Постанова Львівський апеляційний суд № 447/2779/21

Справа № 447/2779/21 Головуючий у 1 інстанції: Друзюк М.М. Провадження № 22-ц/811/3452/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія:68 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. при секретарі Ждан К.О. з участю представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 02 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, - В С Т А Н О В И В : 31 серпня 2021 року до Миколаївського районного суду Львівської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Разом із позовом, позивачем заявлена позовна вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0617 га по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,04 га в с. Тростянець Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки 4623081200:05:001:0089; виробничу будівлю № 5 в урочищі Трикутник Миколаївського району Львівської області (майстерню по ремонту коліс) загальною площею 201,6 кв.м; вантажний автомобіль - сідловий тягач DAF FT ХF 105.510, д.н.з. НОМЕР_1 ; напівпричеп - н/п платформа SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_2 . ОСОБА_3 обґрунтовує заяву тим, що вона звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ вищевказаного майна подружжя. Вважає, що з метою забезпечення виконання рішення суду необхідно накласти арешт на спільне придбане сторонами у шлюбі нерухоме майно, так як воно знаходиться в його розпорядженні та існує реальна загроза порушення майнових прав позивача. Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 02 вересня 2021 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно задоволено. Вжито заходи забезпечення позову в цивільній справі № 447/2779/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя шляхом накладення арешту на майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0617 га по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,04 га в с. Тростянець Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки 4623081200:05:001:0089; виробничу будівлю № 5 в урочищі Трикутник, с. Тростянець Миколаївського району Львівської областї (майстерню по ремонту коліс) загальною площею 201,6 кв.м; вантажний автомобіль - сідловий тягач DAF FT ХF 105.510, д.н.з. НОМЕР_1 ; напівпричіп - н/п платформа SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_2 . Зазначено, що ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню. Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Вважає ухвалу суду незаконною та необгрунтованою. Зазначає, що позивачка в позові жодним чином не зазначила, що оригінали доданих до позову письмових доказів, в тому числі правовстановлюючих документів на спірне майно знаходяться саме у відповідача чи будь-яких інших осіб, та не вказала причини неможливості надання таких документів суду, оскільки доступу до них утруднено не було. Окрім цього, зазначає, що у спірному будинку АДРЕСА_1 , він проживає разом із дітьми, у тому будь-які мотиви для відчуження вказаного нерухомого майна відсутні, оскільки іншого житла у нього немає. Вважає твердження позивачки, про те, що в неї є підстави вважати, що він в будь який момент вчинятиме дії щодо відчуження спірного майна, є надуманими та необгрунтованими. Просить ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 02 вересня 2021 року скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволенню із наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно, оскільки невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки майно, яке належить відповідачеві на праві приватної власності на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути (бути відчуженим), зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення; забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є адекватним, співвідноситься з предметом позову, а тому зазначений захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення. З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам». Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Крім того, як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у цьому рішенні ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Також, при вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Враховуючи предмет позовних вимог та те, що відповідач по справі ОСОБА_1 , як власник майна вправі його відчужити, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту, оскільки не вжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, так як, відповідач ОСОБА_1 може відчужити майно під загрозою витребування у нього такого. Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, в зв"язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 02 вересня 2021 року- слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 02 вересня 2021 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 30 грудня 2021 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк