Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 136/1960/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 136/1960/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кривенко Д.Т. Суддя-доповідач - Курко О. П. 12 січня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу поліцейського батальйону №1 роти №2 Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядового поліції Вітюка Володимира Миколайовича на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського батальйону №1 роти №2 Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядового поліції Вітюка Володимира Миколайовича, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області з позовом до поліцейського батальйону №1 роти №2 Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядового поліції Вітюка Володимира Миколайовича, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 19 листопада 2021 року позов задоволено, а саме: скасовано постанову серії ЕАО №4909969 від 16.10.2021 поліцейського батальйону №1 роти №2 Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядового поліції Вітюка Володимира Миколайовича, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що відповідачем було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки останній, 16.10.2021 о 10:22 год в м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе 103Акм, будучи водієм транспортного засобу (Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 ) не виконав вимогу дорожнього знаку п. 3.34 "Зупинку заборонено", здійснив зупинку в зоні відповідного знаку, чим порушено п. 8.4 в ПДР, за що було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до статті 1 Закону України "Про дорожній рух" цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Статтею 14 вищевказаного закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Згідно пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини першої статті 23 вказаного закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя і п`ята статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до пункту 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих правил. Згідно пункту 1.9 ПДР, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Відповідно до норм ПДР пунктом 8.4."в" - дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, в тому числі, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Пунктом 8-2 ПДР передбачено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена. Суд першої інстанції, надісланий відповідачем відзив на позовну заяву, залишив без розгляду, оскільки останнім не долучено доказів надіслання відзиву позивачу. З приводу вказаного суд зазначає наступне. Згідно вимог п.п. 1-2 ч. 4 ст. 162 КАС України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем і документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Суд звертає увагу, що дійсно до відзиву повинні надаватись докази надіслання його учасникам справи. Водночас, ні вказаною статтею, ні іншими положеннями КАС України не передбачено, що у випадку не надання зазначеного доказу, відзив на позовну заяву повинен бути залишений без розгляду. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення відзиву на позовну заяву без розгляду. А відтак, суд вважає, що в даному випадку необхідно надати оцінку, долученому до матеріалів справи відеозапису. Так, наданий відеозапис не може бути визнаний в якості належного та допустимого доказу, оскільки він не містить відображення того, що автомобіль позивача знаходиться в зоні дії дорожнього знаку "3.34", тобто не підтверджує наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача. Фотофіксації розташування автомобіля позивача по відношенню до знаку "3.34" відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не надано. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 року по справі №686/15527/16-а. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду прешої інстанції, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу поліцейського батальйону №1 роти №2 Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядового поліції Вітюка Володимира Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 листопада 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 12 січня 2022 року. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.