Постанова Київський апеляційний суд № 2-2337/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/17440/2021 Справа № 2-2337/12 П О С Т А Н О В А Іменем України 29 грудня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Коренюк А.М. в м. Київ 05 листопада 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «Універсал Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон», заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Посилалася на те, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2012 року стягнуто заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» в розмірі 1495826,43 грн., на виконання вказаного рішення Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист, на підставі якого 19 жовтня 2012 року Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві відкрито виконавче провадження ВП № 38105858. В подальшому за договором про відступлення права вимоги № 93/21 від 30 вересня 2021 року право вимоги від АТ «Універсал Банк» перейшло до ТОВ «Інвестмент Юніон», а 30 вересня 2021 року - від ТОВ «Інвестмент Юніон» до ОСОБА_3 на підставі договору про відступлення прав вимоги (цесії). В свою чергу, 06 жовтня 2021 року між заявником (боржником) та ОСОБА_3 було підписано договір про прощення боргу, тобто фактично зобовязання за кредитним договором від 09 серпня 2007 року припинилися 06 жовтня 2021 року шляхом прощення боргу на підставі відповідної угоди, укладеної між боржником та ОСОБА_3 . На підставі вищевикладеного просилавизнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 2/2337/12 від 19 жовтня 2012 року, виданий Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» в загальній сумі боргу 1495826,43 грн. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду. Заявник ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 листопада 2021 року та направити заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на зміст ст. 432 ЦПК України, ст. 598, 605 ЦК України, постанову Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 755/15749/14-ц. Повторно викладала обставини, наведені в заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, наголошуючи, що в зв`язку з тим, що наразі грошове зобов`язання боржника відсутнє повністю в зв`язку з його припиненням, наявні всі матеріально-правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Не погоджувалася з висновками суду щодо залучення органу державної виконавчої служби під час звернення до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зазначала, що нею залучено стягувача у виконавчому провадженні та направлено йому копію цієї заяви відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Повертаючи без розгляду заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ухвалою від 05 листопада 2021 року на підставі ст. 183 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що до заяви не додано доказів про проведену судом заміну сторони виконавчого провадження (АТ «Універсал Банк» на ТОВ «Інвестмент Юніон» й на ОСОБА_5 ), і ця інформація відсутня у змісті заяви, що вказує на відсутність на час подання заяви правової підстави звернення до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Крім того, не додано доказів надіслання (надання) всім учасникам провадження поданої заявником до суду заяви (виконавчий орган, на виконанні якого знаходиться виконавчий лист), на права та обов`язки якої впливають правовідносини, а також не зазначена така особа у поданій заяві, що суперечить ч. 2 ст. 183 ЦПК України, й підтверджується відсутністю таких доказів у додатках до позовної заяви. Також судом застосовано аналогію закону, а саме ч. 2 ст. 167 КАС України, вважаючи, що за відсутності на час подання цієї заяви до суду документів про проведення судом заміни сторони виконавчого провадження ці недоліки не дають можливості суду її розглянути. Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Відповідно до ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України);2) найменування суду, до якого вона подається;3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;5) підстави заяви (клопотання, заперечення);6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення);7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Відповідно до ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Таким чином, ст. 432 ЦПК України чітко встановлено суб`єктний склад осіб, які залучаються при вирішенні процесуального питання визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а саме боржника та стягувача. Отже, не ґрунтуються на вимогах закону і є помилковими висновки суду першої інстанції про необхідність залучення органу державної виконавчої служби при поданні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки ст. 432 ЦПК України обов`язкової участі цього органу не передбачено. Апеляційний суд враховує, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, вже поверталася без розгляду. На виконання ч. 3 ст. 432 ЦПК України ОСОБА_1 залучила учасником даної справи стягувача за виконавчим провадженням № 38105858 АТ «Універсал Банк» та відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК Українинадала докази надіслання йому копії заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню (а. с. 73). За таких обставин висновки суду першої інстанції, що заявником всупереч вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України не додано доказів надіслання (надання) всім учасникам провадження поданої заявником до суду заяви, є помилковими, не ґрунтуються на вимогах закону і доказах, наявних в матеріалах справи. Також апеляційний суд не може погодитись із застосуванням судом першої інстанції аналогії закону, а саме ч. 2 ст. 167 КАС України, відповідно до якої якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Разом із тим, загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення та наслідки недотримання цих вимог чітко врегульовані ст. 183 ЦПК України, якою не передбачено повернення заяви з підстав, застосованих у даному випадку судом першої інстанції. Фактично, зазначаючи, що відсутність на час подання заяви до суду документів про проведення судом заміни сторони виконавчого провадження з АТ «Універсал Банк» на ОСОБА_5 унеможливлює розгляд цієї заяви, суд першої інстанції вдався до оцінки обґрунтованості заяви ОСОБА_1 , а отже й до розгляду цієї заяви по суті, що є несумісним з одночасним поверненням заяви без розгляду на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України. Враховуючи наведене, апеляційним судом не можуть бути оцінені і доводи апеляційної скарги про те, що оскільки грошове зобовязання боржника повністю відсутнє в зв`язку з його припиненням, наявні всі матеріально-правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Виходячи із вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що повернення заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Врахування судом першої інстанції прецедентної практики ЄСПЛ, а саме рішень у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в даному випадку не є релевантним до спірних правовідносин і здійснено безпідставно. Таким чином, ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 05 листопада 2021 року не може вважатися законною і обґрунтованою. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з порушенням норм процесуального права. Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 ,задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 листопада 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді: Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.