Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/2168/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" січня 2022 р. Справа№ 911/2168/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Коротун О.М. Майданевича А.Г. без виклику представників сторін розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2021 року (повний текст складено 08.10.2021 року) у справі №911/2168/21 (суддя Лутак Т.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратек Україна" про стягнення 206 486, 40 грн,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратек Україна" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 129 837, 38 грн основного боргу, 70 833, 13 грн пені та 5815, 89 грн 3 % річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати. Рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратек Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" 122 419,63 грн основного боргу, 30597,17 грн пені, 5 483,73 грн 3 % річних та 2 377,51 грн - судового збору. В частині позовних вимог 7417,75 грн основного боргу, 40 235,96 грн пені та 332,16 грн 3% річних відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення та викласти п.п. 2, 3 резолютивної частини рішення у наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратек Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" заборгованості за договором № TMU-005АВ-19 оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2019 року у розмірі 203 850, 46 грн, з яких: 127314,45 грн основного боргу, 70833, 13 грн пені та 5702,88 грн 3 % річних, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 3 057,76 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України. Так, скаржник наголосив, що станом на день звернення позивача до суду із позовом (22.07.2021 року), сума основного боргу позивача становила 127314,45 грн (4672,09 доларів США). Разом з цим, скаржник вказав, що суд першої інстанції при обчисленні суми основної заборгованості помилково використав курс продажу долара США на УМВБ, а саме станом на 29.10.2019 року - день, що передує останньому дню (30.10.2019 року), коли відповідно до п. 1.2 додатку №1 у редакції додаткової угоди до договору відповідач мав би здійснити другий платіж. Водночас, внаслідок, неправильного застосування судом першої інстанції курсу долара США, зменшення судом суми основної заборгованості, відбулось пропорційне зменшення належної до стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних. Також, скаржник зазначив, що, механізм, за яким суд розраховував пеню є некоректним, оскільки, перераховуючи пеню суд першої інстанції використав гривневий еквівалент суми основного боргу станом на 29.10.2019 року та порахував з цієї суми пені за кожен день прострочення. Проте, за твердженням скаржника, сума пені повинна перераховуватись щоденно з урахуванням зміни курсу долара США. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021 року справу №911/2168/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В. суддів: Коротун О.М., Майданевич А.Г. Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2021 року у справі №911/2168/21 своєю ухвалою від 09.11.2021 року. 02.12.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого останній просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" у задоволенні апеляційної скарги у справі №911/2168/21 у повному обсязі. Рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2021 року у справі №911/2168/21 залишити без змін. Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що домовленості між сторонами, що курс долара США, буде розраховуватись в залежності від дати звернення до суду не було, а тому судом першої інстанції, розрахунок у відповідності з курсом долару США з дня виникнення зобов`язання є вірним. 13.12.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від скаржника надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Північний апеляційний господарський суд відмовив в задоволенні вищевказаного клопотання своєю ухвалою від 16.12.2021 року. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2021 року підлягає зміні, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" - задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 26.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терратек Україна" (орендар) було укладено договір № TMU-005АВ-19 оренди сільськогосподарської техніки (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язався передати за плату орендареві у строкове користування, а останній зобов`язався прийняти у користування сільськогосподарську техніку, що визначена у цьому договорі (далі - об`єкт оренди), та сплачувати орендну плату відповідно до умов цього договору. Відповідно до п. 1.2 договору відомості про об`єкт оренди наведено у додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Згідно з п. 1.3 договору перехід права власності на майно (сільськогосподарську техніку), надане позивачем у користування відповідачу, не відбувається. Пунктом 3.3 договору передбачено, що відповідач зобов`язаний при прийманні об`єкта в оренду перевірити його технічний стан та комплектність, що зазначається в акті прийому-передачі об`єкта в оренду, який оформлюється сторонами при передачі об`єкта оренда в користування. Відповідно до п. 4.1 договору строк користування об`єктом оренди вказується у додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Строк користування об`єктом оренди може бути змінений за згодою сторін. Згідно з п. 5.1 договору розмір орендної плати за орендне користування об`єктом оренди вказується у додатку № 1 до цього договору. Орендна плата сплачується відповідачем на умовах, узгоджених сторонами, які наведено в додатку № 1 до цього договору, в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача, на підставі рахунків, які надаються позивачем (п. 5.2 договору). Відповідно до п. 5.3 договору з метою фіксації факту надання послуг з оренди за цим договором, сторони щомісячно складають (підписують та скріплюють печатками) акт прийому-передачі наданих послуг (оренда сільськогосподарської техніки). Згідно з п. 7.1.2 договору відповідач зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та без затримок підписувати необхідну документацію (акти прийому-передачі наданих послуг та ін.) щодо виконання цього договору. Пунктом 8.1 договору передбачено, що об`єкта оренди повинен бути повернений позивачу не пізніше 3 днів після закінчення строку користування об`єктом оренди, який визначений у додатку № 1 до цього договору, у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, що виник у період експлуатації. Позивач зобов`язаний при прийманні об`єкта оренди перевірити його технічний стан та комплектність, що зазначається в акті прийому-передачі об`єкта з оренди, який оформлюється сторонами при поверненні об`єкта оренди (п. 8.3 договору). Відповідно до п. 9.1 договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Згідно п. 9.2.1 договору у випадку прострочення у сплаті орендних платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення за весь період прострочення. Відповідно до п. 10.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Додатком № 1 до договору № TMU-005АВ-19 оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2019 року сторони визначили відомості про об`єкт оренди. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв у належному для експлуатації стані об`єкт оренди, про що сторони склали акт № 1 прийому-передачі від 28.03.2019 року (наявний в матеріалах справи). 02.10.2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № TMU-005АВ-19 оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2019 року, якою вирішено викласти в новій редакції додаток № 1 до договору. Додатком № 1 до додаткової угоди № 1 від 02.10.2019 року до договору № TMU-005АВ-19 оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2019 року сторони визначили: відомості про об`єкт оренди - борона дискова (лущильник) Case IH True-Tandem 335, 31фут (9,4м) YHD083757; строк оренди - з моменту підписання акту прийому-передачі, але не пізніше 28.03.2019 року по 02.10.2019 року; розмір орендної плати за весь строк оренди - 202 809, 88 грн; строк орендної плати - 50 000, 00 грн сплачено 26.02.2019 року, 152 809, 88 грн до 30.10.2019 року; вартість об`єкта оренди - 2 112 102, 00 грн. Згідно з п. 1.1 додатку № 1 на момент підписання додаткової угоди № 1 вартість об`єкту оренди (всього за договором) становить 2 112 102, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 %. Грошовий еквівалент вартості об`єктів оренди (всього за договором) в іноземній валюті становить 85 478, 00 доларів США. Відповідно до п. 1.2 додатку № 1 на момент підсипання додаткової угоди № 1 розмір орендної плати (всього за договором) становить 202 809, 88 грн, в тому числі ПДВ 20 %. Грошовий еквівалент орендної плати за весь строк оренди (всього за договором) в іноземній валюті становить 8 053, 34 доларів США. Платежі здійснені та підлягають сплаті відповідачем наступним чином: - перший платіж в сумі 50 000, 00 грн сплачено відповідачем 26.02.2019 року. Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 1 856, 67 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Українській міжбанківській валютній біржі (далі - УМВБ, «межбанк, курс продажи») на момент закриття торгів на день, який передує дню фактичного здійснення платежу і становить 26,93 грн. за один долар США; - другий платіж в сумі 152 809, 88 грн сплачується орендарем до 30.10.2019 року. Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 6 196, 67 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Українській міжбанківській валютній біржі (далі - УМВБ, «межбанк, курс продажи») на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання даної додаткової угоди № 1 і становить 24,66 грн за один долар США. Сторони домовились, що розміри курсу продажу долара США на УМВБ (що вказаний у графі «межбанк, курс продажу»), які застосовуються при визначенні грошового еквіваленту за цим договором, визначаються на підставі даних оприлюднених на сервері (http://minfin.com.ua). У разі виникнення суперечок достатнім доказом існування курсу УМВБ (що вказаний у графі «межбанк, курс продажу») на визначену дату є роздруківка відповідної сторінки з сайту, що зроблена позивачем та засвідчена підписом уповноваженої особи позивача та його печаткою. Пунктом 2 додатку № 1 передбачено, що сторони встановлюють, що протягом терміну дії цього договору, грошові зобов`язання сторін існують і підлягають сплаті в гривнях. Відповідач зобов`язаний здійснити оплату за цим договором на підставі рахунків позивача, які ним виписані з урахуванням п. 1.2 цього додатку до договору таким чином, що сума в гривнях, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов`язань за п. 1.2, визначається шляхом множення зазначеного в цьому пункті грошового еквіваленту в іноземній валюті на курс продажу долара США на УМВБ (що вказаний у графі «межбанк, курс продажу») на момент закриття торгів, на день, який передує дню фактичного здійснення платежу відповідачем орендної плати, при цьому, підписання додаткових угод та надсилання повідомлень позивачу не вимагається. 02.10.2019 року відповідач повернув, а позивач прийняв у належному для експлуатації стані об`єкт оренди, про що сторони склали акт № 2 прийому-передачі об`єкта оренда (повернення) до договору № TMU-005АВ-19 оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2019 року. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 5.3 договору, з метою фіксації факту надання послуг оренди, сторони щомісячно складали акти наданих послуг (оренда сільськогосподарської техніки), а саме: акт № 6360 від 28.03.2019 року, акт № 9921 від 30.04.2019 року, акт № 12330 від 31.05.2019 року, акт № 16592 від 30.06.2019 року, акт № 20594 від 31.07.2019 року, акт № 24107 від 31.08.2019 року, акт № 28581 від 30.09.2019 року. Крім того, до матеріалів справи позивачем надано такі рахунки на оплату послуг : рахунок № 648 від 27.03.2019 року та рахунок № 1687 від 23.07.2019 року. Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України). Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Згідно з ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Частиною 2 ст. 198 Господарського кодексу України передбачено, що грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Отже, за загальним правилом зобов`язання має бути виражене і підлягає оплаті у гривнях, водночас сторони мають право визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а також з метою визначення суми, що підлягає сплаті у гривні, погодити порядок перерахунку суми платежу у гривні пропорційно до зміни курсу гривні до іноземної валюти. Визначення в договорі валютного еквівалента вартості товарів (послуг) не є встановленням динамічної ціни в договорі. Натомість, така умова договору, в якій сторони погоджують, яким чином коригуватиметься грошова сума по відношенню до валюти, яку сторони обрали як оціночний еталон у разі зміни курсу, є «валютним застереженням». Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, у договорі сторони погодили, що розмір орендної плати вказується у додатку № 1, яким він визначений в національній валюті - гривні, а також визначений його грошовий еквівалент в іноземній валюті - доларах США. Відповідно до п. 1.2 додатку № 1 на момент підсипання додаткової угоди № 1 розмір орендної плати (всього за договором) становить 202 809, 88 грн, в тому числі ПДВ 20 %. Грошовий еквівалент орендної плати за весь строк оренди (всього за договором) в іноземній валюті становить 8053, 34 доларів США. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено часткову сплату орендної плати за договором, а саме: - перший платіж в сумі 50 000, 00 грн сплачено відповідачем 26.02.2019 року, грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 1 856, 67 доларів США, що підтверджується додатком № 1 до договору № TMU-005АВ-19 оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2019 року; - частина другого платежу в сумі 35749, 01 грн сплачено відповідачем 28.03.2019 року, грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 1 317, 45 доларів США, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 02.10.2019 року до договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № TMU-010ТВ-19 від 26.03.2019 року. Таким чином, залишок несплаченої орендної плати в іноземній валюті становить 4 672,09 доларів США, що не заперечується відповідачем. Згідно з п. 2 додатку № 1 сторони встановили, що протягом терміну дії цього договору, грошові зобов`язання сторін існують і підлягають сплаті в гривнях. Відповідач зобов`язаний здійснити оплату за цим договором таким чином, що сума в гривнях, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов`язань за п. 1.2, визначається шляхом множення зазначеного в цьому пункті грошового еквіваленту в іноземній валюті на курс продажу долара США на УМВБ (що вказаний у графі «межбанк, курс продажу») на момент закриття торгів, на день, який передує дню фактичного здійснення платежу відповідачем орендної плати, при цьому, підписання додаткових угод та надсилання повідомлень позивачу не вимагається. За умовами погодженої у договорі формули сторони визначили порядок сплати орендної плати. Разом з тим, сторони встановили, що їх грошові зобов`язання існують та підлягають сплаті в гривнях. Тобто, відповідач за умовами, як договору, так і додатку повинен був здійснити остаточний розрахунок із врахуванням курсу долара США на день, який передує дню фактичного здійснення платежу відповідачем орендної плати, який не було здійснено відповідачем, що не заперечується останнім, відповідно підлягає застосовано курс іноземної валюти на переддень звернення до суду з даним позовом (27,25 грн за один долар США) та відповідно до якого станом на день звернення позивача до суду із позовом сума основного боргу позивача становила 127314,45 грн (4672,09 доларів США). З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що суд першої інстанції при обчисленні суми основної заборгованості помилково використав курс продажу долара США на УМВБ, а саме станом на 29.10.2019 року - день, що передує останньому дню (30.10.2019 року), коли відповідно до п. 1.2 додатку №1 у редакції додаткової угоди до договору відповідач мав би здійснити другий платіж. Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі 4 672, 09 доларів США, що еквівалентно 127314,45 грн станом на день прийняття оскаржуваного рішення не була погашена, розмір вказаної заборгованості відповідав фактичним обставинам справи, факт надання позивачем послуг оренди відповідачу документально підтверджено, отримання відповідачем таких послуг не спростовано, тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 129837,38 грн підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 127314,45 грн. Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 70 833, 13 грн, колегія суддів відзначає наступне. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пунктом 9.2.1 договору передбачено, що у випадку прострочення у сплаті орендних платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення за весь період прострочення. Отже, договором погоджено нарахування пені понад строк, встановлений ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України. Так, аналіз наведених норми чинного законодавства та умов договору свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом та погоджений сторонами у договорі, пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.09.2020 року у справі № 916/4693/15, від 23.11.2018 року у справі № 922/4404/17 та від 06.03.2019 року у справі № 916/4692/15. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що умови укладеного між сторони договору передбачали, що орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що розраховується від суми боргу за кожен день прострочення. Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. З урахуванням умов договору пеня у цьому випадку має обчислюватися і стягуватися в національній валюті України - гривні. При цьому саме у гривні пеня повинна обчислюватися щоденно (на момент щоденного прострочення зобов`язання). Такі правові висновки Верховного Суду щодо правил проведення розрахунку пені за прострочене зобов`язання, виражене в іноземній валюті, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 року у справі № 922/4404/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 916/4692/15. Тобто, сума пені повинна перераховуватись щоденно з урахуванням зміни курсу долара США. З огляду на викладене, колегія суддів приймає як належне твердження скаржника, що механізм за яким суд першої інстанції розраховував пеню є некоректним, оскільки, перераховуючи пеню суд першої інстанції використав гривневий еквівалент суми основного боргу станом на 29.10.2019 року та порахував з цієї суми пені за кожен день прострочення. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 70833,13 грн, колегією суддів встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, суд зазначає, що у частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому, при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц. Отже, чинним законодавством України передбачено можливість виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті та нарахування 3% річних, визначених ст. 625 Цивільного кодексу України, які входять до складу грошового зобов`язання та мають компенсаційний характер, в іноземній валюті. Тому, оскільки, прострочене зобов`язання визначене у розмірі 4672,09 доларів США, що передбачає і нарахування 3% річних саме з 4672,09 доларів США. Водночас внаслідок, неправильного застосування судом першої інстанції курсу долара США, зменшення судом суми основної заборгованості, відбулось пропорційне зменшення належної до стягнення з відповідача на користь позивача суми 3 % річних з 5815,89 грн на 5483,79 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом апеляційної інстанції встановлено, що такий розрахунок є не вірним (позивачем застосовано курс іноземної валюти 27,79 за один долар США), а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 5702,88 грн. Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України). Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника, зокрема, що оскаржуване рішення не відповідає фактичним обставинам справи в частині вірного застосування курсу іноземної валюти, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає зміні, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" задоволенню. Заперечення відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2021 року у справі №911/2168/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2021 року у справі №911/2168/21 змінити, викласти п.п. 2,3 резолютивної частини рішення у наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терратек Україна» (08350, Київська область, Бориспільський район, село Глибоке, вулиця Глибоцька, будинок 6-А, ідентифікаційний код - 42670269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, селище міського типу Чабани, вулиця Машинобудівників, будинок 1, ідентифікаційний код - 38379774) 127314,45 грн (сто двадцять сім тисяч триста чотирнадцять гривен 45 копійок) основного боргу, 70 833,13 (сімдесят тисяч вісімсот тридцять три гривні 13 копійок) пені, 5 702,88 (п`ять тисяч сімсот дві гривні 88 копійок) 3 % річних та 3057,76 грн (три тисячі п`ятдесят сім гривен 76 копійок) - судового збору. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терратек Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна» 2552,93 грн (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дві гривні 93 копійки) основного боргу та 113,01 грн )сто тринадцять гривен 01 копійка) 3 % річних відмовити. В решті рішення залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на відповідача. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терратек Україна» (08350, Київська область, Бориспільський район, село Глибоке, вулиця Глибоцька, будинок 6-А, ідентифікаційний код - 42670269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, селище міського типу Чабани, вулиця Машинобудівників, будинок 1, ідентифікаційний код - 38379774) судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 645,98 грн (чотири тисячі шістсот сорок п`ять гривен 98 копійок).

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області

5. Матеріали справи №911/2168/21 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді О.М. Коротун А.Г. Майданевич