Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/8131/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/8131/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, суддя Непочатих В.О., у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ОЛИКА АГРО" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- У С Т А Н О В И Л А: Приватне підприємство "ОЛИКА АГРО" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2021 № 3499/25010700, яким підприємству зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 373583,00 грн та від 15.07.2021 № 3498/25010700, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 110000,00 грн та застосовано штрафні санкції за неправомірне декларування сум бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 27500,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, оскільки факт використання позивачем у господарській діяльності мінерального добрива, а саме карбамідно-амічної суміші № 32, підтверджується наданими для перевірки первинними документами, які були залишені поза увагою відповідачем. Також позивач зазначає, що господарські операції між ним та його контрагентами є реальними та фактично здійснені в рамках основної діяльності підприємства та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 19.05.2021 № 783-п та направлень від 20.05.2021 № 1419, № 1420 посадовими особами Головного управління ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ОЛИКА АГРО" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 10.06.2021 № 3085/07/35559083, яким зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: - підпункту б пункту 200.4, пунктів 200.7, 200.8, 200.9 статті 200 Податкового кодексу України, пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (зі змінами та доповненнями), оскільки завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування) на 110000,00 грн; - пункту 44.6 статті 44, пункту 198.6 статті 198 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки завищено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 373583,00 грн. (а.с. 8-18) Не погодившись з вказаними висновками акту перевірки, ПП "ОЛИКА АГРО" було подано заперечення від 25.06.2021 вих. № 25/06, проте листом від 13.07.2021 за вих. № 1126/ж12/25-01-07-03-08 позивача повідомлено, що висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін. (а.с. 21-22, 55-56) На підстави вказаних висновків акту перевірки від 10.06.2021 № 3085/07/35559083 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: - від 15.07.2021 № 3499/25010700, яким підприємству зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 373583,00 грн; - від 15.07.2021 № 3498/25010700, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 110000,00 грн та застосовано штрафні санкції за неправомірне декларування сум бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 27500,00 грн. (а.с. 19, 20) Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийтяті всупереч нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України). Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу. Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу п. 198.6 ст. 198 ПК). За змістом п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України). Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. За визначенням абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV). Отже, з вищезазначеної норм закону слідує, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників. Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88). Згідно з пунктом 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення № 88). Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у формі виникнення права платника податку на формування фінансового результату до оподаткування та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи. Як убачається із матеріалів справи, між ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" (постачальник) та ПП "ОЛИКА АГРО" (покупець) було укладено договір поставки від 12.03.2020 № КВ-61. Так, відповідно до пункту 1.1 вказаного договору у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця такий товар: насіння для сівби (далі - насіння або товар), пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива (далі - пестициди або товар), мінеральні добрива (далі - добрива або товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар й оплачувати його (а.с. 57-65). Згідно специфікації № 5 від 05.08.2020 до договору поставки № КВ-61 від 12.03.2020 сторони домовилася про поставку добрива азотно-фосфорно-калійне комплексне 8:19:29-3(S) (біг-бег) в кількості 90 т загальною вартістю 1080000,00 грн. (з ПДВ), ціна без ПДВ - 900000,00 грн. Товар оплачується Покупцем у порядку, вказаному в Договорі, і в такі строки: не пізніше 07.08.2020 Покупець переказує Постачальнику перший авансовий платіж у сумі 540000,00 грн.; не пізніше 14.08.2020 Покупець здійснює остаточний розрахунок за Товар. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором (а.с. 61). На підтвердження факту придбання добрив у ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" позивачем надано суду копії видаткових накладних № 33883 від 10.08.2020, № 33884 від 11.08.2020, № 33886 від 12.08.2020, № 33889 від 14.08.2020 (а.с. 64-65). Відповідно до акту перевірки від 10.06.2021 № 3085/07/35559083 транспортування добрива відбувалося згідно товарно-транспортних накладних № 12 від 11.08.2020, № 13 від 12.08.2020, № 16 від 13.08.2020. Вказані накладні містяться в матеріалах справи. (а.с. 14) Розрахунки за товар проведено на загальну суму 1080000,00 грн, в тому числі ПДВ 180000,00 грн, згідно платіжних доручень № 2 від 07.08.2020 на суму 660000,00 грн, в тому числі ПДВ 110000,00 грн, № 215 від 12.08.2020 на суму 420000,00 грн, в тому числі ПДВ 70000,00 грн (а.с. 62, 63). Факт проведення позивачем оплати за товар не заперечується відповідачем в акті перевірки. Разом з тим, податковим органом в акті перевірки відповідач посилається на те, що в ході перевірки було з`ясовано, що контрагент позивача, ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" (м. Запоріжжя), придбало даний асортимент добрив у ТОВ "Агро-ВС" (код 41863468, ГУ ДПС у Київській області (Києво - Святошинський район) у загальній кількості 325 т. У вказаного підприємства відсутні будь які інші об`єкти оподаткування, що підтверджується звітом за формою 20-ОПП, на правах довгострокового користування або оренди. Згідно податкової звітності 1 ДФ (Податковий розрахунок сум доходу нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб і сум утриманих з них податку) встановлено, що на ТОВ "Агро-ВС" відсутні наймані працівники, крім директора підприємства Боклан Юрія Володимировича, заробітна плата якого складає 2137,00 грн. У періоді, що перевіряється ТОВ "Агро-ВС" не декларує податкових зобов`язань з податку на додану вартість, хоча реалізація продукції відповідно даних Архіву електронної звітності зареєстрованих податкових накладних бази даних "ЄРПН" проводиться. Колегія суддів зазначає, що згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Отже, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій. Разом з тим, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності, а тому оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою. Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за окремі недоліки ведення діяльності його контрагентами. Водночас, відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції, не надано належних та беззаперечних доказів, які підтверджують безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом - ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006". Також під час розгляду справи не встановлено недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, а відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглянутих операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Відсутність у контрагента позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними ним договорам. Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його постачальниками. Такий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №818/1504/17, від 17.12.2018 року у справі №810/1753/17, від 30.06.2020 у справі № 440/426/19, від 21.10.2020 року у справі № 620/846/19. Таким чином, вищезазначені первинні документи оформлені належним чином та доводять реальні зміни майнового стану позивача у взаємовідносинах з ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006". Щодо доводів відповідача на те, що ПП "ОЛИКА АГРО" не надано норм використання добрив, які б підтверджували доцільність використання придбаної карбамідно-аміачної суміші № 32 (КАС 32) з контрагентом ТОВ "Агрохімресурс" (код ЄДРПОУ 32399340) на загальну суму ПДВ 481333,33 грн, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи та акту перевірки слідує, що карбамідно-амічна суміш № 32 (КАМ № 32) була використана підприємством у власній господарській діяльності з метою підвищення показників урожайності сільськогосподарських культур, що підтверджується наданими для перевірки первинними документами, а саме: - актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин/витрати насіння садивного матеріалу від 19.03.2021, про використання (внесення) на полі № 760304, карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 11,482 т; - актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин/витрати насіння садивного матеріалу від 20.03.2021, про використання (внесення) на полі № 760304, карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 5,098 т та про використання на полі № 760301, карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 8,04 т; - актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин/витрати насіння садивного матеріалу від 25.03.2021, про використання (внесення) на полі № 760202, карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 7,764 т, про використання на полі № 760701, карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 11,748 т, про використання (внесення) на полі № 760203, карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 4,628 т; - актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин/витрати насіння садивного матеріалу від 26.03.2021, про використання (внесення) на полі № 760203, карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 14,05 т; - актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин/витрати насіння садивного матеріалу від 27.03.2021, про використання (внесення) на полі № 760702, карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 4,230 т, про використання (внесення) на полі № 760701, карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 15,792 т, про використання (внесення) на полі № 760201, карбамідно-амічної суміші № 32 в кількості 13,536 т; - актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин/витрати насіння садивного матеріалу від 29.03.2021, про використання (внесення) на полі № 760302, карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 13,320 т, про використання (внесення) на полі № 760202, карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 3,360 т; - актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин/витрати насіння садивного матеріалу від 30.03.2021, про використання (внесення) на полі № 760701, карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 2,1 т, про використання (внесення) на полі № 760201, карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 9,280 т; - актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин/витрати насіння садивного матеріалу від 31.03.2021, про використаїння (внесення) на полі № 760201, карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 14,3 т; - внутрішньогосподарською накладною № 1 від 19.03.2021 про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 11,482 т, для внесення на поле № 760304; - внутрішньогосподарською накладною № 2 від 20.03.2021 про про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 5,098 т, для внесення на поле № 760304; - внутрішньогосподарською накладною № 3 від 20.03.2021 про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 8,040 т, для внесення на поле № 760301; - внутрішньогосподарською накладною № 4 від 25.03.2021 про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 4,628 т, для внесення на поле № 760203; - внутрішньогосподарською накладною № 5 від 25.03.2021 про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 7,764 т, для внесення на поле № 760202; - внутрішньогосподарською накладною № 6 від 25.03.2021 про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 11,748 т, для внесення на поле № 760701; - внутрішньогосподарською накладною № 7 від 26.03.2021 про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 14,050 т, для внесення на поле № 760203; - внутрішньогосподарською накладною № 8 від 27.03.2021 року про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 4,230 т, для внесення на поле №760702; - внутрішньогосподарською накладною № 9 від 27.03.2021 про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 15,792 т, для внесення на поле № 760701; - внутрішньогосподарською накладною № 10 від 27.03.202 про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 13,536 т, для внесення на поле № 760201; - внутрішньогосподарською накладною № 11 від 29.03.2021 про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 13,320 т, для внесення на поле № 760302; - внутрішньогосподарською накладною № 12 від 29.03.2021 про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 3,360 т, для внесення на поле № 760202; - внутрішньогосподарською накладною № 13 від 30.03.2021 про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 2,1 т, для внесення на поле № 760701; - внутрішньогосподарською накладною № 14 від 30.03.2021 про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 9,280 т, для внесення на поле № 760201. - внутрішньогосподарською накладною № 15 від 31.03.2021 про видачу зі складу карбамідно-амічної суміші № 32, в кількості 14,3 т, для внесення на поле № 760201. Таким чином, факт використання вказаних добрив в власній господарській діяльності для підвищення показників урожайності сільськогосподарських культур підтверджується належними документами. Окрім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, посилання відповідача на не надання позивачем норм використання добрив, які б підтверджували доцільність використання придбаної карбамідно-аміачної сумі №32 (КАС 32) з контрагентом ТОВ "Агрохімресурс" (код ЄДРПОУ 32399340) на загальну суму ПДВ 481333,33 грн та перевищення норм їх використання є обґрунтованими, так як відповідачем ні в акті перевірки, ні в судах першої та апеляційної інстанції не зазначено джерело отримання інформації щодо норм внесення добрив на поля. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не ставить питання відшкодування ПДВ в залежність від кількості та часу внесення мінеральних добрив на поля агропідприємства. Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до принципу презумпції правомірності рішень платника, встановленого в п. 4.1.4 та 56.21 ПК України, виходячи з загальної презумпції невинуватості особи, яка закріплена в ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 62 Конституції України, відповідач зобов`язаний довести наявність порушення, якщо вважає, що таке наявне, належними доказами, а не обґрунтовувати свої висновки припущеннями. Враховуючи, що відповідачем не було надано належних доказів нереальності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також доказів на підтвердження фактів підписання договорів та первинних документів не уповноваженими на те особами, не доведено правової підстави для позбавлення позивача права включення сум податку на додану вартість, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15.07.2021 № 3499/25010700 та від 15.07.2021 № 3498/25010700. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г.