Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/19/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/19/21 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С. Категорія 42 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Миніч Т.І., Коломієць О.С., за участю секретаря Франчука В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/19/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Рожкової О.С., ВСТАНОВИВ: У січні 2021 року Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначено, що 29 жовтня 2018 року року між АТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем укладений договір, згідно з яким банк надав останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підписав заяву, згідно з якою погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. При укладенні вказаного договору він надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Разом з тим, ОСОБА_1 свої зобов`язання за фактичне використання кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 23 листопада 2020 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 764872 грн. 48 коп., яка складається із: заборгованості зі сплати кредиту у розмірі 650447 грн. 16 коп.( в тому числі заборгованості за поточним тілом кредиту у сумі 436667 грн. 44 коп., та 213779 грн. 72 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту), а також заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 35124 грн. 30 коп. та заборгованості зі сплати прострочених відсотків у сумі 79301 грн. 02 коп. Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з відповідача 764872 грн. 48 коп. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 650447 грн. 16 коп. та 9756 грн. 70 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та ухвалити в цій частині нове судове рішення- про задоволення даних позовних вимог. Зокрема, зазначає, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що відповідач підписав заяву, відповідно до якої погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. З наведеного вбачається, що, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, він висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Відсутність при цьому підпису боржника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про неукладення договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах. Також вказує, що відповідачем підписано паспорт кредитування, у якому сторони погодили відсоткову ставку у розмірі 37,2 % річних, а також у розмірі 74,4 % річних у разі порушення кредитних зобов`язань. При вирішенні спору суд не врахував положення ст. 1048 ЦК України й безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати відсотків. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що 29 жовтня 2018 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ ПриватБанк. Вказана заява не містить умов щодо розміру відсоткової ставки. На підтвердження факту укладення договору, окрім цієї анкети-заяви, позивач надав суду витяг з Тарифів, а також Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які були розміщені на сайті privatbank.ua/terms/. Звертаючись до суду з даним позовом, банк посилався на ту обставину, що відповідач належним чином не виконує кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 23 листопада 2020 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 764872 грн. 48 коп., яка складається із: заборгованості зі сплати кредиту у розмірі 650447 грн. 16 коп.( в тому числі заборгованості за поточним тілом кредиту у сумі 436667 грн. 44 коп., та 213779 грн. 72 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту), а також заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 35124 грн. 30 коп. та заборгованості зі сплати прострочених відсотків у сумі 79301 грн. 02 коп. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що при укладенні договору сторони у встановленому законом порядку погодили порядок та умови нарахування відсотків за користування кредитом. Колегія суддів погоджується з таким висновком. Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Наявні в матеріалах справи витяги з Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку передбачають можливість нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Тарифи та Умови були надані відповідачеві для ознайомлення та були погоджені ним при підписанні анкети-заяви. Також Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові від 3 липня 2019 року дійшла висновку про те, що в даному випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин положення частини 1 ст.364 ЦК України, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк з часу виникнення спірних правовідносин й до звернення позивача до суду з даним позовом, що не виключає можливості долучення кредитором до позовної заяви витягу з Тарифів та Умов у будь-яких редакціях, найбільш сприятливих для задоволення позову. Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг та за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір відсоткової ставки за користування кредитом, порядку нарахування пені і штрафів, надані банком витяги з Умов та Тарифів не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником. Лише факт безпосереднього підписання позичальником Умов та правил може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов кредитування. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди та обумовили у письмовому вигляді умови та порядок нарахування відсотків. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки зазначені Умови та правила становлять значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння. Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та надав би можливість покласти на слабшу сторону- споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Обґрунтовуючи позов, банк надав суду паспорт кредитування, у якому зазначено про те, що розмір річної процентної ставки встановлюється на рівні 37,2 % річних. Однак, вказаний паспорт кредитування підписаний відповідачем 14 листопада 2018 року, що виключає можливість вважати його складовою частиною укладеного між сторонами 29 жовтня 2018 року кредитного договору. Враховуючи вищезазначене, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків. В апеляційній скарзі позивач зазначив, що при вирішенні цього спору суд безпідставно не застосував положення ч.1 ст. 1048 ЦК України. Так, відповідно до вказаної норми позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до правил ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 1 статті 81 ЦПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У наданому банку розрахунку розмір заборгованості зі сплати відсотків здійснений відповідно відсоткових ставок, передбачених у паспорті кредитування. Розрахунок заборгованості зі сплати відсотків, враховуючи облікову ставку НБУ, позивачем не надано. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Враховуючи вищезазначене, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову слід залишити без змін. Рішення в частині стягнення заборгованості зі сплати тіла кредиту не оскаржується, отже не є предметом апеляційного розгляду. Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: