Постанова 4873 № 911/2015/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" січня 2022 р. Справа№ 911/2015/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Коротун О.М. Майданевича А.Г. без виклику представників сторін розглядаючи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021 року у справі №911/2015/21 (суддя Саванчук С.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" до Вишгородської міської ради про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської міської ради (далі - відповідач) про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №430003783 від 01.01.2019 року. Рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.2021 року у справі №911/2015/21 задоволено частково. Стягнуто з Вишгородської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" 100 636,36 грн основного боргу, 81,21 грн пені, 20,30 грн 3 % річних, 1 511,07 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021 року у справі №911/2015/21 в частині відмови у стягненні 51 058,40 грн та прийняти в цій частині нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказав, що судом першої інстанції помилково враховано платіжні доручення, які відповідачем, як докази на підтвердження часткової оплати відповідачем заборгованості в розмірі 81425,95 грн за березень 2021 року, адже останнім в зазначеному місяці спожито електричної енергії на суму 182062,31 грн, а платіжне доручення №1649 від 28.12.2020 року підтверджує оплату боргу який виник станом на грудень 2020 року (згідно рахунку №6175414223 від 22.12.2020 року борг становив 159142,37 грн). Залишок коштів після погашення боргу враховано позивачем, як авансовий платіж за січень та лютий місяці 2021 року та частково березень 2021 року, але лише в сумі 30418,71 грн. При цьому, скаржник наголосив, що платіжні доручення, які наявні в матеріалах справи не можуть підтверджувати погашення заборгованості в розмірі 81425,95 грн за березень 2021 року, адже в призначеннях платежу відсутні такі посилання. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2021 року для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г. Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 року залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021 року у справі №911/2015/21. Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до чинного законодавства. Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги. Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021 року у справі №910/2015/21. Розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) своєю ухвалою від 30.11.2021 року. Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" - без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник) та Вишгородською міською радою (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 430003783 від 20.01.2020 року (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Відповідно до п. 3.1. договору, останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами та укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яка є додатком № 3 до цього договору. Термін дії даного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу. Згідно п. 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 3 до цього договору. Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі, у разі її зміни (п. 5.7 договору). Відповідно до п. 5.10. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Згідно п. 5.11. договору у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначена в комерційній пропозиції. Додатком № 3 до договору, визначено, що термін постачання - з 01.01.2020 року до 31.12.2020 року. Додатком № 4 до договору № 430003783 від 20.01.2020 року сторонами погоджено, що обсяг закупівлі електричної енергії та очікувана його вартість на 2020 рік становить 808407 кВт/год., вартістю 2000000,00 грн. Так, за твердженням позивача, за період дії договорів № 430003783 від 29.01.2019 року, № 430003783 від 20.01.2020 року, позивачем поставлений, а відповідачем прийнятий товар на суму 3501592,47 грн, який відповідачем оплачено частково, з порушенням строків, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 151643,60 грн, на яку нараховано пеню у розмірі 122,13 грн. та 3 % річних у розмірі 30,54 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України). Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України) Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Як вбачається з матеріалів справи, за період дії договору, з 01.01.2020 року по 30.12.2020 року, позивачем поставлений, відповідачем прийнятий товар всього на суму 1100593,16 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актам: - за лютий 2020 року на суму 145813,18 грн; - за березень 2020 року на суму 120608,76 грн; - за квітень 2020 року на суму 93866,03 грн; - за травень 2020 року на суму 67153,78 грн; - за червень 2020 року на суму 57908,39 грн; - за липень 2020 року на суму 52930,79 грн; - за серпень 2020 року на суму 71546,55 грн; - за вересень 2020 року на суму 97206,53 грн; - за жовтень 2020 року на суму 110577,58 грн; - за листопад 2020 року на суму 123839,20 грн; - за грудень 2020 року на суму 159142,37 грн. Відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку. Згідно ч. 10 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом. Розмір розподіленої електричної енергії у період березня 2021 року підтверджується листом ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від № 15.07.2021 року № 04/530/10934 (наявний в матеріалах справи) . Як правильно встановлено судом першої інстанції, протягом січня, лютого та березня 2021 року споживання електричної енергії споживачем не було припинено, акти приймання-передачі електричної енергії, поставленої у січні 2021 року на суму 216606,43 грн, у лютому 2021 року на суму 239833,13 грн, у березні 2021 року на суму 182062,31 грн, які підписані постачальником та направлені споживачу, свідчать про фактичну поставку електричної енергії, що не заперечується відповідачем. З огляду на викладене, колегія суддів приймає як належний висновок суду першої інстанції, що з урахуванням вимог додатку № 3 до договору, останній продовжений на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у додатку № 4 до цього договору, Додатку № 4 до договору, яким визначено обсяг закупівлі електричної енергії 808407 кВт/год. та очікувана вартість у розмірі 2000000,00 грн, ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Тобто, позивач має можливість постачання електричної енергії на суму 400000,00 грн (2000000*20%). Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, фактична поставка за період з 01.01.2020 року по 31.03.2021 року відбулась на суму 1500593,16 грн, що підтверджується актами приймання-передачі та рахунками фактури (наявні в матеріалах справи), з яких відповідачем оплачено 1399956,80 грн, що підтверджується долученими до матеріалами справи платіжними дорученнями, тобто, розмір заборгованості відповідача складає 100636,36 грн. При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що залишок коштів після погашення боргу (81425,95 грн) враховано позивачем, як авансовий платіж за січень та лютий місяці 2021 року та частково березень 2021 року, але лише в сумі 30418,71 грн, оскільки останні не підтверджені жодними належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18). Твердження скаржника, що платіжні доручення, які наявні в матеріалах справи не можуть підтверджувати погашення заборгованості в розмірі 81425,95 грн за березень 2021 року, адже в призначеннях платежу відсутні такі посилання, не спростовують висновків суду. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 100636,36 грн. Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, колегія суддів відзначає наступне. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до п. 5.11 договору у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначена в комерційній пропозиції. Згідно положень Комерційної пропозиції «Універсал», яка є додатком №3 до договору, пеня та/або штраф встановлений у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ). Споживач також зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегія суддів перевіривши розрахунок пені та 3 % річних, погоджується з розрахунком та висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 81,21 грн та 3 % річних у розмірі 20,30 грн. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень скаржник суду не надав. При цьому, колегія суддів приймає до уваги посилання відповідача, що останнім проведена процедура закупівлі постачання електричної енергії на 2021 рік, в результаті якої укладено договір постачання електричної енергії споживачу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд», яка є діючим електропостачальником відповідно до умов чинного договору. Так, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні. Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта. Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021 року у справі №911/2015/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021 року у справі №911/2015/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021 року у справі №911/2015/21.

4. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

5. Матеріали справи №911/2015/21 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді О.М. Коротун А.Г. Майданевич