Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/5518/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" грудня 2021 р. Справа№ 910/5518/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Майданевича А.Г. Суліма В.В. за участю секретаря судового засідання: Дерій В.В. за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Інвест.К" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 (повний текст рішення складено 17.09.2021) у справі № 910/5518/21 (суддя Баранов Д.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Бехівський спеціалізований кар`єр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Інвест.К" про стягнення 327 454, 34 грн, За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Бехівський спеціалізований кар`єр" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Інвест.К" про стягнення заборгованості в розмірі 327 454,34 грн, з яких: 264 248,80 грн - основного боргу, 11 073,99 грн - 3% річних, 20 347,88 грн - інфляційних втрат та 31 783,67 грн - пені, яка виникла у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором постачання щебеневої продукції № 07/08/19 від 07.08.2019. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 закрито провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 64 248,80 грн. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Бехівський спеціалізований кар`єр" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Інвест.К" на користь Приватного акціонерного товариства "Бехівський спеціалізований кар`єр" основний борг в розмірі 154 343,60 грн, пеню в розмірі 27 403,21 грн, інфляційні втрати в розмірі 16 863,32 грн, 3% річних в розмірі 9 376,29 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 083,53 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Інвест.К" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 910/5518/21 скасувати, прийняти нове рішення, в якому позов задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Інвест.К" на користь Приватного акціонерного товариства "Бехівський спеціалізований кар`єр" основний борг в розмірі 154 343,60 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник, щодо наявності підстав зменшення 3% річних, інфляційних збитків та неустойки, вказав введення загальнонаціонального карантину та відсутність реквізитів для сплати заборгованості (з вини позивача), тому вважає, що наявні усі підстави для зменшення судом 3% річних, інфляційних збитків та неустойки, тому відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність об`єктивних підстав для зменшення розміру неустойки, заявленої позивачем до стягнення з відповідача за порушення строків оплати поставленого товару. Скаржник посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 03.12.2021 (згідно із датою на конверті), просить апеляційну скаргу відхилити, рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 910/5518/21 залишити без змін, вказав на те, що загальнонаціональний карантин було введено в березні 2020р., а заборгованість скаржника виникла у 2019р., тобто до настання зазначених відповідачем обставин. Відповідачем не вжито заходів з відновлення становища, яке існувало до настання заборгованості, наприклад - не повідомив про утруднення в веденні своєї господарської діяльності, що виникли у зв`язку із настанням карантинних заходів щодо. Також позивачем було подано клопотання про поновлення строку на подання відзиву, яке, враховуючи епідеміологічну ситуацію у країні та незначне прострочення позивачем строку подання відзиву на апеляційну скаргу, задоволено колегією суддів. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5518/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Інвест.К" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 910/5518/21. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду: докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 910/5518/21 у розмірі 3 405,00 грн; докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі - Приватному акціонерному товариству "Бехівський спеціалізований кар`єр". 03.11.2021 від скаржника надійшла заява про виправлення недоліків апеляційної скарги із доказами сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 910/5518/21 у розмірі 3 405,00 грн та докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі - Приватному акціонерному товариству "Бехівський спеціалізований кар`єр". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Інвест.К" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 910/5518/21. Призначено справу № 910/5518/21 до розгляду у судовому засіданні 09.12.2021. Явка учасників у судове засідання Представники позивача та відповідача у судове засідання, призначене на 09.12.2021, не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи. Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 07.08.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір постачання щебеневої продукції № 07/08/19 за умовами якого позивач, за договором продавець, зобов`язався у визначений строк передати у власність відповідача, за договором покупцеві, щебеневу продукції, а відповідач зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору. Відповідно до п. 1.2. договору постачання товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень відповідача, узгоджених позивачем. Замовлення відповідача може бути направлено позивачу у будь-який спосіб, у тому числі поштою, засобами електронного або факсимільного зв`язку. Замовлення повинно містити асортимент, кількість та вартість товару. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, кількості, асортименту та ціни товару є направлення позивачем рахунку, який виписаний на підставі замовлення відповідача та здійснення відповідачем на підставі цього рахунку передоплати на умовах та в строки передбачені договором. Замовлення та рахунок мають юридичну силу специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського Кодексу України (п. 1.3. договору). За умовами п. 2.1. та 2.2. договору ціна товару узгоджується сторонами шляхом виставлення позивачем рахунку та оплатою цього рахунку відповідачем. Згідно п. 3.1. договору відповідач зобов`язаний оплатити товар в наступному порядку: протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку здійснити передоплату у розмірі 50% від вартості партії вказаної в замовлені і рахунку; протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання товару, здійснити остаточний розрахунок у розмірі 50% від вартості партії вказаної в рахунку. Поставлений товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем, якщо він по кількості відповідає даним накладних, а по якості відповідає вимогам сертифікату якості (п. 8.1. договору). Пунктом 8.2. договору визначено, що приймання товару за кількістю відбувається на складі позивача за участю уповноваженого належним чином представника відповідача. У випадку виникнення розбіжностей представник відповідача може вимагати перевірки кількості товару. Передача товару проводиться з одночасною передачею відповідних товарно-супровідних документів (видаткових накладних, рахунку-фактури, сертифікату, специфікацій, тощо). Підтвердженням факту приймання товару та отримання документів є підпис уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній. Так, як зазначає позивач, ним, на виконання умов договору поставлено відповідачу товар загальною вартістю 314 248,80 грн, натомість відповідачем, із порушенням строків оплати, 28.10.20219 здійснено часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 50 000,00 грн, що підтверджується витягом із особового рахунку від 28.10.2019 АТ "УкрСиббанк", у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 264 248,80 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, а також для нарахування 11 073,99 грн - 3% річних, 20 347,88 грн - інфляційних втрат та 31 783,67 грн - пені. Так, відповідач зазначає про те, що починаючи з 13.01.2020 ТОВ "Технобуд-Інвест.К" не могло оплатити отриманий товар у зв`язку з відсутністю реквізитів для оплати, тому нарахування штрафних санкцій є незаконне. На момент подачі позову зміни в реквізити договору так і не вносились, у зв`язку з чим, відповідач вважає передчасним даний позов та готовий оплатити вартість поставленого товару після внесення відповідних змін до договору та стверджує, що не отримував товар за видатковими накладними № 1793 від 05.12.2019, № 1826 від 09.12.2019 та № 1833 від 10.12.2019 про що свідчить відсутність підпису на даних накладних, також не підписував акт звірки розрахунків за період з 01.01.2019 за станом на 10.07.2020, який включає вищевказані накладні. Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін Відповідно до статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Факт виконання позивачем обумовлених сторонами договірних зобов`язань та прийняття товару відповідачем на суму 268 592,40 грн підтверджується видатковими накладними, зокрема: № 948 від 13.08.2019, № 952 від 14.08.2019, № 959 від 15.08.2019, № 1524 від 30.10.2019, № 1588 від 07.11.2019, № 1593 від 08.11.2019, № 1638 від 14.11.2019, № 1647 від 15.11.2019, № 1697 від 21.11.2019, № 1734 від 28.11.2019, № 1738 від 29.11.2019, № 1767 від 02.12.2019, № 1781 від 03.12.2019. Зазначені вище видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін, без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вказані накладні є належними, допустимими та достовірними доказами при вирішенні даного спору та такими, що підтверджують факт виконання умов договору з боку позивача та відповідно факт виникнення у відповідача зобов`язань щодо оплати поставленого товару на суму 268 592,40 грн. 28.10.2019 відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму у розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується витягом із особового рахунку позивача у АТ "УкрСиббанк" від 28.10.2019. Пунктом 8.3. договору сторони погодили, що передача товару проводиться з одночасною передачею відповідних товарно-супровідних документів (видаткових накладних, рахунку-фактури, сертифікату, специфікацій, тощо). Підтвердженням факту прийняття товару та отримання документів є підпис уповноваженої особи відповідача на видатковій. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що видаткові накладні № 1793 від 05.12.2019, № 1826 від 09.12.2019, № 1833 від 10.12.2019 не приймаються судом, в якості належних та допустимих доказів, які підтверджують факт поставки товару за наведеним накладними на загальну суму 45 656,40 грн, оскільки, на даних накладних відсутні підписи уповноваженої особи відповідача, крім того доводи позивача, про те, що отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 1793 від 05.12.2019 підтверджується накладними: № 33 від 05.12.2019, № 32 від 05.12.2019, № 31 від 05.12.2019, № 28 від 05.12.2019, № 27 від 05.12.2019, № 26 від 05.12.2019, № 25 від 05.12.2019, № 24 від 05.12.2019, № 23 від 05.12.2019; за видатковою накладною № 1826 від 09.12.2019 підтверджується накладними: № 26 від 09.12.2019, № 25 від 09.12.2019, № 14 від 09.12.2019, № 13 від 09.12.2019, № 12 від 09.12.2019; за видатковою накладною № 1833 від 10.12.2019 підтверджується накладними: № 41 від 10.12.2019, № 39 від 10.12.2019, № 38 від 10.12.2019, № 35 від 10.12.2019, № 34 від 10.12.2019, № 32 від 10.12.2019, № 25 від 10.12.2019, № 24 від 10.12.2019, № 23 від 10.12.2019 є необґрунтованими, оскільки, із наведених накладних не вбачається за можливе встановити, що щебінь поставлений: в кількості 304.840 т на суму 18 290,40 грн саме за видатковою накладною № 1793 від 05.12.2019; в кількості 159,040 т на суму 9 542,40 грн саме за видатковою накладною № 1826 від 09.12.2019; в кількості 297,060 т на суму 17 823, 60 грн саме за видатковою накладною № 1833 від 10.12.2019, також у накладних відсутній підписант, а в деяких зазначено інше підприємство. Враховуючи викладене, наявні матеріали справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає суму у розмірі 218 592,40 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції подано платіжне доручення № 1079 від 22.06.2021 на суму у розмірі 64 248,80 грн з призначенням платежу: оплата за щебеневу суміш зг. дог. № 07/08/19 від 07.08.2019. Таким чином, враховуючи те, що предмет спору (стягнення в сумі 64 248,80 грн) є відсутнім після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 64 248, 80 грн підлягає закриттю. Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Пунктом 3.1. договору сторони дійшли згоди, що відповідач зобов`язаний оплатити товар в наступному порядку: протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку здійснити передоплату у розмірі 50% від вартості партії вказаної в замовлені і рахунку; протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання товару, здійснити остаточний розрахунок у розмірі 50% від вартості партії вказаної в рахунку. Враховуючи отримання покупцем товару (відповідно до вказаних вище видаткових накладних), строк оплати поставленого покупцем товару є таким, що настав. Таким чином, враховуючи часткову сплату заборгованості під час розгляду справи у суді першої інстанції, обґрунтованою та документально підтвердженою сумою заборгованості відповідача перед позивачем є сума у розмірі 154 343,60 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 31 783,67 грн, 3% річних в розмірі 11 073,99 грн та інфляційних втрат в розмірі 20 347,88 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється з згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"). Відповідно до п. 9.3. договору у випадку прострочення відповідачем строків остаточної оплати товару, визначених умовами цього договору та додатків до нього, відповідач на вимогу позивача зобов`язаний сплатити на користь останнього пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення. Також в п. 9.6. договору сторони домовились що строк нарахування штрафних санкцій за договором не обмежується шістьма місяцями з моменту невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання. Сторони домовилися встановити строк позовної давності для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) в три роки. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, передбачених договором, перевіривши розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, доданий до позовної заяви, з урахуванням правильних періодів нарахування, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми пені у розмірі 27 403,21 грн, 3% річних у розмірі 9 376,29 грн та інфляційних втрат у розмірі 16 863,32 грн, відповідно, та вважає зазначені суми правильними, обгрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача. Частиною 1 ст. 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від якого колегія суддів Верховного Суду не вважає за необхідне відступати при розгляді справи № 922/2772/18. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Однак, як вбачається із матеріалів справи, загальнонаціональний карантин було введено в березні 2020р., а заборгованість скаржника виникла у 2019р., тобто до настання зазначених відповідачем обставин, відповідачем не вжито заходів з відновлення становища, яке існувало до настання заборгованості, наприклад - не повідомлено про утруднення в веденні своєї господарської діяльності, що виникли у зв`язку із настанням карантинних заходів тощо, крім того, відповідачем не доведено наявності обставин тяжкого фінансового стану відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення. Відповідач, як на підставу для зменшення 3% річних та інфляційних збитків. посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, однак, обставини у справі № 910/5518/21 та у справі № 902/417/18 не є подібними, і, відповідно, зменшення заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних збитків є безпідставним. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства. З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації"). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Інвест.К" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 910/5518/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 910/5518/21 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Інвест.К" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 910/5518/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 910/5518/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/5518/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 12.01.2022, після виходу колегії суддів із відпусток. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді А.Г. Майданевич В.В. Сулім