Ухвала КАС ВС № 640/20271/19

УХВАЛА 29 грудня 2021 року м. Київ справа № 640/20271/19 адміністративне провадження № К/9901/47186/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року в справі №640/20271/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Національної поліції України про визнання протиправними дій, скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: 22 грудня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. У жовтні 2019 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач 1), Національної поліції України (далі - відповідач 2), в якій просить: визнати дії дисциплінарної комісії неправомірними щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення; визнати протиправними витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 11 вересня 2019 року №475 о/с та Наказ НПУ від 06.09.2019 в частині 1 щодо звільнення зі служби поліції ОСОБА_1 ; скасувати витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 11 вересня 2019 року №475 о/с та Наказ НПУ від 06.09.2019 в частині 1 щодо звільнення зі служби поліції ОСОБА_1 ; поновити підполковника поліції ОСОБА_1 , на посаді начальника Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУНП в Київській області; стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Національної поліції України №1695 від 06.09.2019 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Переяслав-Хмельницького відділу поліції та ГУНП в Київській області» щодо звільнення зі служби з поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області в Київській області. Визнано протиправним та скасовано наказ №475/о/с від 11.09.2019 «По особовому складу», про звільнення зі служби з поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області в Київській області. Поновлено ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді начальника Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області в Київській області з 11.09.2019. Стягнено з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 заробітну платну (середній заробіток) за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 11.09.2019 по 11.08.2021 у сумі 255 252 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області в Київській області. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. В іншій частині позов залишено без задоволення. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Касаційна скарга скаржником була подана з підстав, викладених у п. 1 ч.4 статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку). Оскаржуючи судове рішення відповідач зазначає про те, що суди під час ухвалення рішень не врахували висновки Верховного Суду у справах №808/330/17, №826/4681/18, №826/18834/15, №758/894/17. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Повернення Верховним Судом касаційної скарги не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року в справі №640/20271/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Національної поліції України про визнання протиправними дій, скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич