Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3399/20
від 22.12.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції: Чепенюк О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3399/20 пров. № А/857/19679/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. за участю секретаря судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської міської ради на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі № 500/3399/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ : Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.12.2020р. у справі №500/3399/20 суд визнав протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0023 га для обслуговування індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, суд зобов`язав Тернопільську міську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0023 га для обслуговування індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1 . 27.07.2021р. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №500/3399/20 апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.12.2021р. - без змін. 16.08.2021р. заявник Тернопільська міська рада звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.12.2020р. у справі №500/3399/20, а саме, просив прийняти рішення про відстрочення виконання судового рішення від 22.12.2020р. строком на два місяці до 02.10.2021р. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.09.2021р. заяву Тернопільської міської ради про відстрочення виконання судового рішення у справі №500/3399/20 залишена без задоволення. Не погоджуючись із даною ухвалою, апелянт Тернопільська міська рада подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.09.2021р. скасувати та прийняти нову ухвалу, якою заяву про відстрочення виконання судового рішення задовольнити. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Із змісту ст.378 КАС України видно, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, наведена норма пов`язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у «виняткових випадках» за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк. Верховний Суд України у п.10 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14 вказує, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Таким чином, підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше). Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання. Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим. У постанові від 06.12.2019р. у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020р. у справі №819/150/17). Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду даної справи по суті, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0023 га для обслуговування індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкт владних повноважень в особі Тернопільської міської ради не прийняв жодного рішення. При цьому, із змісту заяви про відстрочення виконання судового рішення, видно, що Тернопільська міська рада вчиняє ряд дій, спрямованих на виконання судового рішення. Так, на засідання Тернопільської міської ради 03.09.2021р. винесено проект рішення «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування індивідуального гаража за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 ». Проте, за результатами розгляду: проти - 0, утримались - 35, за - 0, рішення не прийнято. Тобто, відсутні обставин, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Однак, наявні обставини, які вказують на бездіяльність Тернопільської міської ради щодо виконання судового рішення. З урахуванням наведеного, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для задоволення заяви для відстрочення виконання рішення суду. Оскільки відстрочення виконання рішення суду у цій справі матиме наслідком надання суб`єкту владних повноважень можливості ухилятися від виконання судового рішення. Інші доводи які викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки колегії суддів. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі №500/3399/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький Повне судове рішення складено 04.01.2022р.