Ухвала КАС ВС № 640/28727/20

УХВАЛА 05 січня 2022 року Київ справа №640/28727/20 адміністративне провадження №К/9901/47504/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мацедонської В.Е., суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу адвоката Шевченка Костянтина Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 640/28727/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного бюро розслідувань, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 30 жовтня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника директора Державного бюро розслідувань, - поновити на посаді та стягнути середній заробіток за вимушений прогул з 02 листопада 2020 року до дня поновлення на посаді. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, змінено мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року, викладено її в редакції вказаної постанови. У решті судове рішення залишено без змін. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представником позивача подано касаційну скаргу до Верховного Суду. За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Із касаційної скарги встановлено, що скаржник посилається на пункти 1 та 4 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Так, скаржник зазначає, що при визначенні дискреційних повноважень НАЗК суд апеляційної інстанції не застосував правову позицію Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681 /16-а та від 12.04.2018 у справі № 826/8803/15, відповідно до якої дискреційні повноваження визначені як можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Також скаржник, посилаючись на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2019 року у справі №487/194/17-ц, від 03.12.2020 року у справі №3354/120/18, від 16.06.2021 року у справі №344/4709/20 щодо застосування статті 34 Закону України «Про запобігання корупції», статті 32 КУпАП, відповідно до яких керівник органу зобов`язується запропонувати особі іншу вакантну посаду, і лише у випадку відмови працівника від переведення - працівника може бути звільнено. Крім того, скаржник посилається на висновок Верховного Суду у справі №855/35/19 від 18.02.2019 року щодо застосування частини 2 статті 10 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якого звільнення особи у зв`язку із наявністю конфлікту інтересів має передувати встановлення факту наявності такого конфлікту інтересів спеціально уповноваженим суб`єктом у сфері протидії корупції з прийняттям відповідного рішення - припису НАЗК. Також, представником позивача зазначено, що положення статті 28, частини 2 статті 34 «Про запобігання корупції», статті 32 КЗпП, висновки щодо яких викладені у постанові Верховного Суду у справі №490/53/17 від 18.02.2019 року, передбачають обов`язок керівника запропонувати працівнику будь-яку вакантну, у тому числі, нерівнозначну посаду. Окрім того, відповідно до пункту 1 частини 2, пункту 1 частини 3 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд не дослідив зібрані у справі докази, а також справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду. Проаналізувавши вказані скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1 та 4 частини 4 статті 328 КАС України. Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, - УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Шевченка Костянтина Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 640/28727/20. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді О. Р. Радишевська С. А. Уханенко