Постанова 4874 № 902/150/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2022 року Справа № 902/150/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М. , суддя Савченко Г.І. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.08.2021 у справі №902/150/21 (суддя Нешик О.С. повний текст рішення складено 12.08.2021) за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" Барської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного агентства водних ресурсів в особі сектору у Вінницькій області про стягнення 72 269,17 грн. збитків, спричинених внаслідок порушення вимог водного законодавства ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.08.2021 по справі №902/150/21 у задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Барського комунального виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства "Барводоканал" Барської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного агентства водних ресурсів в особі сектору у Вінницькій області про стягнення 72269,17грн. збитків, спричинених внаслідок порушення вимог водного законодавства - відмовлено. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області звернулася до суду з апеляційною скаргою (вх.№4527/21 від 02.11.2021р.), в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/150/21 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі. Одночасно в апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 02.08.2021 у справі №902/150/21. В обґрунтування клопотання апелянт посилається на те, що в судовому засіданні 02.08.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення Господарського суду Вінницької області від 02.08.2021 у справі №902/150/21. Повний текст рішення Господарського суду Вінницької області від 02.08.2021 у справі №902/150/21 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області отримано 13.08.2021 року. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 року було повернуто дану апеляційну скаргу у зв`язку з відсутністю підпису апелянта. Дана ухвала надійшла на адресу Інспекції 16.09.2021 року. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 року було повторно повернуто апеляційну скаргу у зв`язку з відсутністю підпису апелянта. Дана ухвала надійшла на адресу Інспекції 26.10.2021 року В ухвалах Північно-західного апеляційного господарського суду зазначено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до апеляційного господарського суду у загальному порядку після усунення вказаного недоліку. Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/150/21/7043/21 від 03.11.2021 матеріали справи №902/150/21 витребувано з Господарського суду Вінницької області. 15.11.2021 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/150/21. 16.11.2021 на адресу апеляційного господарського суду від відповідача надійшло заперечення проти відкриття апеляційного провадження. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.08.2021 у справі №902/150/21 залишено без руху, зобов`язано апелянта усунути протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази надіслання апеляційної скарги Барському комунальному виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" Барської міської ради та третій особі - Державному агентству водних ресурсів в особі сектору у Вінницькій області, роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту. 03.12.2021 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області усунуто недоліки апеляційної скарги, а саме надано докази надіслання апеляційної скарги Барському комунальному виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" Барської міської ради та третій особі - Державному агентству водних ресурсів в особі сектору у Вінницькій області. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 року у запереченні Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" Барської міської ради проти відкриття апеляційного провадження у справі №902/150/21 відмовлено, поновлено Державній екологічній інспекції у Вінницькій області строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.08.2021 у справі №902/150/21, запропоновано відповідачу та третій особі протягом 10 днів з дня одержання даної ухвали надати суду обґрунтований відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам провадження, роз`яснено що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. 22.12..2021 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши надану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області 21.11.2018 проведено планову перевірку Барського комунального управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" дотримання вимог природоохоронного законодавства. За результатами перевірки складено Акт №647/ВН дотримання вимог природоохоронного законодавства Барським комунальним управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" від 21.11.2018 (а.с. 9-32, том 1). Під час проведеної перевірки встановлено, що підприємство здійснювало спеціальне водокористування без відповідного дозволу у період з 06.08.2017 по 07.09.2017 з семи водозабірних свердловин, розташованих на Івановецькій ділянці Барського родовища, що є порушенням вимог п.9 ст.44 ВКУ, ст.49 ВКУ. Наявний дозвіл на спеціальне водокористування №68/ВН/49д-14 від 08.09.2017 року та попередній дозвіл на спеціальне водокористування №496 від 18.08.2014 терміном дії до 05.08.2017. Згідно журналу "Обліку водопостачання водовимірювальними приладами з Івановецького водозабору" за період з 06.08.2017 по 07.09.2017 року відповідачем із свердловин видобуто води в об`ємі 51817 м3 (а.с. 42-46, том 1). Забір води без дозволу на спецводокористування є порушенням вимог п.9 ст.44 та ст.49 Водного кодексу України. За результатами перевірки відносно Сабайдаша Володимира Івановича, начальника Барського КВУ ВКГ "Барводоканал" Барської міської ради складено Протокол про адміністративне правопорушення №009125 від 21.11.2018. У відповідних графах протоколу надано пояснення що "порушення будуть усунені" (а.с.47, 48, том 1). На підставі протоколу винесена постанова №03/478 від 26.11.2018, згідно змісту якої справу про адміністративне правопорушення за ст.48 КУпАП відносно Сабайдаша Володимира Івановича, начальника Барського КВУ ВКГ "Барводоканал" Барської міської ради, закрито на підставі ст.38 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення двох місяців з моменту вчинення правопорушення). Як зазначає позивач, відповідач здійснюючи спеціальне водокористування у період з 06.08.2017 по 07.09.2017 без відповідного дозволу, наніс державі збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, на суму 72269,17 грн. Розрахунок розміру збитків здійснено позивачем згідно "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009, зареєстрованої в Мін`юсті України 14.08.2009 за №767/16783 (а.с.52, том 1). З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була направлена претензія від 11.01.2019 за №162/03, щодо добровільної сплати суми збитків в сумі 72269,17 грн (а.с. 51-53, том 1), яка була залишена відповідачем без реагування. Однак, Барським комунальним виробничим управління водопровідно - каналізаційного господарства "Барводоканал" Барської міської ради завдані збитки відшкодовані не були. 22.02.2021 Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, звернулася до Господарського суду Вінницької області, про стягнення з Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" Барської міської ради 72269,17 грн збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.03.2021 відкрито провадження у справі №902/150/21, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Під час підготовчого судового засідання, 01.04.2021, представник відповідача звернувся до Господарського суду Вінницької області з клопотанням про залучення до участі у розгляді даної справи Державного агентства водних ресурсів України в особі сектору у Вінницькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.04.2020 залучено до участі у розгляді справи №902/150/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне агентство водних ресурсів в особі сектору у Вінницькій області; продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів; відкладено підготовче судове засідання до 20.05.2021 о 10:30 год. 20.05.2021 Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про оголошення перерви під час проведення підготовчого засідання до 07.06.2021. За наслідками слухання справи, 07.06.2021, Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.07.2021. Судове засідання, 15.07.2021, в режимі відеоконференції не відбулось, у зв`язку з знеструмленням електричної мережі у Барському районному суді Вінницької області. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.07.2021 судове засідання відкладено на 27.07.2021. За результатами судового засідання, 27.07.2021, Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання), якою задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання та відкладено розгляд справи до 02.08.2021. Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, Господарський суд Вінницької області дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановлені під час розгляду даної справи обставини свідчать про відсутність вини відповідача у водокористуванні без відповідного спеціального дозволу у період починаючи з 06.08.2017 по 07.09.2017. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно із частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством. Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Положеннями ст. 66 Конституції України встановлено, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі. Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Приписами частин 2, 3 статті 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України. Відповідно до статей 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, частина 1 статті 49 Водного кодексу України). Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (частини 2, 4 статті 49 Водного кодексу України). Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством. Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року N 827). Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об`єктами та регулюються відповідним законодавством України. Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра. Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п.9 ч.1 ст.44, ст.49 Водного кодексу України). Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами. Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Так, згідно ч.1 ст.23 Кодексу України про надра (у редакції чинній на момент здійснення відповідачем водокористування без спеціального дозволу), землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб. Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб`єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання. У свою чергу, видобуток підземних вод для задоволення господарсько-питних, питних і санітарно-гігієнічних потреб для населення вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу. Як свідчать матеріали справи, під час проведення перевірки позивачем було встановлено, що відповідач у період з 06.08.2017 по 07.09.2017 здійснював водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, про що зазначено в Акті, складеному за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №647/ВН. Статтями 47, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статтями 110, 111 Водного кодексу України передбачено, що за порушення при користуванні природними ресурсами настає відповідальність, у тому числі цивільна. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. На позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Пунктом 1.6 роз`яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" №02-5/744 від 27.07.2001 (із змінами і доповненнями) визначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Як вже зазначалось вище, позивач в обґрунтування вимог посилався на самовільне водокористування відповідачем у період з 06.08.2017 по 07.09.2017 водозабірних свердловин (51817 куб.м) за відсутності відповідного дозволу на спеціальне водокористування. Наведена обставина була встановлена проведеною Державною екологічною інспекцією в Вінницькій області перевіркою, про що складено відповідний акт. В пункті 4.5.2 роз`яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" №02-5/744 від 27.06.2001 визначено, що використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним. Так, водокористування має здійснюватися лише на підставі відповідного дозволу, факт водокористування протягом певного часу за відсутності дозволу встановлено та не заперечується відповідачем. З матеріалів справи вбачається, що відповідач мав дозвіл на спеціальне водокористування №496 від 18.08.2014 терміном дії до 05.08.2017 та дозвіл на спеціальне водокористування №68/ВН/49д-14 від 08.09.2017, при цьому відповідачем вживались заходи щодо отримання спеціального дозволу, ще до закінчення терміну дії попереднього дозволу №496 від 18.08.2014, зокрема 23.06.2017 головним інженером Янчуком В.Д., через Центр адміністративних послуг "Прозорий офіс" Вінницької міської ради було подано заяву реєстраційний №Р_82-01.551722062329 та пакет документів для видачі дозволу на спеціальне водокористування. Згідно п.3 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". При цьому дозволи видаються органами, що зазначені у пункті 2 цього Порядку, протягом тридцяти календарних днів з дня подання в установленому порядку заявки (п.4 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування). З огляду на викладене відповідач враховуючи встановлений на законодавчому рівні 30-ти денний строк розраховував отримати новий спецдозвіл, ще до закінчення дії попереднього №496 від 18.08.2014, адже кінцевий строк для надання адміністративної послуги закінчувався 23.07.2017. В судовому засіданні (02.08.2021) судом першої інстанції оглянуто сайт Вінницької міської ради через код зворотного зв`язку - 551722062329 за посиланням https: //www.vmr.gov.ua/TransparentCity/LicencingProceduresCheckLib/LPCheck.aspx та встановлено стан розгляду звернення відповідача: "Рішення позитивне". Частиною 6 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та п.1 постанови КМУ "Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди" №77 від 27.01.2010 передбачено, що у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу. Тобто, у разі своєчасного звернення з долученням необхідного пакету документів до відповідного органу для отримання дозволу, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі, суб`єкт господарювання має право провадити певні дії. Таким чином відповідач набув права проведення господарської діяльності по спеціальному водокористуванню починаючи з 04.08.2017 (23.07.2017 - гранична дата розгляду заяви + 10 робочих днів). 09.08.2017 головним представником відповідача в Центрі адміністративних послуг "Прозорий офіс" Вінницької міської ради було отримано відмову у наданні адміністративної послуги Державного агентства водних ресурсів України сектор у Вінницькій області від 13.07.2017 №19/ВН/30д-17, доказом чого є супровідна картка до справи Р_82-01.551722062329 з підписами. Усунувши виявленні недоліки відповідачем повторно була подана відповідна заява від 23.08.2017 реєстраційний №Р_82-01.551757082345, за результатами розгляду якої був виданий дозвіл на спеціальне водокористування №68/ВН/49д-14 від 08.09.2017. Про вказані обставини позивач був письмово проінформований листом від 05.02.2019 вих. №35 у відповідь на претензію №162/03 від 11.01.2019. З вище викладеного вбачається, що відповідач завчасно, у порядку, передбаченому законодавством, звернувся до уповноважених органів для погодження документів, необхідних для отримання спеціального дозволу, при цьому затримка в оформленні спеціального дозволу сталася не з вини відповідача, яка є обов`язковою умовою для покладення на останнього відповідальності у виді відшкодування збитків. Як вбачається із змісту п.1.6. Роз`яснення ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" №02-5/744 від 27.06.2001 розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов`язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв`язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та виною відповідача. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала та завданими збитками. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Наявність всіх зазначених елементів складу цивільного правопорушення є обов`язковим для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Враховуючи, що відповідачем завчасно вчинено дії для отримання дозволу на спеціальне користування надрами та прісною водою, а також, що відсутність такого дозволу у спірний період у даному випадку не залежала від відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність вини відповідача у водокористуванні без відповідного спеціального дозволу у період починаючи з 06.08.2017 по 07.09.2017. Доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються вище встановленими обставинами справи та не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції. В свою чергу, доводи відповідача які містяться у відзиві на апеляційну скаргу підтверджують висновки суду першої інстанції та обставини які встановлено судом апеляційної інстанції при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права. Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 02.08.2021 у справі №902/150/21 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.08.2021 у справі №902/150/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 02.08.2021 у справі №902/150/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Справу №902/150/21 повернути до Господарського суду Вінницької області. Повний текст постанови складений "11" січня 2022 р. Головуючий суддя Демидюк О.О. Суддя Тимошенко О.М. Суддя Савченко Г.І.