Постанова 4856 № 600/2832/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/2832/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 12 січня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина" до Чернівецької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : В червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина" (ТОВ "Велес Буковина") звернулося до суду з позовом до Чернівецької митниці, в якому просило: -визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 7 7.2 19 від 28 травня 2021 року, яким ТОВ "Велес Буковина" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем-мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, в сумі 51273,48 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 12818,37 грн.; -визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8 7.2 19 від 28 травня 2021 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю Велес Буковина донараховано податок на додану вартість із ввезених на митну територію товарів в сумі 10254,69 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2563,67 грн. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 позов задоволено: -визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Буковинської митниці Держмитслужби № 7 7.2 19 від 28 травня 2021 року; -визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Буковинської митниці Держмитслужби № 8 7.2 19 від 28 травня 2021 року. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог, відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. 14.12.2021 від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу. За правилами п.п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Велес Буковина" зареєстроване як юридична 01.10.2010 та здійснює такі види діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 52.10 Складське господарство. Позивач здійснив митне оформлення товарів за митною декларацією від 16.09.2019 №UA408010/2019/022634, якою задекларовано товар "Напівпричіп для перевезення вантажу, б/у: марки KRONE, модель SD, календарний рік випуску 2017, модельний рік 2017, дата першої реєстьрації 19.09.2017, номер шасі WKESD000000780470", КОД УКТ ЗЕД 8716398000, країна походження EU, митна вартість 512734,78 грн., фактурна вартість 18500,00 ЄВРО. При доставці зазначеного вантажу на митну територію України застосовано умови поставки ІНКОРЕРМС EXW Grob Ippener. Митна вартість товару заявлених за митною декларацією визначена за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Вказаний товар ввезено на митну територію України відповідно до контракту № 2019-02 від 30.082009, укладеного між компанією S&H Nutzfahrzeuge und Logistik GmbH (Німеччина) та товариством з обмеженою відповідальністю Велес Буковина, умови поставки ІНКОРЕРМС EXW, із застосуванням преференційного режиму в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII. На підтвердження преференційного походження товарів товариством надало Сертифікат з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627. За результатами митного оформлення ввезеного товару, позивачем сплачено митні платежі у сумі 153820,44 грн, у т.ч.: ввізне мито 51273,48 грн., податок на додану вартість 102546,96 грн. Згідно тверджень відповідача, з метою перевірки дійсності сертифікату та підтвердження обґрунтованості надання преференції під час митного оформлення за митною декларацією від 16.09.2019 №UA408010/2019/022634, 25.09.2019 Чернівецька митниця ДФС звернулася до Державної фіскальної служби України з листом за №3174/8/24-70-19-03-11/01 щодо направлення на перевірку до уповноваженого органу Німеччини сертифікату з перевезення вантажу EUR1 від 09.09.2019 № А 516627. В подальшому, на підставі наказу Буковинської митниці Держмитслужби від 02.04.2021 № 89, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару задекларованого за митною декларацією від 16.09.2019 №UA408010/2019/022634, за наслідками якої складено акт від 28.04.2020 № 6/7.2-19/37272250. Так, в акті перевірки зазначено, що під час перевірки встановлено, що на товар заявлений за митною декларацією ІМ 40 ДЕ від 16.09.2019 №UA408010/2019/022634 на підставі сертифіката з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627ТОВ "Велес Буковина" у відповідності до абз.1 ч.5 ст.280 МК України та підпункту (а) п. 1 ст. 15 Доповнення І "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" отримано тарифну преференцію по ввізному миту " 410". Враховуючи звернення Чернівецької митниці ДФС, Державна митна служба України листом від 21.09.2020 за №08-1/15-03/11/12057звернутлася до уповноваженого органу Німеччини про перевірку сертифіката з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627. Листом від 28.01.2021 № Z 4215 F-1027/20-1 Уповноважений орган Німеччини повідомив Держмитслужбу про результати перевірки та надіслав завірену копію сертифіката з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627 із відміткою про результат його перевірки. У відповіді зазначено, що даний сертифікат є автентичний, але зазначений у ньому товар не має преференційного походження відповідно до Угоди між Європейським Союзом та Україною та відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. На завіреній копії сертифікату від уповноваженого органу Німеччини, у 14 графі "Результати перевірки" відзначено, що він не відповідає вимогам щодо його достовірності та правильності інформації відображеної в ньому. З огляду на наведене, в акті перевірки зазначено, що завезений позивачем товар не набув преференційного походження, що призвело до безпідставного застосування преференційного режиму оподаткування передбаченого для товарiв, які ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу. Беручи до уваги зазначене, в акті перевірки митним органом зроблено висновок, що позивачем порушено: -пункт 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-евро- середземноморськi преференцiйнi правила походження в частині відсутності підтвердження статусу преференцiйного походження товару, ввезеного за сертифікатом з перевезення товару EUR 1 вiд 09.09.19 № А 516627, як такого що походить з певної країни в розумінні цього Доповнення та підпадає під дію цієї Конвенції, частини 7 статті 36 та частини 1 статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на суму 51 273,48 грн.; -пункт 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 10254,69 грн. На акт перевірки товариством подано письмові заперечення, які були залишені відповідачем без задоволення, про що останнього повідомлено листом від 26.05.2021. На підставі висновків викладених в акті перевірки, 28.05.2021 митним органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: - № 7 7.2 19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 64901,85 грн, у т.ч.: за податковим зобов`язанням у сумі 51273,48 грн. та 12818,37 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - № 8 7.2 19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на митну територію товарів на загальну суму 12818,36 грн, у т.ч. за податковим зобов`язанням у сумі 10254,69 грн. та 2563,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Вважаючи податкові повідомленнями-рішеннями протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ч. 1 ст. 271 МК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом. Ст. 278 МК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. За змістом частин 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Згідно з ч.1 ст.300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. За визначенням наведеним у підпункті "в" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України. Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України). Пунктом 190.1 статті 190 ПК України передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях ( пп. 54.3.6 п. 54.3 ст.54 ПК України). П. 54.4 ст. 54 ПК України врегульовано, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Як вірно зауважено судом першої інстанції, суть спору між сторонами у даній справі зводиться виключно до встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару. У відповідності до ч.ч. 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. При цьому, положення МК України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина 6 статті 36 МК України). Відповідно до частини 7 статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. З 01.01.2016 застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі Угода про асоціацію) розділом IV "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. За змістом ст.26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва"). Відповідно до ст. 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "мито" включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару. Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди. Згідно статті 2 розділу ІІ "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу. Частиною 1 статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу. Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару. Частинами 1-3 статті 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі ввезення на митну територію України товарів до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (пункт 1 частини 3 статті 44 МК України). Отже, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму. Сертифікат з перевезення товару EUR.1-це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита. В той же час, обов`язок вжиття належних заходів для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1. З матеріалів справи з`ясовано, що до митного оформлення позивачем надало сертифікат з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627. У вказаному сертифікаті зазначено, що країною походження товару, який був ввезений за поданою митною декларацією, є Європейський Союз. Відповідно до частини 1 статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. Статтею 25 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію врегульовано, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди. Частиною 1 статті 45 МК України унормовано, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Частиною 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю. Якщо сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею. Відповідно до статті 32 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів. Згідно з положеннями статті 33 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції. За правилами частини 5 статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей. Вказане свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України. При цьому, контролюючий має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір. В свою чергу, п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що проведення документальної невиїзної перевірки з підстави, наведеної у пункті 2 частини 2 статті 351 МК України можливе лише за умови, якщо інформація, яка надійшла від уповноважених органів іноземних держав, свідчить про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Основні вимоги до оформлення документальних перевірок, закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 (далі - Порядок). В силу пункту 5 розділу 2 названого Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. У підпункті 7 пункту 4 розділу 3 Порядку закріплено, що результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити невідповідність даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, на підставі первинних документів платника податків; вказати первинні документи та інші матеріали, що свідчать про наявність порушень. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, митної вартості та країни походження товарів, підстави для звільнення від оподаткування митними платежами окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті (довідці) документальної перевірки. Між тим, як вбачається з акта перевірки, останній не містить доказів умисного надання позивачем недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили недобір обов`язкових платежів під час митного оформлення. Зі змісту акту перевірки неможливо встановити, що спричинило перевірку достовірності сертифікату з перевезення товару EUR.1 та правильності інформації, що міститься в цьому документі, які обґрунтовані сумніви в достовірності такого документу, статусі походження відповідних товарів мали митні органи країни імпорту. В свою чергу позивачем у письмових поясненнях на апеляційну скаргу зазначено, що окрім чинного сертифікату EUR.1 №А516627 на напівпричіп для перевезення вантажів, б/у, марки KRONE, модель SD, календарний рік випуску 2017, номер шассі НОМЕР_1 , видача та оформлення якого проводилася чітко з дотриманням вище зазначених правил, продавцем даного товару - компанією S & Н Nutzfahrzeuge und Logistik GmbH (Німеччина), було подано запит на завод виробника Fahrzeugwerk Bernard Krone GmbH & Co KG, внаслідок чого завод виробника надав Декларацію постачальника товарів з преференційним статусом походження про відповідність товару вимогам Додатку І до Регламенту (ЄС) №2015/2447, а саме-стосовно напівпричіпу для перевезення вантажів, марки KRONE, модель SD, календарний рік випуску 2017, номер шассі НОМЕР_1 (копія декларації з нотаріально посвідченим перекладом містиься у матеріалах справи). У даному документі вказано, що напівпричіп Krone Dry Liner № шасі: НОМЕР_1 , рік випуску 2017, має сертифікати походження Європейського Союзу і відповідає правилам походження для преференційної торгівлі з низкою країн, в тому числі і з Україною. Крім того, ТОВ "Велес Буковина" посилаючись на правову позицію у справі №140/2168/21 зазначив, що у імпортера відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікату. Відповідальність за оформлення та видачу сертифікату і правдивість інформації, що в ньому зазначена лежить виключно на експортерові (продавцеві). Сертифікат є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим, недійсним чи ін., інакше до нього застосовується презумпція правомірності. Тим більше, що сертифікат EUR.1 №А516627 на напівпричіп був доповнений наданою заводом виробника Декларацією постачальника товарів з преференційним статусом походження про відповідність товару вимогам Додатку І до Регламенту (ЄС) №2015/2447. Поряд з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, жодним нормативним актом не передбачено обов`язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій. А відтак, у позивача не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені митницею Німеччини при оформлені експортної декларації. За таких обставин, у ТОВ "Велес Буковина" не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікату з перевезення товару. Доказів того, що сертифікат EUR.1, який надавався позивачем, скасований чи визнаний недійсним, відповідачем до суду не подано. Тому суд вважає, що він є чинними та єдиним документом, що підтверджує походження товарів з країн Європейського Союзу, та надає пільги зі сплати митних платежів. Щодо доводів відповідача щодо відсутності у позивача права на преференцію на підставі сертифікату з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 28 Протоколу І встановлено, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі: (a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку; (b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом; (e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані. З матеріалів справи вбачається, що висновок контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Німеччини від 28.01.2021 №Z4215F-1027/20-1, яким не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у вказаному сертифікаті. Із листа-відповіді від 28.01.2021 №Z4215F-1027/20-1 слідує, що уповноважений орган Німеччини листом від 28.01.2021 № Z 4215 F-1027/20-1 повідомив Держмитслужбу про результати перевірки та надіслав завірену копію сертифіката з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627 із відміткою про результат його перевірки. У відповіді зазначено, що доданий повторно документ, що підтверджує статус преференційного походження товару, є справжнім, але перераховані товари не є продуктами походження в значенні Угоди між Європейським Союзом та Україною в рамках Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. На завіреній копії сертифікату з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627 від уповноваженого органу Німеччини, у 14 графі "Результати додаткової перевірки" зазначено, що цей сертифікат видано митним органом, зазначеному в документі та дані викладені в документі є справжніми. Цей сертифікат не виконав вимог на предмет справжності та правильності даних, що містяться в ньому. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що вказаний лист уповноваженого органу Німеччини не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення митних правил саме позивачем, оскільки останнім до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують його право на преференцію. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Німеччини до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера. Отже, зважаючи на те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим чи недійсним. В матеріалах справи відсутні докази про визнання недійсним сертифіката з перевезення товару форми EUR 1 від 09.09.2019 № А 516627 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів. Водночас, в матеріалах справи міститься декларація постачальника товарів з преференційним статусом походження Додаток І до Регламенту (ЄС) №2015/2447 стосовно напівпричепу для перевезення вантажів, марки KRONE, модель SD, календарний рік випуску 2017, номер шасі НОМЕР_1 , згідно якої вказаний напівпричеп має сертифікати походження Європейського Союзу і відповідає правилам походження для преференції торгівлі, в т.ч. і з Україною. Згідно п.109.1 ст.109 ПК України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення. Зважаючи на те, що під час розгляду справи по суті, відповідач не довів належними та допустимими доказами вини позивача у спірних правовідносинах, оскаржувані податкові повідомлення № 7 7.2 19 та № 8 7.2 19 від 28.05.2021, винесені на підставі висновків акта перевірки від 28.04.2020 № 6/7.2-19/37272250, є протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.