Постанова 4803 № 210/4452/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/713/22 Справа № 210/4452/21 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 210/4452/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року, яке постановлено суддею Чайкіною О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 07 жовтня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом доПублічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання нею виробничої травми, що потягло за собою втрату професійної працездатності. Висновком МСЕК від 22.12.2009 року їй первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 70 % з 22 грудня 2009 року по 01 січня 2011 року та визнано особою з інвалідністю другої групи, з наступним переоглядом 10.12.2010 року. Висновком МСЕК від 11.12.2019 року позивачці встановлено відсоток втрати професійної працездатності у розмірі 35 % з 01.01.2020 року по 01 січня 2022 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 10 грудня 2021 року. Вважає, що у зв`язку з отриманою виробничою травмою їй спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просила суд стягнути на її користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 227 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ОСОБА_1 140 000, 00 грн. в рахунок компенсації за моральну шкоду завдану каліцтвом, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь держави судовий збір в сумі 1400,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про зміну рішення суду, просить зменшити суму стягнення до 50 000,00 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи. Зазначає, що судом не було враховано тієї обставини, що матеріали справи не містять доказів вини відповідача у заподіянні моральної шкоди позивачу. Вважає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. Крім того, судом першої інстанції не надано належну оцінку тому, що причиною нещасного випадку є порушення позивачкою трудової та виробничої дисципліни. Працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я в процесі виконання будь-яких робіт на підприємстві. Вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним, та таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» Вважає, що судом першої інстанції надано більшу перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду і задоволенню позовних вимог щодо покладання на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 , зазначає, що суд першої інстанції законно і обґрунтовано розрахував суму компенсації моральної шкоди позивачу, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як необґрунтовану. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з ОСОБА_1 15 вересня 2009 року стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, внаслідок якого вона отримала ушкодження здоров`я у вигляді: «термічні опіки тулуба, сідниць, нижніх кінцівок, кистей ІІІ Б ст. 25%, опіковий шок ІІІ ст.». Обставини, за яких стався нещасний випадок встановлені та досліджені комісією, викладені в Розділі 6 Акту № 45 від 06 жовтня 2009 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Відповідно до п. 7 вищевказаного Акту, причинами нещасного випадку на виробництві, під час якого була травмована ОСОБА_1 , є незадовільний технічний стан устаткування (несправність ланцюга дистанційного керування МВ вводу № 2 механічного блокування системи, порушення трудової і виробничої дисципліни посадовими особами та робітниками ЦМП ГЗК (а.с.29-32). Відповідно до п.10 Акту № 45 від 06 жовтня 2009 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, в результаті якого була травмована позивачка, нещасний випадок стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників відповідача: ОСОБА_2 , начальника ЦМП ГЗК, який порушив вимоги п.п. 1.3.1 «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів», п. 5.1.2 «Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів», п. 3.5.2.2., п. 3.5.2.1, п. 3.5.2.3 «Посадової інструкції начальника ЦМП ГЗК ДІ411.24124.011, ОСОБА_3 , заступника начальника цеху з ремонтів ЦМП ГЗК, який порушив вимоги п.п. 1.3.1 «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів», п. 5.1.2 «Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів», п. 3.1, п. 3.5, п. 3.16 «Посадової інструкції заступника начальника цеху з ремонтів ЦМП ГЗК ДІ711.24125.015, ОСОБА_4 , начальника дільниці ЦМП ГЗК, який порушив вимоги п. 5.5.1 «Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів», п. 3.2.3 «Посадової інструкції начальника дільниці ЦМП ГЗК ДІ711.24097.016, ОСОБА_1 , електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання ЦМП ГЗК, яка порушила вимоги п. 5.1.7, п. 5.6.2.16, п. 5.6.2.17, п. 5.6.2.18, п. 5.6.2.26, п. 5.6.2.28 «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів», п. 2.3.1 «Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів», п. 2.3.1 «Виробничо-технічної інструкції електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання 5 розряду», ОСОБА_5 , електрослюсаря з ремонту обладнання розподільчих пристроїв, який порушив вимоги п.п. 5.1.7, п. 5.6.2.16, п. 5.6.2.17, п. 5.6.2.18, п. 5.6.2.26, п. 5.6.2.28 «Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів», п. 2.3.1 «Виробничо-технічної інструкції електрослюсаря з ремонту обладнання розподільчих Висновком МСЕК від 22.12.2009 року їй первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 70 % з 22 грудня 2009 року по 01 січня 2011 року та визнано особою з інвалідністю другої групи, з наступним переоглядом 10.12.2010 року. Висновком МСЕК від 11.12.2019 року позивачці встановлено відсоток втрати професійної працездатності у розмірі 35 % з 01.01.2020 року по 01 січня 2022 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 10 грудня 2021 року. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманою ним виробничої травми. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Доводи відповідача про те, що травмування позивачки відбулося саме внаслідок її дій та щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди, безпідставні, оскільки нещасний випадок з позивачкою стався під час виконання нею трудових обов`язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачці шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримання виробничої травми, яка завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникла з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо не доведення позивачкою позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачці у зв`язку з отриманою нею виробничою травмою встановлений в судовому засіданні. Так, позивачка час від часу змушена проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що наслідки травми обмежують її життєву активність і вимагають від ней додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивачки, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманої травми, відсоток втрати позивачкою професійної працездатності вперше 70% та на теперішній час у розмірі 35%, визнання позивачку особою з інвалідністю третьої групи, стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках. Після втрати працездатності, у позивачки змінилися умови життя, постійно відчуває психологічний дискомфорт, на теперішній час стан її здоров`я не відновлений. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи, викладені в апеляційниій скарзі відповідача, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 05 січня 2022 року. Головуючий: Судді: