Ухвала КЦС ВС № 520/979/17

Ухвала 12 січня 2022 року м. Київ справа № 520/979/17 провадження № 61-107cк22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» на постанову Одеського апеляційного суду від: 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Князюка О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» (далі - КП «ЖКС «Вузівський») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просила стягнути з КП «ЖКС «Вузівський» відшкодування майнової шкоди в розмірі 24 767,00 грн та компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Одеського апеляційного суду від: 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2020 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з КП «ЖКС «Вузівський» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, внаслідок залиття приміщення у розмірі 24 767,00 грн. Стягнуто з КП «ЖКС «Вузівський» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 3 000,00 гривень. В іншій частині вимог про стягнення компенсації моральної шкоди відмовлено. 30 грудня 2021 року засобами поштового зв`язку КП «ЖКС «Вузівський» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від: 09 листопада 2021 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Ціна позову у справі № 520/979/17 становить 29 767,00 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 520/979/17 є малозначною у силу вимог закону. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Вказівка в резолютивній частині постанови Одеського апеляційного суду від: 09 листопада 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року). Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга КП «ЖКС «Вузівський» подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити комунальному підприємству «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від: 09 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков