907,72 грн. 3 % річних. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 143 182,28 грн. та судовий збір в розмірі 4295,47 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 143 182,28 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 143 182,28 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_1 частково погашав свою заборгованість перед померлим ОСОБА_5 , зокрема, він повернув ОСОБА_5 5 000,00 доларів США в жовтні 2018 року, про що мала бути відмітка на оригіналі договору позики. Судом першої інстанції здійснив невірний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних витрат. Крім того, позивачі безпідставно нарахували інфляційні втрати та три проценти річних на суму штрафу, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України. Позивачі отримали право грошової вимоги, яке існувало на момент смерті спадкодавця, а тому не мали права на нарахування трьох процентів річних та інфляційних витрат за період від дня смерті спадкодавця до направлення вимоги. Позика надавалась строком до 01 січня 2019 року, а до суду позивачі звернулись лише у серпні 2020 року. Відтак, вимоги про стягнення штрафу заявлені зі спливом спеціальної позовної давності в один рік. В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05 серпня 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали договір позики, відповідно до якого ОСОБА_5 надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 312 500,00 грн. строком до 01 січня 2019 року (а.с. 12). Того ж дня в забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 05 серпня 2015 року був укладений іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 надав в іпотеку власне нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 64 кв.м. (а.с. 13-17). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с. 18). 10 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю. видані свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 за законом № 3817, № 3818, №3819 відповідно до яких спадкоємці ОСОБА_5 успадкували право вимоги за договором позики, укладеного 05 серпня 2015 року, на суму 312 500,00 грн. Дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , успадкували по 1/3 частки права вимоги за договором позики від 05 серпня 2015 року (а.с. 24-26). 07 липня 2020 року ОСОБА_2 , діючи також в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , надіслала ОСОБА_1 вимогу, в якій повідомила про зміну кредиторів за зобов`язанням та заявила вимогу про повернення суми позики за договором, сплатити неустойку, три проценти річних та інфляційні витрати за порушення грошового зобов`язання (а.с. 32). Вимога про погашення боргу ОСОБА_1 виконана не була. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та стягнув з ОСОБА_1 по 143 182,28 грн. заборгованості на користь кожного з позивачів, а також 4295,47 грн. судового збору на користь ОСОБА_2 . Колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в повному обсязі, оскільки при вирішенні спору неправильно застосована норма матеріального права. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 посилалися на те, що 05 серпня 2015 року між ОСОБА_5 , правонаступниками якого вони є, та ОСОБА_1 був укладений договір позики. Відповідно до умов договору ОСОБА_5 надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 312 500,00 грн. строком до 01 січня 2019 року. ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за договором позики та не повернув позику. На підтвердження заявлених вимог позивачі надали суду копії договору позики від 05 серпня 2015 року та іпотечного договору від 05 серпня 2015 року. ОСОБА_1 не оспорював укладення ним договору позики від 05 серпня 2015 року та не надав доказів на підтвердження виконання ним зобов`язань за договором. Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 наголошував на тому, що в жовтні 2018 року на виконання зобов`язань за договором позики передав ОСОБА_5 5000 доларів США. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 наголошував на тому, що суд витребував і не оглянув оригінал договору позики та іпотечного договору, в якому можуть бути відмітки ОСОБА_5 про повернення частини боргу. В судовому засіданні апеляційної інстанції оригінал договору позики від 05 серпня 2015 року та іпотечного договору від 05 серпня 2015 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 . Вказані договори не містять жодних приміток про повернення позики ОСОБА_1 . Суд також враховує, що визнаючи наявність боргових зобов`язань за договором навіть частково відповідач ОСОБА_1 та його представник не визначають суму заборгованості. З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за договором позики у сумі 312 500,00 грн., а також штрафу за в розмірі 25% від суми заборгованості, оскільки сплата такого штрафу передбачено п. 7 договору позики. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 інфляційної складової боргу та трьох процентів річних від суми боргу згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. При цьому колегія судів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_1 частково погашав свою заборгованість перед померлим ОСОБА_5 , та в жовтні 2018 року повернув йому 5 000,00 доларів США, оскільки такі посилання не підтверджуються належними та допустимими доказами. Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на те, що позивачами заявлено позовні вимоги про стягнення штрафу зі спливом річного строку спеціальної давності, встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України. Представник ОСОБА_1 посилається на те, що за умовами договору позика надавалась строком до 01 січня 2019 року, а позивачі звернулись до суду лише у серпні 2020 року. Проте позивачі звернулися до суду з даним позовом як спадкоємці позикодавця ОСОБА_5 після оформлення спадщини. А відтак, у суд відсутні підстави вважати, що ними пропущений спеціальний строк позовної давності при зверненні із вимогами про стягнення штрафу. Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність у позивачів права на нарахування трьох процентів річних та інфляційних витрат за період від дня смерті спадкодавця до направлення вимоги. Такі доводи не відповідають положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає сплату боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції про задоволення вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення інфляційної складової в сумі 24 014,11 грн. У позовній заяві вказана сума інфляційної складової була нарахована за період з 02 січня 2019 року по 07 серпня 2020 року на суму 390 625,00 грн., що включає в себе суму основного боргу 312 500,00 грн., а також суму штрафу 78 125,00 грн. Дані розрахунки не відповідають ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідно до положень ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. За своєю правовою природою штраф є одним із видів забезпечення виконання зобов`язань та одним із видів цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Сплата трьох процентів річних та інфляційної складової згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є також видом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що підлягають нарахуванню на суму боргу. А тому у позивачів були відсутні підстави для нарахування інфляційної складової на суму боргу з урахуванням штрафу. За розрахунком апеляційного суду сума інфляційної складової за період з 02 січня 2019 року по 07 серпня 2020 року, нарахована на суму боргу 312 500,00 грн. становить 17 221,02 грн., що і підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Відповідно, всього з ОСОБА_1 на користь позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягає стягненню: 312 500,00 грн. - сума основного боргу, 78 125,00 грн. - сума штрафу згідно з п. 7 договору позики, 17 221,02 грн. - інфляційна складова боргу та 14 907,72 грн. - три проценти річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. На кожного із позивачів підлягає стягненню 104 166,66 грн. суми основного боргу, 26 041,66 грн. штрафу, 4 969,24 грн. інфляційної складової боргу та 5 740,34 грн. трьох процентів річних. Враховуючи викладене, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також в частині розподілу судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 4227,54 грн. судового збору. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Паншина Дмитра Дмитровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Змінити рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та в частині розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 104 166,66 грн. - суму основного боргу, 26 041,66 грн. - суму штрафу згідно з п. 7 договору позики, 4 969,24 грн. - інфляційну складову боргу та 5 740,34 грн. - три проценти річних, а всього 140 917,91 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 104 166,66 грн. - суму основного боргу, 26 041,66 грн. - суму штрафу згідно з п. 7 договору позики, 4 969,24 грн. - інфляційну складову боргу та 5 740,34 грн. - три проценти річних, а всього 140 917,91 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 104 166,66 грн. - суму основного боргу, 26 041,66 грн. - суму штрафу згідно з п. 7 договору позики, 4 969,24 грн. - інфляційну складову боргу та 5 740,34 грн. - три проценти річних, а всього 140 917,91 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4227,54 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року залишити без змін. Дані учасників справи: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 19 січня 2022 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Мельник Я.В. Верланов С.М.