Постанова 4824 № 754/10157/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2022 року м. Київ Справа №754/10157/18 Апеляційне провадження №22-ц/824/3278/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Зотько Т.А. 01 жовтня 2021 року, повний текст рішення складений 08 жовтня 2021 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, В С Т А Н О В И В У серпні 2018 року представник ПрАТ «АК «Київводоканал» звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПАТ «АК «Київводоканал», що перейменовано у ПрАТ «АК «Київводоканал» та ОСОБА_1 01 квітня 2016 року був укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Договору позивач взяв на себе зобов`язання з надання відповідної якості послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньо-будинкових систем) житлового будинку АДРЕСА_2 , а відповідач - своєчасно сплачувати зазначені послуги в строки та на умовах, передбачених Договором. Внаслідок неналежного виконання протягом тривалого часу зобов`язань за Договором у відповідача в період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2017 року виникла заборгованість у розмірі 15937,58 грн, крім того позивачем було нараховано 3 % річних у розмірі 1129,69 грн та інфляційних втрат у розмірі 6324,21 грн. А відтак позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 23391,48 грн та судові витрати у справі. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2021 року позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» суму заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення в загальному розмірі 13573, 32 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. В задоволенні інших вимог позову Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія «Київводоканал» - відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у період з липня 2015 року по травень 2018 року відповідач не сплачувала за надані послуги з водопостачання та водовідведення, а відтак прострочила виконання грошового зобов`язання, тому повинна сплатити заборгованість з врахуванням положень ст. 625 ЦК України. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла раніше травня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині виходять за межі позовної давності, про застосування якої відповідачем була подана заява. Не погодилась із зазначеним рішенням суду відповідач, нею подана апеляційна скарга, в якій вона посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано тих фактів, що позовну заяву було подано з порушенням строків позовної давності передбаченогї ст. 257 ЦК України. А також те, що при здійсненні договору міни даної квартири жодних заборгованостей за комунальними платежами у неї не було, що підтверджується відповідними довідками. Зазначає, що заборгованість позивачем було нараховано по повній вартості послуг, ігноруючи її пільги, надані законом як багатодітній родині , у вигляді 50%, а також показники лічильника, без врахування пільгових 6,4 м3. Також вказує на те, що нею неодноразово подавалися заяви до позивача про здійснення перерахунку заборгованості за період з 2014 року по 2017 рік, з урахуванням наданих пільг, які було проігноровано. Суд першої інстанції базуючись лише на письмових поясненнях позивача дійшов хибних висновків ухвалюючи дане рішення. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «АК «Київводоканал» вказує на те, що посилання відповідача на те, що при нарахуванні заборгованості не враховано пільги, не відповідають дійсності, що вбачається з розрахунку заборгованості, в якому відображені пільги. Зазначає, що відповідачем, всупереч положенню ч.1 ст. 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих їй житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем щодо оплати цих послуг. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а наведене в апеляційній скарзі не спростовує висновки суду. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належала на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого на Київській Універсальній біржі 22 травня 1995 року. 5 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал», що перейменоване на ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. У разі відмови споживача від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг. Таким чином, у період з 01 липня 2014 року по 31 березня 2016 року, відповідач була споживачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 оскільки після розміщення повідомлення про публічний договір, не відмовилася від отримання зазначених послуг та не повідомила позивача про цю відмову. 01 квітня 2016 року між ПАТ «АК «Київводоканал», що перейменоване у ПрАТ «АК «Київводоканал» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-9). 24 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір міни, відповідно до якого ОСОБА_1 набуває право власності на житловий будинок , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , а ОСОБА_2 набуває право власності на квартиру АДРЕСА_3 . (а.с.84,85). З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у мешканців зазначеної квартири у період з липня 2014 року по листопад 2017 року виникла заборгованість у сумі 23391, 48 грн у зв`язку із не оплатою послуг (а.с.11,12). Згідно частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, положення ст. 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон). Відповідно до ст. 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Частиною 1 ст. 19 Закону було передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч.1ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст.20 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Пунктом 5 ст. 19 Закону було визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавець послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення, 5 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) опублікувало повідомлення про публічний договір (оферту) про надання послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. Згідно ч. 1 ст. 32 Закону, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Частина 2 вказаної норми визначала, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу (ч. 5 ст. 32 Закону). Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року були затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі Правила). Згідно пункту 9 Правил квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Відповідно до пункту 10 Правил оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Пунктом 11 Правил встановлено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З наведених обставин справи вбачається, та відповідач не заперечувала, що отримувала послуги з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення від ПрАТ «АК «Київводоканал». У період з 01 липня 2014 року по 31 березня 2016 року, відповідач була споживачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки після розміщення повідомлення про публічний договір, не відмовилася від отримання зазначених послуг та не повідомила позивача про цю відмову. Крім того, 01 квітня 2016 року між ПАТ «АК «Київводоканал», що перейменоване у ПрАТ «АК «Київводоканал» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-9). Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач має правові підстави для стягнення грошових коштів за надання таких послуг. Звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з липня 2014 року по листопад 2017 року у розмірі 23391,48 грн, на підтвердження чого надав розрахунок заборгованості (а.с. 11,12). Отже, позивач надавав послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи, а відповідач в свою чергу належним чином не виконувала обов`язок зі сплати вказаних послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2017 року у розмірі 15937,58 грн., 3 % річних у розмірі 1129,69 грн та інфляційні втрати у розмірі 6324,21 грн, що разом складає 23391,48 грн. Відповідач у суді першої інстанції заявила про застосування строку позовної давності враховуючи звернення позивача до суду 02 серпня 2018 року та період за який останній просить стягнути заборгованість за надання послуг з водопостачання та водовідведення. Суд першої інстанції застосовуючи строки позовної давності вважав, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з липня 2015 року по травень 2018 року, що разом з 3 % річних та інфляційними втратами за вказаний період становить 13573,32 грн, та складається з основної заборгованості - 10297, 98 грн, 3 % річних - 597, 73 грн, інфляційні втрати - 2 677, 61 грн. За таких обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про неврахування судом першої інстанції тих фактів, що позовну заяву було подано з порушенням строків позовної давності. Твердження відповідача про те, що заборгованість позивачем було нараховано по повній вартості послуг, ігноруючи пільги відповідача, надані Законом, як багатодітній родині, у вигляді 50%, а також показники лічильника, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони належними доказами не підтверджені, так як відповідачем не надано документи, які б підтверджували передачу нею щомісячно показників лічильника холодної. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач мав правові підстави для нарахування оплати за водопостачання та водовідведення відповідно до пункту 11 Правил. Також з розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем при нарахуванні боргу було враховано пільги відповідача, надані їй Законом. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у апеляційній скарзі не наведений власний розрахунок заборгованості або оплати за спожиту холодну воду та водовідведення у спірний період. Твердження у апеляційній скарзі про те, що при здійснені договору міни даної квартири жодних заборгованостей по комунальним платежам у відповідача не було, що підтверджувалось відповідними довідками, є безпідставними, оскільки матеріали справи таких доказів не містять, не приєднані вони і до апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування неправомірності застосування судом до правовідносин сторін положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також неправильності розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для перегляду рішення суду в цій частині, і явної незаконності рішення в цій частині також не вбачається. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують та у переважній більшості зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки, а тому колегія суддів їх відхиляє та вважає безпідставними. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підстави до його скасування з мотивів викладених у апеляційній скарзі відсутні, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук