Постанова 4855 № 640/8703/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8703/20 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС, Київської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці ДФС, Київської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Київської міської митниця ДФС та Київської митниці Держмитслужби, яка полягає в не оформленні і не направленні до органу Державної казначейської служби України висновку документів на повернення коштів, надмірно сплачених ОСОБА_1 у розмірі 232096,45 гривень; - зобов`язати Київську міську митницю ДФС та Київську митницю Держмитслужби видати ОСОБА_1 аркуш коригування митної декларації № UA100210/2019/097983 виходячи з документально підтвердженої митної вартості транспортного засобу, марки "Porsche Panamera", 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 в розмірі 16000,00 USD; - стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 надміру сплачену суму митних платежів в сумі 232096,45 гривень; - стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 461567,20 гривень, з яких збитки в сумі 379400,00 гривень, упущена вигода в сумі 29707,19 гривень, відшкодування моральної шкоди в сумі 60000,00 гривень. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року закрито провадження в адміністративній справі № 640/8703/20 за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в сумі 461567,20 гривень, з яких збитки в сумі 379400,00 гривень, упущена вигода в сумі 29707,19 гривень, відшкодування моральної шкоди в сумі 60000,00 гривень. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року позов задоволено. В апеляційній скарзі Київська митниця Держмитслужби, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). 01 грудня 2021 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.05.2019 по 17.05.2019 позивач перерахував на рахунок Київської міської митниці ДФС (правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби) авансові платежі (передоплату) в сумі 405900,00 грн згідно платіжних доручень: № 5058624 від 10.05.2019 на суму 123600,00 грн; № 5061791 від 13.05.2019 на суму 8500,00 грн; № 5056308 від 13.05.2019 на суму 167500,00 грн; № 5066945 від 16.05.2019 на суму 106050 грн та квитанції № 0.0.1355755063.1 від 17.05.2019 на суму 250,00 грн. 11 травня 2019 року позивач подав відповідачу електронну митну декларацію № UA100210/2019/097185 для митного оформлення транспортного засобу, марки "Porsche Panamera", 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , обладнаний дизельним двигуном об`ємом 2967 см3, стандарту Євро 5, ціна товару 16 000,00 доларів США. 17.05.2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100210/2019/000133/2. У подальшому позивачу було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.05.2019 №/2019/00448. Позивач оскаржив до суду вищевказані рішення відповідача. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2019 у справі № 640/9109/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 17.05.2019 №/2019/00448 та рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2019 № UA100210/2019/000133/2. Також, у вказаному судовому рішенні було встановлено, що позивачем були надані докази, які підтверджують, що розмір митної вартості придбаного позивачем транспортного засобу становить 16000,00 USD. Суд не уповноважений переймати на себе повноваження митного органу в частині нарахування суми податків і зборів виходячи з документально підтвердженої митної вартості транспортного в розмірі 16000,00 USD. Крім того, у рішенні суду від 13.08.2019 року у справі № 640/9109/19 зазначено, що суд не має можливості визначити різницю між сумою коштів перерахованих позивачем на користь відповідача в розмірі 405900,00 гривень та розміром суми податків і зборів виходячи з документально підтвердженої митної вартості транспортного в розмірі 16000,00 USD. 04 жовтня 2019 року позивач, у зв`язку з набранням чинності судовим рішенням у справі № 640/9109/19, звернувся до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених коштів. Листом від 09.10.2019 року за № 8867/10/26-70-19-02 відповідач зазначив, що подав апеляційну скаргу на рішення суду, зв`язку з чим вважав, що рішення суду не набрало законної сили, а розгляд питання про повернення митних платежів з Державного бюджету України є передчасним. 09 грудня 2019 року позивач повторно звернувся із заявою до митного органу. Листом від 20.12.2019 року за № 7.8-15/1-12/444 митний орган зазначив, зокрема, що станом на 19.12.2019 року у базі даних Інформаційної системи "Податковий блок" у АСМО "Інспектор"/"Податкові борги" за платником ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) у Головному управлінні Державної податкової служби у Луганській області (Новоайдарський район) обліковується податковий борг на суму 19295,77 грн. Здійснення повернення митних платежів можливе після його погашення та подання заяви із вірно зазначеними сумами митних платежів, що підлягають поверненню. 24 грудня 2019 року позивач вкотре звернувся до митного органу із заявою про повернення надміру сплачених коштів. Листом від 23.01.2020 року за № 7.8-15/1-12/1246 митним органом було надано ідентичну відповідь що і в листі від 20.12.2019 року за № 7.8-15/1-12/444. 22.01.2020 року позивач направив Голові комісії з реорганізації Київської міської митниці ДФС вимогу кредитора. 22.02.2020 позивач направив на адресу Київської міської митниці ДФС та Київської митниця Держмитслужби заяву про досудове врегулювання спору в порядку статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважаючи вказані дії та бездіяльність відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частинами першою-третьою статті 301 МК повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Відповідно до пунктів 43.4 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. За правилами пунктів 1-2 розділу ІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 № 643 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844 (далі - Порядок №643), платник податків має право на повернення залишків коштів авансових платежів (передоплати) з депозитного рахунку, відкритого в Казначействі на ім`я Держмитслужби (далі - єдиний рахунок), з депозитних рахунків, відкритих на балансі Казначейства на ім`я митниць Держмитслужби (далі - депозитний рахунок митниці Держмитслужби), та з відповідного банківського балансового рахунку "Розподільчі рахунки суб`єктів господарської діяльності" (далі - банківський рахунок), відкритого на ім`я митниці Держмитслужби в уповноваженому банку. Для повернення коштів авансових платежів (передоплати) платник податків подає до Держмитслужби (в разі сплати коштів на єдиний рахунок) або відповідної митниці Держмитслужби (в разі сплати на депозитний рахунок митниці Держмитслужби або банківський рахунок) заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем Держмитслужби (далі - ІТС Держмитслужби) з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. Таку заяву можна подати протягом 1095 днів з дня внесення авансових платежів (передоплати) на відповідний депозитний рахунок. У заяві платник податків зазначає: найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України платника - юридичної особи (далі - код за ЄДРПОУ), або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків платника - фізичної особи (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків), або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті, та для нерезидентів); суму коштів до повернення; напрям перерахування коштів: поточний рахунок платника податків в установі банку із зазначенням реквізитів; для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава (у разі повернення фізичним особам з депозитних рахунків митниць Держмитслужби): на депозитний рахунок іншої митниці Держмитслужби; на банківський рахунок іншої митниці Держмитслужби, якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою. У заявах про повернення про повернення надміру сплачених сум митних платежів, оформлення аркушу коригування митної декларації позивач зазначив своє прізвище, ім`я, по батькові; реєстраційний номер облікової картки платника податків у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків платника - фізичної особи; серію та номер паспорта; суму коштів до повернення за кожним видом митних платежів; напрям перерахування коштів - для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету, а решта на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; реквізити митної декларації; прохання заповнити та оформити аркуш коригування митної декларації № UA100210/2019/097983 (внести зміни) виходячи з документально підтвердженої митної вартості транспортного засобу. З довідки про обороти учасника ЗЕД ОСОБА_1 з 01.02.2019 по 05.05.2020, наданої Київською митницею Держмитслужби, вбачається, що грошові кошти в сумі 405900,00 грн були сплачені як передоплата на депозитний рахунок 3734. За правилами пункту 3-7 розділу ІІ Порядку №643, після реєстрації заява платника податку про повернення залишків коштів авансових платежів (передоплати) передається на опрацювання до відповідного структурного підрозділу Держмитслужби або митниці Держмитслужби для підготовки висновку (далі - Підрозділ). Операція з повернення авансових платежів (передоплати) відображається в особовому рахунку платника, створеному відповідно до Порядку обліку та перерахування до державного бюджету митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2017 року N 898, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 листопада 2017 року за № 1429/31297 (зі змінами), за допомогою засобів АСМО або інших програмних засобів автоматизованого обліку. Отже, у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, митниця Держмитслужби зобов`язана у строк не більше восьми робочих днів від дня реєстрації заяви за допомогою засобів АСМО забезпечити підписання відповідними уповноваженими особами Держмитслужби висновку у разі якщо заявник виконав вимоги пункту 2 розділу ІІ. Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 у справі №814/3121/15 та від 25.05.2018 у справі №814/4234/15. З матеріалів справи вбачається, що позивач у встановленому законодавством порядку та у строк, визначений пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України, звернувся до відповідача з відповідною заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів, долучивши до неї відповідні рішення судів, митні декларації та платіжні доручення. Разом з тим, відповідачем за результатами отримання таких письмових заяв позивача не було вжито дій, визначених Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №

643. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем підтверджено факт надмірної сплати коштів (передоплати), у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок скласти відповідний висновок з направленням його до органів казначейської служби. Натомість, митний орган не навів обґрунтованих підстав відмови у підготовці висновку, не перевіривши при цьому факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та не встановивши наявність такої переплати. Окрім того, самим відповідачем також підтверджено наявність переплати у позивача. З аналізу викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на нього вищезазначеними нормами законодавства, зокрема Порядком №

643. Наведене є підставою для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо оформлення та направлення до Державної казначейської служби України висновку про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів у розмірі 232096,45 грн. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 826/12968/16. Крім того, відповідно до частини сьомої статті 55 Митного Кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. За приписами частини першої статті 309 Митного Кодексу України забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах: 1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); 2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу митного органу (грошова застава). Доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що авансові платежі (передоплата) були перераховані позивачем на депозитний рахунок митного органу до прийняття рішення про відмову у митному оформленні транспортного засобу. Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні разом із апеляційною скаргою доказів, що позивач не погоджувався з рішенням про коригування митної вартості, робив звернення про випуск транспортного засобу у вільний обіг та надавав розпорядження про використання авансових платежів (передоплати) для оплати митних платежів. Як зазначено вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 у справі № 640/9109/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, визнано протиправними та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 17.05.2019 № UA100210/2019/00448 та рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2019 № UA100210/2019/000133/2. У вказаних судових рішеннях судами встановлено, що митним законодавством визначено порядок декларування товарів, що імпортуються фізичними особами на територію України для власних потреб та визначення їх митної вартості. При цьому, відповідне регулювання здійснюється загальними нормами МК України, зокрема статтями 49-58, із застосуванням спеціальних положень розділу ХІІ МК України. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Позивачем при здійсненні імпортування автомобіля на митну територію України на підтвердження заявленої нею митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 МК України та згідно з вимогами статті 368 МК України. Відповідачем не доведено, тим більше з урахуванням його ж доводів, неможливість застосування жодного методу коригування, що передує резервному. Отже, всі відомості, внесені до митної декларації на підставі скасованого рішення щодо визначення митної вартості товарів є помилковими, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили. Крім того, пунктом 37 постанови Кабінету Міністрів України "Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій" від 21.05.2012 № 450 передбачено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком

4. Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу. У зв`язку з тим, що відповідач не надав доказів надання позивачу аркушу коригування митної декларації № UA100210/2019/097983, позовні вимоги в частині зобов`язання надати позивачу аркуш коригування митної декларації підлягають задоволенню. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т.