Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/9006/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/9006/20 пров. № А/857/20662/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В. суддів : Обрізка І.М., Шинкар Т.І. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року (ухвалене головуючим-суддею Щербаковим В.В., час ухвалення судового рішення 11 год 22 хв у м. Рівне, дата складання повного тексту судового рішення 22 червня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» (далі ТзОВ «Даліс Аутомотів Груп», Товариство, позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000336/2 від 13.10.2020. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Даліс Аутомотів Груп» подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосуються тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених ст.53 МК України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості товару лише у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Стосовно висновків суду першої інстанції, що у наданих разом з митною декларацією (далі МД) інвойсах не вказано валюту контракту, то такі не відповідають фактичним обставинам, оскільки валюта контракту зазначена у рядку загальної вартості товару та виражена у Євро. Крім того, відповідно до п.2.1 контракту ціна на товар, що поставляється за його умовами, виражені в Євро і зазначені в кожному інвойсі до даного контракту. Також, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до платіжного доручення від 01.11.2020 оплата за товар здійснювалась із розстроченням платежу. Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ТзОВ «Даліс Аутомотів Груп» (код ЄДРПОУ - 41160309, місцезнаходження : 35500, Рівненська область, м. Радивилів, вул. І.Франка, 29Б) зареєстроване як юридична особа 17.02.2017 (номер запису: 16011020000000800), як платник податків у контролюючому органі 17.02.2017. Основний вид діяльності товариства за КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. 15.07.2020 між позивачем та компанією KAVO B.V., зареєстрованою в Нідерландах, було укладено контракт №15072020 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов`язується продати Товариству запасні частини до автомобілів. 09.10.2020 Товариство подало до Поліської митниці Держмитслужби МД ІМ40ДЕ №UA204120/2020/096083 з метою переміщення на митну територію України товару запасні частини до легкових автомобілів. Згідно графи 22 декларації митна вартість товару визначена позивачем відповідно до основного методу визначення митної вартості за ціною договору в сумі 28274,06 Євро. При поданні МД позивачем було надано митному органу наступні документи : інвойс №SI20-07420 від 07.09.2020; інвойс №SI20-07421 від 07.09.2020; автотранспортну накладну №061020/5 від 06.10.2020; рахунок №3В-494 від 08.10.2020; виписку №0006/10/20FVW від 07.10.2020; лист від 09.09.2020; прайс-лист від 07.09.2020; контракт №15072020; договір складського зберігання №91 від 01.04.2020; договір-заявку №01/10 від 01.10.2020; копію МД країни-відправлення MRN 20NLKEXXW9ACYQWD59 від 11.09.2020; копію МД країни відправлення MRN 20NLKEY0DXALJWD58 від 11.09.2020. Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, поданих до митного оформлення за МД №UA204120/2020/096083, в наданих позивачем документах було виявлено певні розбіжності. Зокрема, встановлено, що в наданих разом з МД інвойсах № SI20-07420 від 07.09.2020 , № SI20-07421 від 07.09.2020 не вказано валюту контракту; каталог виробника товару б/н від 09.09.2020, що надається разом з МД, не містить відомостей про задекларовані товари; довідка про транспортні витрати, що надається разом з МД, видана підприємцем ОСОБА_1 , проте у CMR 061020/5 від 06.10.2020 зазначений перевізник підприємець ОСОБА_2 . Також з`ясовано, що митниця володіла інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом товару : товар №2 - МД від 16.01.2020 №UA500110/2020/000432 4,22 USD/кг; товар №35 - МД від 04.12.2019 №UA305200/2019/059609 - 6,15 USD/кг; товар №43 - МД від 15.02.2020 №UA100060/2020/305867 - 6,70 USD/кг. Відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме : виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що підтверджують вартість витрат на страхування товарів до митного кордону України у разі його здійснення при переміщенні; документи, що підтверджують сплату вартості товарів продавцеві . На вказане електронне повідомлення митниці декларантом позивача не було надано додаткові документи, витребувані митницею згідно з переліком. 13.10.2020 митницею було прийняте спірне рішення. В обґрунтування неможливості визнати митну вартість товару за ціною договору відповідач зазначив, митну вартість імпортованого товару визначену на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей, а саме : товар №2 - МД від 16.01.2020 №UA500110/2020/000432 4,22 USD/кг; товар №35 -МД від 04.12.2019 №UA305200/2019/059609 - 6,15 USD/кг; товар №43 - МД від 15.02.2020 №UA100060/2020/305867 - 6,70 USD/кг. Числове значення митної вартості товарів в національній валюті України та у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання МД до митного оформлення становить : товар №2 - 232127,30грн, 6975,0 EUR; товар №35 -562097,51 грн, 16890,0 EUR ; товар №43 - 965,12грн, 29 EUR. У графі 33 спірного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи, подані декларантом до митного оформлення товару за МД №UA204120/2020/096083 (довідковий номер 33614) містять розбіжності та неточності, зокрема, у наданих разом з МД інвойсах № SI20-07420від 07.09.2020, № SI20-07421 від 07.09.2020 не вказано валюту контракту, каталог виробника товару б/н від 09.09.2020, що надається разом з МД, не містить відомостей про задекларовані товари, довідка про транспортні витрати, що надається разом з МД, видана підприємцем ОСОБА_1 , проте у CMR 061020/5 від 06.10.2020 зазначений перевізник підприємець ОСОБА_2 , не надано додаткові документи, витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 МК України та відповідно до ч.5 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994 року, митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом товару : 2 товар МД від 16.01.2020 №UA500110/2020/000432 4,22 USD/кг; 35 товар МД від 04.12.2019 №UA305200/2019/059609 - 6,15 USD/кг; 43 товар МД від 15.02.2020 №UA100060/2020/305867 - 6,70 USD/кг, зазначена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, витребуваних згідно вимоги митниці, таких як : виписка з бухгалтерської документації; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що підтверджують вартість витрат на страхування товарів до митного кордону України у разі його здійснення при переміщенні; документи, що підтверджують сплату вартості товарів продавцеві; за результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням шостого резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтеративних, згідно інформації, наявної у митниці; митну вартість імпортованого товару визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей : 2 товар МД від 16.01.2020 №UA500110/2020/000432 4,22 USD/кг; 35 товар МД від 04.12.2019 №UA305200/2019/059609 - 6,15 USD/кг; 43 товар МД від 15.02.2020 №UA100060/2020/305867 - 6,70 USD/кг, числове значення митної вартості товарів в національній валюті України та у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення становить : товар №2 - 232127,30грн, 6975,0 EUR; Товар №35 -562097,51 грн, 16890,0 EUR ; Товар №43 - 965,12грн, 29 EUR, також у графі 33 МД зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товар, що декларується, у вільний обіг за умови надання гарантій , відповідно до розділу Х та ст.55 МК України. 15.10.2020 Товариство подало повторно МД ІМ40ДЕ №UA204120/2020/098494 та сплатило фінансову гарантію для забезпечення сплати митних платежів у розмірі 61018,36 грн. Вважаючи оспорюване рішення протиправним, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що подані декларантом ТзОВ «Даліс Аутомоті Груп» документи щодо митного оформлення товару запасних частин до легкових автомобілів, містили виявлені митним органом розбіжності та неточності, які позивачем не спростовано в повному обсязі в ході розгляду справи. Крім того, суд першої інстанції вказав, що виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товару відповідач обґрунтував тим, що надані до МД документи щодо заявленої ціни товару містили неточності та розбіжності та порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів. Зазначено, що недоліки у поданих документах свідчать про заявлення декларантом до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за товар. Відтак, вказані обставини свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які стали підставою для витребування додаткових документів. Для оцінки рішення про коригування митної вартості товару, за висновками суду першої інстанції, необхідно дослідити та з`ясувати чи є сумніви митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, обґрунтованими і чи вправі був митний орган витребовувати додаткові документи та чи всі документи, які витребовував митний орган стосуються обставин, які викликали у митного органу сумніви щодо правильності визначення митної вартості декларантом, а тому відповідач при митному оформленні товарів зазначив, що в наданих разом з МД інвойсах № SI20-07420 від 07.09.2020, № SI20-07421 від 07.09.2020 не вказано валюту контракту, довідка про транспортні витрати, що надається разом з МД, видана підприємцем ОСОБА_1 , проте у CMR 061020/5 від 06.10.2020 зазначений перевізник підприємець ОСОБА_2 . Суд дійшов висновку, що відповідач правомірно витребував у позивача (декларанта) додаткові документи, проте, останній не надав такі та жодним чином не пояснив ці обставини. Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.1 МК України, законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Пунктом першої частини першої статті 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України). Відповідно до пункту другим частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. Згідно частини восьмої-одинадцятої статті 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України). Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій статті 53 МК України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Згідно ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Отже, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною першою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України). Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості органом доходів і зборів лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Згідно частин другої, третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України). При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012). З матеріалів справи видно, що 15.07.2020 ТзОВ «Даліс Аутомотів Груп» (Покупець) з ОСОБА_3 (далі Продавець) було укладено Контракт, предметом якого є запасні частини до автомобіля (далі Товар). Вказаним Контрактом передбачено, що проданий та придбаний товар поставляється партіями протягом терміну дії даного договору. Асортимент, ціна та кількість кожної одиниці поставки, її загальна вартість, розмір знижок, терміни відвантажень визначаються Сторонами в інвойсах на кожну поставку за даним Договором. Згідно п.2.1 Контракту, постачання товару здійснюється продавцем протягом 3 робочих днів з моменту отримання оплати, відповідно до п.4.1, на умовах згідно правил DAX Хелм Польща Інкотермс 2020 або на інших умовах, зазначених у рахунках. Пунктом 3.1 Контракту передбачено, що ціни на товар, що поставляється за цим контрактом, виражені в ЄВРО і зазначені кожному інвойсі до даного Контракту, який є невід`ємною частиною даного контракту. Згідно п.4.1 Контракту, якщо інше не узгоджено між сторонами, всі платежі за замовлений товар по цьому Контракту проводиться в ЄВРО на мовах 100% передоплати зі знижкою 2% від суми інвойсу шляхом прямого банківського переказу, чи відстрочки платежу в 30 днів з дня виставлення інвойсу після спільного узгодження. У спірному рішенні відповідачем в обґрунтування розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зазначено: 1) документи, подані декларантом до митного оформлення товару за митною декларацією №UA204120/2020/096083 (довідковий номер 33614) містять розбіжності та неточності; 2) не надано додаткові документи, витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 МК України та у відповідності до ч.5 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994 року; 3) митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом товару; 4) зазначена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, витребуваних згідно вимоги митниці, таких як: виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що підтверджують вартість витрат на страхування товарів до митного кордону України у разі його здійснення при переміщенні; документи, що підтверджують сплату вартості товарів продавцеві. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.09.2021 по справі №814/1043/16. У постанові від 25.05.2021 по справі №520/10386/2020 Верховний Суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а, від 22.04.2021 по справі №810/3397/16, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товару декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару та у подальшому надані додаткові документи. Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товару. Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару. Вказана позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 по справі №809/1884/16. Крім того, у постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15 Верховний Суд дійшов висновку, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Стосовно доводів відповідача з покликанням на те, що у наданих разом з МД інвойсах не вказано валюту контракту, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки п.2.1 Контракту валюту товару визначено Євро. Крім цього, у поданих разом з МД інвойсах валюта товару зазначена у рядку загальної вартості товару та виражена у Євро. Колегія суддів звертає увагу на те, що на дату подання МД оплата товару за інвойсами не здійснювалась, а відповідно до платіжного доручення від 01.11.2020, здійснювалась позивачем з відстроченням платежу, отже, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, на момент подання МД були відсутні . Стосовно доводів відповідача з покликанням не те, що позивачем не надано певних документів, колегія суддів вважає безпідставними. З графи 44 МД №UA204120/2020/096083 від 09.10.2020 та картки відмови в її прийнятті, відповідачу було надано договір складського зберігання №91 від 01.04.2020, укладений з компанією АССА ООО та виписку з бухгалтерської документації (Faktura VAT w walucie) №0006/10/20/FVW від 07.10.2020. Згідно вказаного договору АССА зобов`язується прийняти на зберігання в склад товар Поклажодавця. Згідно Додаткової угоди №1 від 01.04.2020 до договору складського зберігання №91, вартість розвантаження товару, його зберігання на термін до 21 день та завантаження складає 350 Євро за один автомобіль (90 м3). Відповідно до виписки з бухгалтерської документації (Faktura VAT w walucie) №0006/10/20/FVW від 07.10.2020 на оплату послуг складського зберігання товару різних виробників компанією АССА ОООО декларанту виставлено рахунок на загальну суму 350 Євро, з яких за зберігання розмитнюваного товару виробника ОСОБА_3 складає 124,99 Євро. При визначенні митної вартості товару декларантом було включено зазначену суму до розрахунку митної вартості товару. У рішенні про коригування митної вартості відповідач вказує, що митна вартість товарів не може бути визнана за ціною договору у зв`язку з тим, що довідка про транспортні витрати, що надається разом з МД, видана підприємцем ОСОБА_1 , проте у CMR 061020/5 від 06.10.2020 зазначено перевізника підприємця ОСОБА_2 14.05.2018 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір транспортного експедирування №329. Згідно ч.1 ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Відповідно до п.1.2 Договору транспортного експедирування №329, експедитор організовує перевезення вантажу транспортом і маршрутом вибраним ним самостійно. З метою виконання умов договору експедирування між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір перевезення вантажу №165 від 02.01.2019. Після замовлення товару, в рамках договору транспортного експедирування №329 між позивачем та експедитором ФОП ОСОБА_1 було погоджено суму транспортних витрат в розмірі 25000 грн, про що укладено договір-заявку №01/10 від 01.10.2020. Відповідно до рахунку-фактури №3В-0000494 від 08.10.2020, сума транспортних витрат включає 5000 грн за міжнародні перевезення (Хелм-митний перехід Ягодин) та 20000 грн перевезення (митний перехід Ягодин-Луцьк). Отже, вказані документи спростовують висновки суду першої інстанції про правомірність витребування у позивача додаткових документів. Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що каталог виробника товару від 09.09.2020, який надавався разом з МД не містить відомостей про задекларовані товари, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки разом з МД декларантом було надано лист компанії KAVO B.V. від 09.09.2020, відповідно до якого прайс продавця сформований у електронній формі та розміщений на сайті компанії та який містить всю необхідну інформацію. Крім того, вказані документи формуються та видаються виключно продавцем на підставі законодавства Королівства Нідерландів. Будь-які недоліки у каталозі не можуть застосовувати реальну вартість товару зазначену в інвойсі, оскільки цей документ носить виключно інформаційний характер та не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч.2 ст. 53 МК України. Отже, при зверненні до митного органу щодо оформлення партії товару декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару і не містять розбіжностей, що вливають на їх визначення. Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів щодо повноти і достовірності заявлених числових показників митної вартості. Таким чином, відповідачем не наведено обґрунтованих причин для зобов`язання декларанта подати додаткові документи, адже наданих декларантом документів було достатньо для визначення митної вартості за основним методом. Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже засвідчують митну вартість товару. Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України. Отже, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності оспорюваного рішення, а відтак колегія суддів дійшла висновку про його протиправність та наявність підстав для скасування. Згідно ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Так, у п. 58 Рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані у ході апеляційного перегляду та їм було надано належну правову оцінку. Згідно ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в розмірі 2102 грн, що підтверджується платіжним доручення №4144 від 01.12.2020 та 3153 грн за подання апеляційної скарги, що підтверджується платіжним доручення №11112407 від 16.07.2021. Таким чином, враховуючи ту обставину, що судом апеляційної інстанції були задоволені позовні вимоги, вказану суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби на користь позивача. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» задовольнити повністю. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року по справі №460/9006/20 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000336/2 від 13 жовтні 2020 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ - 43350097, місцезнаходження : вулиця Соборна, 104, місто Рівне, 33028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» (код ЄДРПОУ - 41160309, місцезнаходження : вулиця Івана Франка, 29 Б, місто Радивилів, Рівненська область, 35500) сплачений судовий збір у розмірі 5255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар