Постанова 4856 № 120/7524/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/7524/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М.П. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 12 січня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області, в якому просила: -визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду клопотання позивачки про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за кадастровим номером 0523483800:10:000:0344 на території Очеретнянської сільської ради: -зобов`язати Погребищенську міську раду Вінницького району Вінницької області розглянути заяву і подані документи та прийняти за результатами їх розгляду рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за кадастровим номером 0523483800:10:000:0344 на території Очеретнянської сільської ради; -визнати протиправним та скасувати рішення 9 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради № 74-9-8/600 від 18.05.2021 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок" в частині земельної ділянки площею 2,0 га за кадастровим номером 0523483800:10:000:0344, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача з клопотанням, у якому просила затвердити проект землеустрою щодо відведення у її власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за кадастровим номером 0523483800:10:000:0344 на території Очеретнянської сільської ради. Однак станом на дату подання позовної заяви відповідач вказаного клопотання не розглянув. Крім того, апелянт вказала, що 18.05.2021 на 9 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради прийнято рішення № 74-9-8/600 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок", відповідно до якого надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для сінокосіння та випасу худоби), в тому числі бажаної для апелянта земельної ділянки за кадастровим номером 0523483800:10:000:0344. На думку позивача, у такий спосіб відповідач намагається уникнути розгляду питання щодо затвердження поданого нею проекту землеустрою та передачі спірної земельної ділянки у її власність. 22.11.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають. значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Погребищенської міської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га кадастровий номер № 0523483800:10:000:0344, що розташована за межами населеного пункту с. Очеретня. 11.03.2021 на розгляд 7 сесії Погребищенської міської ради 8 скликання винесений проєкт рішення ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ", що підтверджується відповідним витягом з протоколу сесії ради. За результатами голосування за вказаний проект проголосували "за" - 0 депутатів, "проти" - 0, "утримались" - 18, "не голосували" -

4. Рішення не прийнято. Підсумки голосування відображено у відомості про поіменне голосування від 11.03.2021. Листом Погребищенської міської ради від 25.03.2021 № 3459 позивачку повідомлено, що на засіданні сесії ради, яке відбулося 11.03.2021, серед інших питань розглядався проєкт рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ". Однак такий проект рішення не підтриманий більшістю голосів депутатів від загального складу ради. В подальшому, позивачу стало відомо, що рішенням 9 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради № 75-9-8/660 від 18.05.2021 старості Очеретянського старостинецького округу Лісніченко С.В. надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення за кодом цільового призначення 01.08 "Для сінокосіння і випасання худоби", в тому числі земельна ділянка за кадастровим номером 0523483800:10:000:0344, яку остання бажає отримати у власність. ОСОБА_1 вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не прийняв рішення за результатами розгляду її клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та неправомірно прийняв рішення № 75-9-8/660 від 18.05.2021 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок", чим створив їй перешкоди для завершення процедури приватизації земельної ділянки, звернулася до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, що розглядаються в межах даного позову, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України). За змістом ч.ч. 2,3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Порядок набуття та реалізації права на землю громадянами встановлений у розділі IV Земельного кодексу України. Так, ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України врегульовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Частиною 5 статті 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. За змістом частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Частиною 7 статті 118 ЗК України унормовано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. В силу частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду її клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за кадастровим номером 0523483800:10:000:0344 на території Очеретнянської сільської ради та, як наслідок, зобов`язати відповідача розглянути вказане клопотання та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою. Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Правовий статус відповідних рад визначається Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР). П. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Аналіз норм ч.9 ст.118 ЗК України та частин 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, дає підстави для висновку, що при вирішенні клопотання громадянина про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місцевої ради виникає обов`язок розглянути таке клопотання у передбачений законом строк (протягом двох тижнів з дня отримання проекту) і прийняти одне з наступних рішень: 1) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність; 2) про відмову у передачі земельної ділянки у власність; 3) про залишення відповідного клопотання без розгляду. Водночас рішення про затвердження проекту землеустрою вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість депутатів від загального складу ради і, в такому разі, викладається у формі окремого документа. Натомість проект рішення, який не отримав необхідної кількості голосів депутатів на свою підтримку, вважається відхиленим та не викладається у формі окремого документу про відмову у задоволенні клопотання, а відповідний результат голосування фіксується у протоколі, що ведеться на пленарному засіданні ради. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.09.2018 року в справі № 343/244/16-а та у постанові від 09.12.2020 року в справі № 300/178/20. З матеріалів справи з`ясовано, що 11.03.2021 на розгляд 9 сесії Погребищенської міської ради 8 скликання було винесено та розглянуто проект рішення сесії міської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ", який передбачав затвердження поданого позивачем проекту землеустрою та передачу у її власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0344, на території Очеретнянської сільської ради. За результатами голосування за вказаний проект проголосували "за" - 0 депутатів, "проти"- 0, "утримались" - 18, "не голосували" - 4 ". Рішення не прийнято. Отже, із урахуванням обставин розгляду клопотання позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у діях відповідача пасивної поведінки, яка б проявлялася у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь позивача, адже внаслідок не набрання рішенням за результатом голосування 11.03.2021 необхідної кількості голосів, вважається, що позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та передачі у її власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за кадастровим номером 0523483800:10:000:0344 на території Очеретнянської сільської ради. З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неправомірної бездіяльності відповідача, яка, полягає у не розгляді Погребищенською міською радою вищезазначеного клопотання про затвердження проекту землеустрою. Тому у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, а також похідних вимог про зобов`язання останнього вчинити певні дії належить відмовити. При цьому, колегія суддів зазначає, що одним з принципів адміністративного судочинства є диспозитивність, який означає, зокрема, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою та в межах позовних вимог. Поряд з цим ОСОБА_1 не позбавлена права змінити первинно заявлені позовні вимоги або ж підстави таких вимог. Так, згідно з ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У контексті зазначеної норми предметом позову слід вважати ту його частину, яка характеризує матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення, тобто спосіб судового захисту (ч. 1-3 ст. 5 КАС України), тоді як підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги: юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення; доказові факти, тобто ті, що тісно пов`язані з фактами матеріально-правового характеру і на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Аналіз положень ч. 1 ст. 47 КАС України вказує на те, що зміна може стосуватися лише предмета або підстави позову. Водночас зміна позивачем одночасно як предмета, так і підстави позову є недопустимою з огляду на те, що така зміна фактично свідчить про появу нового позову, а не про зміну того, що вже перебуває на розгляді у суді. Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду її клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов`язати відповідача розглянути відповідне клопотання та за результатами його розгляду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою. В подальшому позивач правом на зміну підстав або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог не скористалась та відповідної заяви в порядку, передбаченому статтею 47 КАС України, не подала. Таким чином, з урахуванням принципу диспозитивності та в силу приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд зобов`язаний розглянути та вирішити справу не інакше як за позовною заявою та в межах позовних вимог. Водночас оцінка судом відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою є неможливою, оскільки в такому разі змінюється як підстава, так і предмет позову, що за змістом ч. 1 ст. 47 КАС України не допускається та свідчить про виникнення нового позову, який має свій індивідуальний предмет та підстави, відмінні від предмета та підстав, визначених позивачкою при зверненні до суду з первинним позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява. Отже, вихід судом за межі пред`явлених позовних вимог можливий тільки в межах предмету та підстав позову, і тільки якщо заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, але, на думку суду, їх задоволення не забезпечить ефективного захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Погребищенської міської ради від 11.03.2021 про відмову у передачі у власність позивача земельної ділянки за кадастровим номером 0523483800:10:000:0344 не може бути предметом розгляду в межах цієї адміністративної справи, однак зазначене не позбавляє позивача права звернутися до суду з окремим позовом у загальному порядку. Апелянт також просить суд визнати протиправним та скасувати рішення 9 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради № 75-9-8/600 від 18.05.2021 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок", яким надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення за кодом цільового призначення 01.08 "Для сінокосіння і випасання худоби", в тому числі земельної ділянки площею 2,0 га за кадастровим номером 0523483800:10:000:0348. Оскаржуючи вказане рішення, апелянт зазначає, що його прийняттям відповідач намагається уникнути розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачки та створити перешкоди для завершення нею процесу безоплатної приватизації. Проте судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і відповідно до вимог ст. 242 КАС України повинно бути законним та обґрунтованим. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що рішення 9 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради № 75-9-8/600 від 18.05.2021 є складовою процедури відведення окремих земель на території Очеретнянської сільської ради з метою створення громадського пасовища за рахунок земель державної (тепер комунальної) власності сільськогосподарського призначення, яка була розпочата ще у 2016 році. Зокрема, як видно з наданих відповідачем документів, рішенням Очеретянської сільської ради від 11.01.2016 № 37 вирішено клопотати перед Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області про передачу сільській раді земельних ділянок для створення громадських пасовищ орієнтовною площею 213,50 га. В подальшому голова Очеретянської сільської ради звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 213,50 га для створення громадських пасовищ за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області. За результатами розгляду вказаного клопотання прийнято наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 05.04.2016 за № 2-3084/15-16 про надання Очеретянській сільській раді відповідного дозволу з метою передачі даних земель в комунальну власність для потреб територіальної громади (створення громадського пасовища). У зв`язку із запровадженням в Україні реформи децентралізації, яка передбачає, зокрема, об`єднання (укрупнення) територіальних громад, та на виконання вимог Закону України Закону України від 16 квітня 2020 року № 562-IX утворено Погребищенську територіальну громаду з адміністративним центром в м. Погребище (Погребищенська міська рада), до складу якої увійшло село Очеретня. 18.05.2021, розглянувши заяву старости Очеретянського старостинецького округу Лісніченко С.В., керуючись ст.ст. 12, 40, 118, 121 ЗК України, ст.ст. 8, 19, 22, 25 Закону України "Про землеустрій" та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", 9 сесія Погребищенської міської ради 8 скликання прийняла рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для сінокосіння та випасу худоби) за межами села Очеретня, в тому числі земельна ділянка площею 2,0 га за кадастровим номером 0523483800:10:000:0344. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, та з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано. В той же час, колегія суддів вважає необгрунтованим посилання позивача на постанову Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №580/704/21, оскільки остання стосується правовідносин, які не є аналогічними тим, що є предметом розгляду у справі № 120/7524/21-а. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 47, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.