Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/17306/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/17306/20 пров. № А/857/18969/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Приступи Р.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, головуючий суддя - Денисюк Р.С., ухвалене о 15:16 год. у м. Луцьку, повний текст якого складено 31.05.2021 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: В грудні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ГУ ДПС у Волинській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 05.08.2020 року № 000297-32. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що оскаржене рішення винесене всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема, вказувала на незаконність проведення перевірки, оскільки вона відбувалася без присутності позивача, під час її проведення не було вилучено алкогольних напоїв. Не було долучено доказів, що акцизні марки не відповідають вимогам чинного законодавства. В акті перевірки зазначено, що під час її проведення був присутній продавець ОСОБА_2 , який таким не являється та в трудових відносинах із позивачам не перебуває. Висновки за результатами проведеної перевірки ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, достатньо не доведених та спростованих належними доказами позивача, оскаржуване рішення контролюючого органу щодо застосування фінансових санкцій прийняте безпідставно, незаконно та необґрунтовано. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує мотивами, аналогічними, що наведені нею у позовній заяві. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали подану апеляційну скаргу, вважають оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримали доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, осадовими особами ГУ ДПС у Волинській області відповідно до наказу про проведення перевірки від 04.02.2020 року № 379, направлень на перевірку від 04.02.2020 № 086, № 087 проведено фактичну перевірку магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 83-84). З вказаним наказом на проведення перевірки та направленнями ознайомився ОСОБА_2 (а.с. 83). За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області складено акт перевірки № 03/34/32-05/ НОМЕР_1 від 07.02.2020 року (а.с. 80-82), в якому зроблений висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог статтей 11,15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: факт зберігання тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразкk2;; здійснена роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії; пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Положення про виготовлення, зберігання продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджених Постановою КМ України №1251 від 27.12.2010 року. Перевіркою встановлено, що в магазині, розташованому за вказаною адресою, де здійснює торгівельну діяльність ОСОБА_1 було придбано 1 пляшку пива "Перша приватна броварня", об`ємом 0,5 л. та один батон запашний. Особа, яка здійснювала розрахункову операцію відмовилась надавати будь-які документи. З актом перевірки особа, яка здійснювала розрахунки - ОСОБА_2 ознайомився, від підписання та отримання одного примірника акту відмовився (а.с. 85 зворот), про що складено відповідні акти відмови (а.с. 84, 85 зворот). В акті перевірки зазначено, що тютюнові вироби без марок акцизного податку вилучені з обігу згідно протоколу огляду місця події б/н, старшим слідчим СВ Луцького РВП Когуць О.В. Листом №1036/ФОП/03-20-32-05-15 ГУ ДПС у Волинській області надіслало позивачу матеріали фактичної перевірки, проведеної 06.02.2020 року та запропоновано ОСОБА_1 прибути до управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС у Волинській області для ознайомлення з матеріалами перевірки, надати пояснення та документи щодо фактів, викладених в акті, у зручний для неї час в робочі дні з 09:00 год. до 11:00 год. (а.с. 129). Позивачем лист отримано 18.02.2020 року. Листом від 10.02.2020 року № 3462/10/03-20-40-32-05-15 для розгляду та прийняття відповідного рішення по виявлених порушеннях, матеріали перевірки надіслані до Луцького РВП ГУНП у Волинській області для розгляду та складання протоколу за фактом торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії, зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка та притягнення винної особи до адміністративної відповідальності відповідно до статей 155, 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (а.с. 132). На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 05.08.2020 року №000297-32, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 34000,00 грн. - по 17000 грн. за факт продажу алкогольних напоїв без наявної ліцензії та факту зберігання тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка (а.с. 34-35). Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час винесення рішення про застосування фінансових санкцій контролюючим органом доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні порушень, зафіксованих в акті перевірки від 07.02.2020 року, що є підставою для притягнення позивача до відповідальність за їх вчинення та застосування до неї фінансових санкцій згідно з оскаржуваним рішенням від 05.08.2020 року №000297-32. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Пунктом 75.1.3 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України. Відповідно до п. 80.2 статті 80 ПК України Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального ( п. 80.2.5 статті 80 ПК України). Тобто, фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу. Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок. Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Колегія суддів зазначає, що предметом доказування у даній справі є правомірність винесення податкових повідомлень - рішень, та дій під час її проведення, а не підставність проведення такої. При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що фактична перевірка, оформлена актом від 07.02.2020 року №03/34/32-05/232316704 була проведена з дотриманням вимог пунктів 80.2, 80.7 статті 80, пункту 86.5 статті 86 ПК України. Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (надалі - Закон №481) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України. У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону №481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень; виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень. Відповідно до абз. 3 ч.4 ст.11 Закону № 481 алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. Перевіркою, встановлено факт зберігання за місцем здійснення торгівлі тютюнових виробів без марок акцизного збору, а саме: 10 пачок сигарет, виробництва ФЕСТ ОАО «Гродненська табачна фабрика «НЕМАН», датою виробництва 08.10.2019 року, штрих код 48102414. Даний факт сторонами не заперечується. При цьому, позивач зазначає, що такі тютюнові вироби придбані для особистого споживання та господарських потреб. При цьому, як вірно зазначив суд попередньої інстанції, що у відповідності до абзацу 4 пункту 23 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого Постановою КМУ 15 червня 2006 року № 833 забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб`єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників. Перевіркою також встановлено факт продажу пива «Перша приватна броварня» ємкістю, 0,5 л під час здійснення господарської діяльності позивача. Так, відповідно до ч.20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Матеріали справи не містять будь яких доказів на спростування факту торгівлі алкогольними напоями без ліцензії, та зберігання тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка за, що на позивача було накладено фінансові санкції. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність у діях позивача ознак складу правопорушення, відтак правомірність притягнення її до відповідальності у вигляді штрафу за порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Закону України №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та ст.226 Податкового кодексу України є цілком обґрунтованою, через що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі №140/17306/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 12.01.2022 року.