Постанова 4804 № 222/675/21

22-ц/804/3295/21 222/675/21 Головуючий у 1 інстанції Вайновська О. Є. Єдиний унікальний номер 222/675/21 Номер провадження 22-ц/804/3295/21 Доповідач Барков В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2021 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В. М., суддів Мальцевої Є. Є., Пономарьової О. М. секретар Вороніна М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Козуб Георгій Григорович на рішення Володарського районного суду Донецької області від 26 жовтня 2021 року та на додаткове рішення Володарського районного суду Донецької області від 11 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» про розірвання договору оренди землі, ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ТОВ «Агрофірма «Агротіс» посилаючись на те, що 22 серпня 2007 року між нею та відповідачем був укладений договір оренди землі строком на 12 років, який мав сплинути 22 серпня 2019 року. Проте, відповідач продовжує використовувати належну їй земельну ділянку, мотивуючи тим, що строк дії договору спливає лише 09 лютого 2024 року, тобто через 12 років після його державної реєстрації, яка відбулася 09 лютого 2012 року. У зв`язку з тривалою не реєстрацією договору оренди землі в органах держреєстрації з вини відповідача, вона значною мірою позбавилася того, на що розраховувала при укладенні договору. У зв`язку з чим, посилаючись на порушення з боку відповідача істотних умов договору, просила розірвати його. Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 26 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Додатковим рішенням Володарського районного суду Донецької області від 11 листопада 2021 року задоволено заяву представника відповідача адвоката Кравченко Н. Ф. та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма «Агротіс» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Козуб Г. Г., подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність рішень вимогам законності та обґрунтованості просила їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та відмовити у стягненні з неї на користь ТОВ «Агрофірма «Агротіс» судових витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що строк дії договору оренди землі має обчислюватися з моменту його укладання, тобто з 22 серпня 2007 року, а не з моменту його державної реєстрації 09 лютого 2012 року, тому земельна ділянка після 22 серпня 2019 року підлягає поверненню на вимогу власника. Вважає, що відповідачем в односторонньому порядку продовжений строк дії договору оренди землі у зв`язку з тим, що його було зареєстровано через 4 роки та 6 місяців з дати його укладення, що є істотним порушенням її прав. Також апелянт не погоджується зі стягненням судових витрат та зазначає, що договір про надання правничої допомоги адвокат Кравченко Н. Ф. уклала з ТОВ «Агрофірма «Агротіс» 13 липня 2021 року без зазначення вартості її послуг. Додаток 1 до договору, в якому визначена вартість послуг адвоката, укладено лише 28 жовтня 2021 року після постановлення судом рішення по справі, що є неприпустимим та виключає прийняття його у якості доказу у справі. Наведений в Додатку 1 до договору перелік послуг не є доказом щодо обсягу фактично наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Також не надані докази, які підтверджують витрати відповідача на правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Агрофірма «Агротіс» адвокат Кравченко Н. Ф. у задоволенні апеляційної скарги просила відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін та стягнути витрати на правову допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що момент укладення договору і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом його державної реєстрації. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить. Доводи позивача, що дії відповідача, які мали ознаки зловживання, були спрямовані на збільшення строку дії договору оренди землі в односторонньому порядку без її згоди, що є істотним порушенням умов договору оренди землі, ґрунтуються на припущеннях. Щодо стягнення судових витрат вказує, що для підтвердження витрат адвоката у суді першої інстанції були подані всі передбачені законодавством документи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки адвоката Козуб Г. Г., який просив скаргу задовольнити, пояснення представника відповідача адвоката Кравченко Н. Ф., яка просила залишити рішення суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка була обізнана про те, що реєстрація договору оренди землі, укладеного між нею та ТОВ «Агрофірма «АГРОТІС» з приводу належної їй земельної ділянки, відбулася в 2012 році, а отже, виходячи з умов договору оренди землі та норм діючого на момент його підписання законодавства, позивачка мала розраховувати на те, що строк дії укладеного на 12 років договору оренди землі спливе лише у 2024 році. Спірним договором не визначено, хто із сторін договору зобов`язаний зареєструвати договір оренди в органах державної реєстрації, а лише покладено обов`язок на орендаря понести витрати пов`язані з такою реєстрацією. Орендодавець не був позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію спірного договору особисто та вимагати компенсації витрат з орендаря, або здійснити контроль за реєстрацією договору, а не покладатися на відповідача. Задовольняючи вимоги відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з обставин справи та її значення для відповідача, умов укладеного договору про надання правової допомоги від 13 липня 2021 року, співмірності винагороди за надані юридичні послуги із складністю справи, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих послуг. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 1421755100:04:000:1231, площею 4,520 га, розташованої на території Володарської селищної ради Володарського району Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №721657 від 16 липня 2007 року. 22 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «АГРОТІС» укладено договір оренди землі, за умовами якого товариство отримало в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку позивачки. Вказаний договір оренди містить істотні умови договору оренди: зазначений об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), дата укладення та строк дії договору оренди 12 років (п. 8 договору), орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (п. 9-14 договору). Пунктами 37, 38, 39, 43 договору оренди землі від 22 серпня 2007 року визначено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено; дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав визначених законом; розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається; договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Володарському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 лютого 2012 року за №001702 (а.с. 15). 13 липня 2021 року ТОВ «Агрофірма «АГРОТІС» укладено договір № 05/цив-1 про надання правової допомоги з адвокатом Кравченко Н. Ф., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ДН № 6013 від 24 лютого 2021 року (а.с. 72). Згідно з додатком № 1 до договору, де зазначені види робіт, тривалість, ставка, ціна договору встановлена в розмірі 3 000 грн, оплата за договором здійснюється відповідно до п.4.1 договору після підписання Акту надання робіт, але не пізніше 05 листопада 2021 року на рахунок, вказаний в додатку (а.с. 73). 28 жовтня 2021 року ТОВ «Агрофірма «АГРОТІС» та адвокат Кравченко Н.Ф. підписали акт наданих робіт, чим підтверджений факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору№ 05/цив-1 від 13 липня 2021 року (а.с. 74). Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини. Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення. У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання. У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом. На час підписання договору оренди 22 серпня 2007 року частина четверта статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди. У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині п`ятої статті 126 ЗК України. Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про оренду землі» № 161-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. У статті 13 Закону № 161-XIV надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону № 161-XIV). Згідно зі статтею 18 названого Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі. Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим, якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13). Реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору. Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України. У цивільній справі, що переглядається апеляційним судом, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , як орендодавець та ТОВ «Агрофірма «АГРОТІС», як орендар, підписали договір оренди земельної ділянки 22 серпня 2007 року. При цьому сторони узгодили у пункті 8 договору строк його дії 12 років, у пункті 31 передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки після її передачі орендодавцем за актом приймання-передачі, та у пункті 43 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить. З договору оренди вбачається, що він зареєстрований 09 лютого 2012 року Відділом Держкомзему у Володарському районі Донецької області, тобто строк договору закінчиться 09 лютого 2024 року. Стаття 31 Закону № 161-XIV регулює питання припинення договору оренди землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі: - закінчення строку, на який його було укладено; - викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; - поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; - смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; - ліквідації юридичної особи - орендаря; - відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; - набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; - припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. (ст. 32 Закону «Про оренду землі») Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Позивач, обґрунтовуючи вимоги щодо розірвання договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 09 лютого 2012 року, посилається на копію типового договору оренди землі від 22 серпня 2007 року, акт приймання-передачі земельної ділянки, державний акт про право власності на земельну ділянку (а.с. 7, 8-10, 11), та не заперечує, що відповідачем після укладення договору оренди їй постійно сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою загальною площею 4,520 га. Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону «Про оренду землі» та умовами договору, позивач не зазначила і суд не встановив. Суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок, що позивачка належними та допустимими доказами не довела існування об`єктивних обставин, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки. Матеріали справи не містять доказів, що відповідачем вчинялись будь-які дії щодо ухилення від державної реєстрації договору або, що відповідачем було відмовлено на прохання позивача в наданні відповідних документів для реєстрації договору або звернення позивача щодо порядку або можливості самостійно провести реєстрацію було залишено без розгляду. Належні докази зловживання чи ухилення відповідача від своєчасного здійснення реєстрації договору оренди землі позивачем не надані. За таких обставин доводи апеляційної скарги, що дії відповідача, які мали ознаки зловживання були спрямовані на збільшення строку дії договору оренди землі в односторонньому порядку без згоди позивача, що є істотним порушенням умов договору оренди землі, ґрунтуються на припущеннях. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент пред`явлення позову договір оренди земельної ділянки не припинив свою дію, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки у встановлений ЦК України спосіб є недоведеними та задоволенню не підлягають. Враховуючи встановлені у справі обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в позовній заяві, що була предметом дослідження в судовому засіданні, та не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду. Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Для підтверджень витрат на правничу допомогу відповідачем до суду подані всі передбачені законодавством документи, сторона відповідача заявила про понесені витрати на правничу допомогу у встановлений законом строк Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги обставини справи та її значення для відповідача, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та дійшов правильного висновку про задоволення заяви представника відповідача та стягнення з відповідача витрат, пов`язаних правничою допомогою адвоката в розмірі 3 000 грн. Доводи апеляційної скарги висновків суду, викладених в додатковому рішенні, не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу норм процесуального права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах. Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкових судових рішень. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апеляційної інстанції не надано. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог та про стягнення витрат на професійну правничу допомогу здійсненні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Володарського районного суду Донецької області від 26 жовтня 2021 року та додаткове рішення Володарського районного суду Донецької області від 11 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 31 грудня 2021 року. Судді В. М. Барков Є. Є. Мальцева О. М. Пономарьова