Постанова 4824 № 2-2814/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 2-2814/10 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6057/2021Головуючий у суді першої інстанції - Гребенюк В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф., секретар Рудик О.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка подана від його імені та в його інтересах адвокатом Шаровкою Владиславою Пилипівною, яка діє на підставі договору, на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на рішення та дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полінський В`ячеслав Андрійович, заінтересована особа: ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: У квітня 2018 року до суду звернулася ОСОБА_3 зі скаргою на дії державного виконавця Подільського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Полінського В.А. В обґрунтування своєї скарги посилалася на те, що державний виконавець необґрунтовано та безпідставно виніс постанову про передачу майна стягувачу ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу за зведеним виконавчим провадженням, чим порушив черговість задоволення вимог стягувачів. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 05.06.2018 скаргу було задоволено. Дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника було визнано неправомірними, державного виконавця було зобов`язано усунути порушення прав та майнових інтересів стягувача ОСОБА_3 . Не погоджуючись з ухвалою суду представник стягувача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, зазначивши, що під час розгляду скарги останнього не було залучено до розгляду справи, у той час як судове рішення безпосередньо стосується його прав та законних інтересів. Постановою Київського апеляційного суду від 19.11.2019 ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 05.06.2018 скасовано, оскільки судом було розглянуто справу без участі ОСОБА_2 , справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04.02.2021 скаргу ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державний виконавець Подільського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Полінський В.А. на рішення і дії державного виконавця задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Подільського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Полінський В.А. щодо звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , а саме, земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,1653 га, кадастровий номер 3221885201:02:006:1007, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; Визнано неправомірними рішення державного виконавця Подільського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Полінський В.А., а саме, постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 07.03.2018 за ВП № 34825410 та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 07.03.2018 за ВП № 34825410; Зобов`язано державного виконавця Подільського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Полінський В.А. усунути порушення прав та майнових інтересів стягувача ОСОБА_3 в цій частині (т. 4 а.с. 133-137). Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що не була належним чином повідомлена про розгляд скарги ОСОБА_3 , тому суд не мав підстав для розгляду даної справи за її відсутності (т. 4 а.с. 148-150). Також ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити. Вказує, що у встановлений законом спосіб, державним виконавцем було направлено листи стягувачам зведеного виконавчого провадження, зокрема ОСОБА_3 , тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неналежне повідомлення стягувачів зведеного виконавчого провадження, та про можливість залишити за собою нереалізовану земельну ділянку АДРЕСА_2 . Залишити за собою спірну земельну ділянку виявив бажання ОСОБА_2 , однак реальна передача майна стягувачу не відбулася, оскільки на підставі договору купівлі-продажу була відчужена ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Також, суд не дослідив чи дійсно на момент передачі спірного майна існувало обтяження цього об`єкта нерухомості у вигляді зареєстрованого іпотечного договору, оскільки на сьогоднішній день відомості про обтяження спірної земельної ділянки іпотечним зобов`язанням відсутні. Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 19.01.2021 у справі № 363/1221/2018 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, договір купівлі-продажу земельної ділянки визнано недійсним з інших підстав, не через обтяження іпотечним договором (т. 4 а.с. 152-155). Відзиву від учасників справи не надходило. В судовому засіданні представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 підтримала свою подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 заперечував проти поданих апеляційних скарг та просив їх відхилити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 повному задоволенню з таких підстав. Задовольняючи скаргу ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем порушено черговість задоволення вимог стягувачів. Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке. Закон України «Про виконавче провадження» допускає, що реалізація арештованого майна на прилюдних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача - учасника виконавчого провадження Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити державний виконавець, а саме: повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на прилюдних торгах після проведення повторної оцінки, та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою (ч. 6 ст. 62 Закону ). Якщо стягувач своєчасно і письмово не заявить про таке своє бажання, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові (ч. 7 ст. 62 Закону). Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (ч. 9 ст. 62 цього Закону). Стаття 46 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів. Так, першочерговому розподіленню підлягають забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна. Згідно частин 9, 10 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно. У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку черговості, визначеної статтею 46 цього Закону (у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна - також з урахуванням відповідних норм Закону України «Про заставу» та/або Закону України «Про іпотеку»), а в межах однієї черги, визначеної статтею 46 цього Закону, - у порядку надходження виконавчих документів на виконання. Згідно частин 1, 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом. Такі дії можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів, з дня коли особа довідалась про порушення її прав. Такі скарги розглядаються в порядку, передбаченому статей 447-450 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2012 головним державним виконавцем Подільського РВ у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Слободчик Д.Г було відкрито виконавче провадження № 34825410 за дублікатом виконавчого листа від 21.03.2012 у справі № 2-2814/10 про стягнення солідарно з боржників ОСОБА_8 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 2 006 575,24 грн. та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; Подільським районним судом м. Києва 14.04.2016 видано виконавчий лист в справі № 758/1216/15-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , кошти в сумі 1 509 746,33 грн., на підставі якого винесено постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. 28.09.2017 державним виконавцем Полінським В.А., дії якого оскаржувались заявником ОСОБА_9 , винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника за якою описано земельну ділянку кадастровий номер 3221885201:02:006:1007, площею 0,1653 га цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 03.10.2017 керуючись ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Полінським В.А. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні. 10.10.2017до відділу ДВС Подільського району надійшов лист з оцінкою зазначеної земельної ділянки; 18.10.2017 державний виконавець направив пакет документів для реалізації описаного майна боржника, а саме зазначеної земельної ділянки. Відповідно до протоколів № 298605 від 22.11.2017, № 303976 від 18.12.2017, № 309835 від 09.01.2018 торги земельної ділянки кадастровий номер 3221885201:02:006:1007, площею 0,1653 га цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. 07.02.2018 державним виконавцем Полінським В.А. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень №№ 34825410, 51407160, 52254040, 53191031, 55236651, 55236831, 49120326, де боржником є ОСОБА_1 у зведене виконавче провадження № 55737194 (т. 1 а.с. 61). Як і передбачено Законом України «Про виконавче провадження» після того як майно не було реалізоване з третіх торгів від 09.01.2018, державний виконавець запропонував стягувачам залишити нереалізоване нерухоме майно. 09.02.2018 за № 55737194/13 державним виконавцем на адресу стягувачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 направлено повідомлення повідомлення № 55737194/13 від 08.02.2018 з пропозицією залишити за собою нереалізоване нерухоме майно (т. 2 а.с. 111, 112). Частинами 1, 5 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа стягувачу, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня за днем їх винесення. Виконавець або уповноважена особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі підприємцю під розписку. Отже чинним законодавством визначено перелік документів виконавчого провадження, що мають направлятися учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Інші документи можуть надсилатися простою кореспонденцією. У встановлений спосіб державним виконавцем ВДВС Подільської РУЮ у м. Києві ГУЮ у м. Києві 08.02.2018 направлено листи стягувачам зведеного виконавчого провадження, зокрема ОСОБА_3 . Цей лист зареєстровано в журналі вихідної кореспонденції за № 55737194/13. Залишити за собою земельну ділянку виявив бажання ОСОБА_2 , про що 14.02.2018 ним направлений лист до державного виконавця про висловлення бажання залишити за собою нереалізоване на електронних третіх торгах нерухоме майно, в тому числі земельну ділянку № НОМЕР_1 . 07.03.2018 державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу, згідно з якою передано стягувачу по виконавчому провадженню ВП 34825410, нереалізоване майно боржника в рахунок погашення боргу, а саме, земельної ділянки з кадастровим номером 3221885201:02:006:1007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у рахунок часткового погашення боргу у розмірі 269 639, 30 грн., що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА 375951, виданого Вишгородським районним відділом земельних ресурсів 07.06.2005. Проте реальна передача майна стягувачу ОСОБА_2 так і не відбулася, так як виявилось, що зазначена земельна ділянка, що належала боржнику - ОСОБА_1 , 20.03.2018 була відчужена останньою на корить ОСОБА_4 згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20.03.2018, посвідчений ПН КМНО Воловиченко В.В., серія та номер 363 виданий 20.03.2018, на підставі якого право власності на земельну ділянку зареєстровано на ОСОБА_4 . Отже посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на той факт, що торги земельної ділянки кадастровий номер 3221885201:02:006:1007, площею 0,1653 га цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 проводились всього один раз, а саме 09.01.2018 є помилковим. У своїй заяві ОСОБА_11 стверджує, що між нею та боржником ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений ПН Вишгородського РНО Київської області Грицієнко Ю.І. ще 20.05.2011 за № 682, предметом якого зокрема була спірна земельна ділянка. Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Положення) (в редакції від 28.05.2004), державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ. Пунктом 2.1 Положення передбачено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи, їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна. Правовстановлювальні документи, які відповідно до закону підлягають обов`язковій державній реєстрації, приймаються за умови проведення їх державної реєстрації, зокрема, договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, іпотеки, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що при передачі земельної ділянки на торги, була відсутня інформація щодо неї в Державному реєстрі обтяжень, а також, ОСОБА_3 не було надано доказів реєстрації іпотеки в Державному реєстрі обтяжень, у встановленому законом порядку, згідно укладеного нею договору іпотеки з ОСОБА_1 , тому не зареєстрована іпотека не надавала ОСОБА_3 переваг перед іншими стягувачами, зокрема, ОСОБА_2 , який пред`явив виконавчий лист про стягнення боргу з ОСОБА_1 на свою користь ще у 2012 році. В судовому засіданні представник ОСОБА_3 пояснював, що договір іпотеки був зареєстрований в реєстрі іпотек, але в який момент і в зв`язку з чим відбулося вилучення запису пояснити не зміг, посилаючись на технічний збій. З вищевикладеного випливає, що договір іпотеки, на який посилається заявник ОСОБА_11 був відсутній у Державному реєстрі обтяжень ще до моменту вчинення державним виконавцем дій з продажу спірної земельної ділянки на електронних торгах, а також до моменту винесення державним виконавцем постанови від 07.03.2018 про передачу стягувану ОСОБА_2 в рахунок часткового погашення боргу в сумі 269 639,30 грн., нереалізованого майна боржника, а саме земельної ділянки кадастровий номер 3221885201:02:006:1007, з чого можна зробити висновок про відсутність порушень з боку державного виконавця Подільського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Полінського В.А. в процесі реалізації належного ОСОБА_1 арештованого майна, і передачі його одному із стягувачів - ОСОБА_2 . При цьому, в матеріалах справи містяться відомості, що 20.03.2018 спірна земельна ділянка боржником ОСОБА_1 була відчужена на користь ОСОБА_4 . Не погоджуючись із договором купівлі-продажу, ОСОБА_2 05.04.2018 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки не дійсним, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Содом першої інстанції у задоволені позову ОСОБА_2 було відмовлено. Однак, постановою Київського апеляційного суду від 19.01.2021 у справі № 363/1221/2018 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , визнано недійсним. У своєму рішенні, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу та не дослідив, що 05.03.2018 державним виконавцем Подільського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві було винесено постанову про арешт майна боржника. Тому, при посвідчені спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки, нотаріус повинен був відмовити у вчинені нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам, що кореспондується з п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на момент укладення спірного договору купівлі-продажу). Отже, відчуження земельної ділянки відбулося за наявності арештів на все нерухоме майно боржника. Відтак, укладаючи 20.03.2018 договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 порушила заборону державного виконавця щодо реалізації (відчуження) арештованого майна, тому договір купівлі-продажу було визнано недійсним, оскільки його укладення між сторонами та перехід до іншої особи права власності на це майно унеможливлює звернення стягнення на нього при виконанні судового рішення (т. 4 а.с. 156-159 зв.). Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не наведено належних та допустимих доказів, які б переконливо доводили обґрунтованість дій державного виконавця щодо передачі арештованого нерухомого майна останньому та спростовували обставини, встановлені судом, є помилковими, оскільки в матеріалах справи містяться докази правомірності дій державного виконавця при передачі арештованого нерухомого майна в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 . Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності, то слід зазначити наступне. Звертаючись до суду з заявою, ОСОБА_3 зазначено адресу проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 . На зазначену адресу, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, надсилались судові повістки про розгляд справи, однак конверти повертались із зазначенням: за закінченням терміну зберігання. Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У частині 4 статті 130 ЦПК України закріплено, що у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Згідно ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Аналогічні висновки містяться у постанові Велика Палата Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507 цс 18). Враховуючи зазначене, та те, що ОСОБА_1 не отримувала судових викликів, а конверти повертались із зазначенням «за закінченням терміну зберігання», тому апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи, що у розумінні ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення. Також, апеляційний суд звертає увагу ОСОБА_1 на те, що зазначена вимога в апеляційній скарзі про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, суперечить нормам діючого процесуального закону, оскільки ст. 379 ЦПК України передбачено повернення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо в ухвалі вирішувалось процесуальне питання. В даному випадку, судом першої інстанції розглядалася справа по суті, і підстав для направлення її до суду першої інстанції для продовження розгляду, не вбачається, а суд апеляційної інстанції має керуватись нормами ст. 376 ЦПК України. Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає повному задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 . Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана від його імені та в його інтересах адвокатом Шаровкою Владиславою Пилипівною, яка діє на підставі договору задовольнити. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року скасувати. У задоволенні скарги ОСОБА_3 на рішення та дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полінський В`ячеслав Андрійович, заінтересована особа: ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст складено 14 грудня 2021 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська