Постанова 4805 № 289/1693/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/1693/21 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О. Категорія 16 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б, Шевчук А.М. з участю секретаря судового засідання Дяченко Ю.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №289/1693/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Радомишльському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Білозерської-Заяць Тетяни Олегівни про скасування рішення про державну реєстрацію речового права за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2021 року, яка постановлена суддею Кириленко О.О. встановив: У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення, винесене Державним кадастровим реєстратором відділу у Радомишльському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Білозерською-Заяць Т.О.від 09.04.2021 №41625101 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1825010100:06:004:0110, з цільовим призначенням 01.08 для сінокосіння і випасання худоби, віднесену до категорії земель сільськогосподарського призначення, площею 0,7304 га, щознаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана в оренду ОСОБА_2 . Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2021 рокувідмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України. У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян відноситься до цивільного процесуального законодавства. При цьому у даній справі позивачем оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією права оренди земельної ділянки за іншою особою. А тому даний спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства. Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Надіслали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що порушене право позивача щодо оскарження рішення державного кадастрового реєстратора підлягає захисту в порядку адміністративного судочинства, як таке, що здійснене суб`єктом владних управлінських функцій, уповноваженим самостійно приймати рішення про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, яке має публічно-правову природу. При цьому, позивачем не було надано доказів на підтвердження існуючого у нього будь-якого речового права на спірну земельну ділянку. Такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір, і має судова юрисдикція. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач звернулвся до суду із позовними вимогами щодо скасування рішення, винесеного державним кадастровим реєстратором відділу у Радомишльському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Білозерською-Заяць Тетяною Олегівною від 09.04.2021 № 41625101 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1825010100:06:004:0110. В обґрунтування позовних вимог вказав, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1825010100:06:004:0110 незаконно позбавило його права, наданого у законний спосіб Радомишльською міською радою Житомирської області рішенням №602 від 18.04.2019, на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для укладання договору оренди землі із земель комунальної власності, яка прилягає до його земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 18250101100:06:009:0107. Державним кадастровим реєстратором відділу у Радомишльському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Білозерською-Заяць Тетяною Олегівною прийнято рішення від 09.04.2021 № 41625101 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1825010100:06:004:0110, цільового призначення 01.08 Для сінокосіння і випасання худоби, категорії земель, землі сільськогосподарського призначення, площа земельної ділянки 0.7304, за адресою: АДРЕСА_1 , що передалася в оренду ОСОБА_2 . Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання щодо предметної юрисдикції у подібних правовідносинах (постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а). У вказаних судових рішеннях Велика Палата ВС дійшла висновку, що спір про скасування дій та рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Тому помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. Таким чином, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Під час розгляду справи було встановлено, що даний спір, який розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний кадастровий реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ОСОБА_2 , не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реєстрації права іншої особи, а не позивача. Позивач фактично звернувся до суду першої інстанції з позовом, направленим на забезпечення реалізації його права на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для укладення в подальшому договору оренди землі із земель комунальної власності. Отже, звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його майнового інтересу, а не прав у сфері публічно-правових відносин. Оцінюючи вищенаведене, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність публічно-правового спору. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що цей спір за предметним і суб`єктним критеріями має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, оскільки пов`язаний із захистом майнового інтереса позивача на спірну земельну ділянку, тому доводи апеляційної скарги щодо юрисдикційної належності спору цивільному суду є обґрунтованими. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України як така, що постановлена з недотриманням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30 грудня 2021 року. Головуючий Судді