Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/12479/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/12479/21 пров. № А/857/20203/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Кухтея Р.В., Шинкар Т.І.; за участю секретаря судового засідання Чопко Ю .Т.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 380/12479/21 (головуючий суддя Костецький Н.В., м. Львів, повне судове рішення складено 12 жовтня 2021 року) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною і скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: 28 липня 2021 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною і скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Тарабан О.О. про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2021 ВП № 66010054. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 57845024 є протиправною, оскільки виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Окрім того, зазначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області перебувало виконавче провадження № 57845024 щодо примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 № 813/1382/18 (боржник - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області). 06.12.2018 відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову у виконавчому провадженні № 57845024 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчого збору. Згідно постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м. Львів) від 30.06.2021 про закінчення виконавчого провадження № 57845024, керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 № 813/1382/18 закінчено. Вказано, що постанова про стягнення виконавчого збору від 06.12.2018 підлягає виконанню як окремий виконавчий документ. На підставі постанови відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області від 06.12.2018 ВП № 57845024 про стягнення виконавчого збору Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) 08.07.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66010054. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. За приписами ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Згідно ч. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Відповідно до ст. 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Таким чином, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області перебувало виконавче провадження № 57845024 щодо примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 № 813/1382/18 (боржник - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області). 06.12.2018 відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову у виконавчому провадженні № 57845024 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчого збору. Згідно постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м. Львів) від 30.06.2021 про закінчення виконавчого провадження № 57845024, керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 № 813/1382/18 закінчено. Вказано, що постанова про стягнення виконавчого збору від 06.12.2018 підлягає виконанню як окремий виконавчий документ. На підставі постанови відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області від 06.12.2018 ВП № 57845024 про стягнення виконавчого збору Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) 08.07.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66010054. Суд зазначає, що позивач фактично наводить доводи щодо незгоди із постановою органу виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, яку у цій справі не оскаржує. Підставою для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ, якими у цій справі є постанова про стягнення виконавчого збору. Колегія суддів звертає увагу, що постанова про стягнення виконавчого збору, на підставі якої відкрито виконавче провадження, є чинною та позивачем не оскаржується. Також, до матеріалів справи не долучено жодних доказів щодо виконання рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 57845024. Крім цього щодо порядку прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2021 ВП № 66010054, суд зазначає наступне. Згідно з ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору. Згідно з пунктом 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (в редакції з 05.10.2016; далі - Інструкція) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір, державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Аналіз положення пункту 8 Розділу ІІІ Інструкції та пункту 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII дає підстави для висновку про те, що відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом - постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору не суперечить вимогам чинного законодавства. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справ №712/1688/17. Таким чином, прийнята постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, яка у встановленому законом порядку протиправною не визнавалась та не скасовувалась, була належним виконавчим документом обов`язковим для її прийняття та відкриття на підставі неї виконавчого провадження з її виконання відповідно до ст. 26 Закон України «Про відкриття виконавчого провадження». Порядок прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, визначений Законом України «Про відкриття виконавчого провадження», відповідачем не порушено. З огляду на вищевказане, постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Тарабан О.О. про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2021 ВП № 66010054 відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, тому не підлягає скасуванню. Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 380/12479/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 05 січня 2022 року.