Ухвала КЦС ВС № 335/8316/20

Ухвала 14 січня 2022 року м. Київ справа № 335/8316/20 провадження № 61-21481ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», Концерну «Міські теплові мережі, третя особа - Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про звільнення майна з-під арешту, ВСТАНОВИВ: 20 жовтня 2021 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у вказаній справі. Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 повернуто заявнику з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України (касаційна скарга підписана представником, який не є адвокатом). 29 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року. Вказана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав. Відповідно до частини третьої статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до частини першої та другої статті 60 ЦПК України представником в суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових правовідносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». За змістом частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, які посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. У пункті 18 розділу XІІІ «Перехідних положень» ЦПК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. 02 червня 2016 року Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України (Закон України №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»), відповідно до яких розділ XV «Перехідні положення» Основного Закону України було доповнено пунктом 16-1, підпункт 11 якого передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Вказані зміни набули чинності 30 вересня 2016 року. З позовом ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції у жовтні 2020 року і ця справа судом малозначною не визнавалася, отже представляти інтереси ОСОБА_1 у Верховному Суді може представник, який є адвокатом. Касаційна скарга підписана ОСОБА_2 , який є представником ОСОБА_1 на підставі довіреності. Будь-яких доказів того, що Трібусян О. В. є адвокатом, до касаційної скарги не додано. У Єдиному реєстрі адвокатів України відомості про те, що ОСОБА_2 має статус адвоката відсутні. Посилання представника заявника на те, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2020 року справу № 335/8316/20 визнано малозначною є необґрунтованими з огляду на таке. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, які справи для цілей цього Кодексу є малозначними. Частиною четвертої цієї статті також встановлено, які справи можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, положення якої деталізовано у частині першій - третій статті 274 ЦПК України, а саме: у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Системне тлумачення положень частини шостої статті 19 та статті 274 ЦПК України діє підстави для висновку, що поняття «малозначна справа» і «спрощене провадження» - це нетотожні поняття. Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження не означає, що така справа належить до категорії малозначних, і навпаки, не кожна малозначна справа, яка є такою в силу положень процесуального закону, розглядається у порядку спрощеного. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2020 року справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», Концерну «Міські теплові мережі, третя особа - Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про звільнення майна з-під арешту призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. За змістом описової та резолютивної частини ухвали місцевого суду Верховний Суд дійшов висновку, що справа № 335/8316/20 судом першої інстанції призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з посиланням на наявність підстав, передбачених частиною третьою статті 274 ЦПК України, а не пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України як малозначна справа. Ухвала суду першої інстанції не містить висновку про те, що ця справа є малозначною в силу положень процесуального закону чи, що ця справа визнається судом малозначною, як справа незначної складності. Оскільки з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції у жовтні 2020 року, справа не є малозначною відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України, а також судом малозначною не визнавалася, тому Верховний Суд вдруге вказує на те, що представництво інтересів ОСОБА_1 у цій справі у Верховному Суді може здійснювати виключно адвокатом. Ураховуючи, що касаційну скаргу підписано особою, яка не має права їх підписувати, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України вона підлягає поверненню заявнику. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», Концерну «Міські теплові мережі, третя особа - Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про звільнення майна з-під арешту повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак