Постанова 4824 № 753/20238/20

Справа № 753/20238/20 Головуючий в суді І інстанції Каліушко Ф.А. Провадження № 22-ц/824/2576/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (у порядку письмового провадження) 13 січня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Комфорт Сервіс» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 червня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Комфорт Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ТОВ «Київ Комфорт Сервіс» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 5 267,15 грн., що включає в себе: 4 323,92 грн. - заборгованість за послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відшкодування витрат виконавця, 943,23 грн. - 3% річних та інфляційні втрати. Позивач також просив зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати 3% річних до моменту погашення боргу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на підставі укладеного з позивачем договору отримувала послуги утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, при цьому не виконала зобов`язання по їх оплаті, у зв`язку з чим в неї виникла заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача з урахуванням нарахованих 3% річних та інфляційних втрат. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням, ТОВ «Київ Комфорт Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що місцевий суд не врахував, що відсутність договору про надання послуг та відшкодування витрат виконавця, не звільняє відповідача від сплати за фактично отримані житлово-комунальні послуги. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним залишити її без задоволенняз наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів укладення відповідного договору (договорів) з надання відповідачу додаткових послуг, як і доказів надання їх відповідачу - позивачем суду не надано. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). За положеннями статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Отже, у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Як вбачається з матеріалів справи, 18 липня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 213 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем (позивачем) надання послуг у житловому будинку АДРЕСА_1 , а споживачем (відповідачем) забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом, у строк та на умовах, що передбачені цим Договором. Згідно пункту 2.2. Договору, виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг (Додаток 1). При цьому, відповідно до пункту 2.3. Договору, розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення цього договору становить 234,43 грн. (двісті тридцять чотири гривні сорок три копійки) відповідно до затвердженого (погодженого тарифу). Додатком 1 до Договору зазначено, що сторони дійшли згоди про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території за договірним тарифом 5,02 грн./м2 загальної площі власного житлового приміщення згідно складових тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, розрахованих відповідно до Постанови КМУ від 01.06.2011р. №

869. Додатком 1 до Договору позивачем та відповідачем було узгоджено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які повинні були надаватись за Договором, до цього переліку включено: прибирання сходових кліток, прибирання прибудинкової території, вивезення та утилізація відходів, прибирання підвалів та інше, обслуговування ліфтів, обслуговування внутрішньобудинкових систем (ТП, ІТП, насосних станцій, відеоспостереження та шлагбаумів), дератизація, дезінсекція, обслуговування вентиляційних каналів, обслуговування систем ППА і ДВ, поточний ремонт, ремонт дитячих майданчиків, підготовка до зимового періоду ІТП та систем опалення, освітлення місць загального користування, електроенергія для ліфтів, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, обслуговування засобів обліку, інші витрати (податкові та загальновиробничі витрати, обслуговування ГІОЦ), заробітна плата АУП та технічного персоналу, витрати офісу, спец одяг, засоби прибирання, інструмент (електрик, сантехник, двірники, прибиральники), плановий прибуток. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по жовтень 2020 року становить 5 267,15 грн., що включає в себе: 4 323,92 грн. - заборгованість за послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відшкодування витрат виконавця, 943,23 грн. - 3% річних та інфляційні втрати. Разом з тим, обсяги нарахувань за відповідні місяці надання послуг (у період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року) відрізняються від погодженого в Договорі фіксованого розміру оплати, а саме значно перевищують щомісячну суму - 234,43 грн. На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором, відповідачем до суду першої інстанції надано копії банківських квитанцій, якими підтверджується, що відповідач сукупно сплатила позивачу за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за вказаний період 6 889,76грн. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням предмету і підстав поданого позову, позивач посилався виключно на договір, а тому, суд вважає, що всі нарахування повинні проводитись позивачем саме згідно з умовами такого договору, однак, суду не було надано належних і достатніх доказів погодження відповідачем отримання певних додаткових послуг, внесення змін до договору в частині розширення переліку послуг чи зміну розміру погодженого сторонами тарифу, як не надано і будь-яких інших укладених між позивачем та відповідачем договорів. А відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність договору про надання послуг та відшкодування витрат виконавця, а саме послуг охорони та консьєржа, не звільняє відповідача від сплати за фактично отримані житлово-комунальні послуги, оцінюються колегією суддів критично, оскільки ці види послуг не є такими, що визначені у Законі України «Про житлово-комунальні послуги», а тому для їх отримання та оплати сторони мають укласти відповідний договір. Крім цього, відповідно до п. 25 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01 червня 2011 року № 869, вартість інших послуг (утримання служб консьєржів, вбудованих паркінгів, установлення і утримання пристроїв замково-переговорного зв`язку тощо) сплачується понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених між власниками житлових будинків (гуртожитків) власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та відповідними надавачами послуг. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №755/20668/15-ц. Посилання в апеляційній скарзі на порушення місцевим судом норм процесуального закону стосовно оцінки доказів відхиляються колегією суддів, оскільки суд першої інстанції надав належну правову оцінку всім наданим позивачем доказам, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки вказаних доказів. Крім того, докази, додані до апеляційної скарги, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки апелянтом не доведено неможливість подання таких доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Інші доводи апеляційної скарги повторюють доводи позовної заяви, належна оцінка яким була надана судом першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Комфорт Сервіс» залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: