Постанова Сумський апеляційний суд № 587/1508/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2022 року м.Суми Справа №587/1508/19 Номер провадження 22-ц/816/8/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А. з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 15 жовтня 2021 року, постановлену у складі судді Степаненка О.А. у м. Суми, за клопотанням ОСОБА_2 про надання дозволу на примусове виконання рішення мирового судді судової дільниці №2 Рузаєвського району Республіки Мордовія від 29 травня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки, в с т а н о в и в: 22 липня 2019 року до Сумського районного суду від Головного управління юстиції у Сумській області надійшло клопотання ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення мирового судді судової дільниці №2 Рузаєвського району Республіки Мордовія від 29 травня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку і (або) іншого доходу щомісячно, починаючи з 10 січня 2018 року і до повноліття дитини. Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 15 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_2 задоволено. Визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення мирового судді судової дільниці №2 Рузаєвського району Республіка Мордовія від 29 травня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку і (або) іншого доходу щомісячно, починаючи з 10 січня 2018 року і до повноліття дитини. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду,ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення вимог процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 . Апеляційна скарга мотивована тим, що повідомлення про надходження клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду та пропозиція надати заперечення проти цього клопотання судом першої інстанції було надіслано йому з порушенням вимог ст. 467 ЦПК України. Судовий розгляд даного клопотання був призначений з недотриманням місячного строку на подання ним заперечень, зважаючи на те, що сам лист йому надіслано судом 12 вересня 2019 року. Як на підставу для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вказує на те, що він не був повідомлений про розгляд мировим суддею судової дільниці №2 Рузаєвського району Республіка Мордовія позову ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів, а зазначена в довідці №2243 від 30 травня 2019 року інформація щодо його сповіщення від 29 травня 2019 рокує недостовірною, оскільки на час направлення до Сумського районного суду Сумської області доручення іноземного суду про вручення виклику до суду та інших документів він був відсутній на території України та судові виклики він не отримував. Зазначає, що він був позбавлений можливості захистити свої права, висловити заперечення по суті позову та взяти участь у судовому засіданні. Апелянт ОСОБА_1 повідомлений про день та час слухання справи шляхом направлення повідомлення на зазначену ним електронну адресу яке отримане ним 6 грудня 2021 року о 14:30:31, в судове засідання не з`явився, тому колегія суддів вважає за необхідне слухати справу у відсутність апелянта. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням мирового судді судової дільниці №2 Рузаєвського району Республіка Мордовія від 29 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Кияниця Сумського району Сумської області, громадянина України, мешкає за адресою : АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј заробітку и (або) іншого доходу щомісячно, починаючи з 10 січня 2018 року і до повноліття дитини (а.с. 8-10). Згідно довідок від 30 травня 2019 року за №2242, №2244 за підписом мирового судді судової дільниці №2 Рузаєвського району Республіка Мордовія Грішуткіної Н.А. вказане судове рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню до набрання рішенням законної сили, на території Російської Федерації не виконувалося (а.с. 5, 6). 30 травня 2019 року мировим суддею надано довідку за №2243 про те, що відповідач ОСОБА_1 по цивільній справі №2-2/2019 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини був належним чином та своєчасно повідомлений про час та місце судового засідання. Документи, які підтверджують повідомлення відповідача, долучені до справи (а.с. 7). Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Згідно з ч. 1 ст. 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України. Відповідно до ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються на території України, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Згідно з ч. 6 ст. 467 ЦПК України розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом сторонам у триденний строк з дня постановлення ухвали. Підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачені статтею 468 ЦПК України. Зокрема, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України. 22 січня 1993 року з метою забезпечення належного захисту прав і законних інтересів громадян та осіб, що проживають на їхніх територіях, у м. Мінську (Республіка Білорусь) була підписана Конвенція, Договірною Стороною якої, зокрема, є Україна, яка 10 листопада 1994 року була ратифікована Верховною Радою України та 14 квітня 1995 року набула чинності для України . Конвенція застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією та Туркменістаном. Відповідно до статті 51 Конвенції кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін: а) рішення установ юстиції у цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди у таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов`язань (далі - рішень). Статтею 53 Конвенції передбачено, що клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано й до суду, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення за клопотанням. До клопотання додаються: а) рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набрало законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набрання законної сили, якщо це не випливає із самого рішення; б) документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена; в) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання; г) документ, що підтверджує угоду сторін, у справах договірної підсудності. Як уже зазначалося, рішення мирового судді судової дільниці №2 Рузаєвського району Республіка Мордовія від 29 травня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів підлягає негайному виконанню, на території Російської Федерації не виконувалося, оскільки ОСОБА_1 проживає на території України, що підтверджується довідками мирового судді судової дільниця №2 Рузаєвського району Республіка Мордовія (а. с. 5, 6). З довідки суду також вбачається, що під час розгляду справи ОСОБА_1 повідомлявся про місце і час судового розгляду (а. с. 7). За таких обставин суд першої інстанції обґрунтованого висновку, що стягувачем подано всі документи, які необхідні для надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Перебування ОСОБА_1 на час надходження до Сумського районного суду Сумської області доручення іноземного суду про вручення виклику до суду за межами України, не свідчить про те, що він не був належним чином повідомленим про розгляд мировим суддею судової дільниці №2 Рузаєвського району Республіки Мордовія позову ОСОБА_2 до нього, оскільки виходячи з положень ч. 3 ст. 130 ЦПК України, судова повістка могла бути вручена будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які з ним проживають. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про вчинення процесуальної дії, в даному випадку виконання судового доручення про вручення виклику до суду та інших матеріалів. Підстав недовіряти інформації, наданій мировим суддею судової дільниці №2 Рузаєвського району Республіки Мордовія щодо наявності в матеріалах судової справи доказів належного сповіщення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи колегія суддів не вбачає. У разі незгоди із самим рішенням мирового судді судової дільниця №2 Рузаєвського району Республіка Мордовія від 29 травня 2019 року ОСОБА_1 не позбавлений можливості оскаржити його у визначеному законом порядку. Колегією суддів не встановлено також і істотного порушення судом першої інстанції вимог процесуального права під час розгляду клопотання ОСОБА_2 . Частинами 1, 2 статті 467 ЦПК України, про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п`ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає дату, час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду. З матеріалів справи вбачається, що після надходження клопотання судом надіслано запит про витребування інформації щодо місця проживання ОСОБА_1 (а.с. 13). Отримавши запитувану інформацію, 12 вересня 2019 року судом надіслано лист ОСОБА_1 за адресою його реєстрації, в якому повідомлено про надходження клопотання ОСОБА_2 та запропоновано в місячний строк надати можливі заперечення проти цього клопотання (а.с. 14). Поштове відправлення було повернуто до суду у зв`язку з неврученням ОСОБА_1 (а.с. 15). Про призначення судового засідання на 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 був повідомлений, шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду, оскільки з наданої Кияницькою сільською радою Сумського району Сумської області довідки вбачається, що ОСОБА_1 за місцем реєстрації не проживає (а.с. 20-21) Тобто, судом першої інстанції вживалися всі можливі заходи для належного повідомлення ОСОБА_1 , про надходження клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду та про час та місце слухання справи. Призначення клопотання до розгляду без дотримання місячного строку на надання ОСОБА_1 заперечення на клопотання, не є безумовною причиною для скасування законного та обґрунтованого судового рішення. Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 15 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - О.І. Собина Судді : Т.А. Левченко О.Ю. Кононенко