Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/4096/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Ясиновський І.Г. 30 грудня 2021 р. Справа № 440/4096/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В с т а н о в и в: 23.03.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, яким просить: - визнати протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУ ПФУ в Полтавській області, пенсійний орган) щодо зменшення основного розміру її щомісячного грошового утримання судді у відставці під час його перерахунку з 88 % на 54 % від відповідних сум суддівської винагороди; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ліквідації комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 року № 01-46/52/2020, починаючи з 19.02.2020 року у розмірі 88% грошового забезпечення судді, враховуючи стаж роботи суддею 24 роки 6 місяців 27 днів, з урахуванням раніше проведених виплат. В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що відповідачем на виконання судового рішення у справі № 440/2196/20 здійснено перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року, проте під час його проведення територіальний орган Пенсійного фонду зменшив відсотковий розмір зазначеної соціальної виплати з 88% до 58%, а згодом до 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Позивачка вважає, що при здійсненні перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 19.02.2020 року відповідачем порушено вимоги законодавства України, у зв`язку з чим неправомірно визначено відсоткове значення щомісячного довічного грошового утримання яке виплачується судді у відставці, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Позивачка зазначає, що на час її звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виникла лише одна підстава його перерахунку, а саме збільшився розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Інші складові (стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) залишилися незмінними. Одночасно ОСОБА_1 просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі та провести розподіл судових витрат у справі, шляхом стягнення на її користь з відповідача 908 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , у відзиві ГУ ПФУ у Полтавській області вказує, що пенсійним органом згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду 28.09.2020 року у справі № 440/2196/20, що набрало законної сили 23.11.2020 року, здійснений перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки ліквідації комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 року № 01-46/52/2020 у розмірі 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (стаж роботи на посаді судді 24 роки 6 місяців 27 днів). Розпорядженням управління від 19.03.2021 року розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 приведено у відповідність до норм ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закону №1402-УІІІ). Після перерахунку щомісячне довічне грошове утримання позивачки з 19.02.2020 року обчислено у розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково. Судовим рішенням визнані протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо здійснення з 19.02.2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Пенсійний орган зобов`язаний з 19.02.2020 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Апеляційного суду Полтавської області № 01-46/52/2020 від 25.02.2020 року в розмірі 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 в іншій частині судом відмовлено. За рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки стягнуто 454 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Судом відмовлено у задоволенні клопотання (заяви) позивачки про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено про те, що чинним Законом № 1402-УІІІ визначені інші вихідні дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і, враховуючи положення ч. 3 ст. 142 цього Закону та суддівський стаж позивачки, з 19.02.2020 року її щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має розраховуватися у розмірі не 88% суддівської винагороди, а - 56 відсотків. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Полтавській області, просить скасувати судове рішення в повному обсязі і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені вимог позивачки до Управління. Доводи, якими скаржник обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, по суті, аналогічні доводам, викладеним в адміністративному позові. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 обрана на посаду судді Полтавського обласного суду 23.12.1993 року і звільнена з посади судді Апеляційного суду Полтавської області 08.09.2016 року. Позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримувала до 16.12.2020 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 2453-VI). 25.02.2020 року Апеляційним судом Полтавської області позиваці видано довідку № 01-46/52/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці змінилася і склала 173.415 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року у справі № 440/2196/20 задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань перерахунку пенсій № 18 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області від 04.03.2020 року. ГУ ПФУ в Полтавській області зобов`язаний здійснити з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 року № 01-46/52/2020. На виконання означеного рішення суду пенсійним органом 16.12.2020 року прийнято рішення (протокол/розпорядження) про перерахунок з 19.02.2020 року щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , при здійсненні якого розмір цього утримання обчислений з 58% суддівської винагороди, визначеної в довідці від 25.02.2020 року № 01-46/52/2020 (а.с. 32). 19.03.2021року пенсійним органом прийнято рішення (протокол/розпорядження) про перерахунок з 19.02.2020 року щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , при здійсненні якого розмір цього утримання обчислений з 54% суддівської винагороди, визначеної в довідці від 25.02.2020 року № 01-46/52/2020 (а.с. 33). Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що ст. 64 Конституції України унормовано, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. 30.09.2016 року набрав чинності Закон України» від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), частинами 1 та 2 ст. 135 якого визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Частиною третьою ст. 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) 30 мінімальних заробітних плат - судді місцевого суду; 2) 50 мінімальних заробітних плат - судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду; 3) 75 мінімальних заробітних плат - судді Верховного Суду. Згідно із ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VI1 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч. 2 ст. 142 Закону № 1402-VI). Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Водночас Законом України 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017 року, зокрема, частину третю ст. 135 Закону № 1402-VIII було викладено в такій редакції: «Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року». При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (положення якого діяли до моменту виключення цього пункту Законом України від 16.10.2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі Закон № 193-IX) було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом (тобто - Законом № 1402-VIII), мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Пункт 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з п. 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Законом України від 16.10.2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (набрав чинності 07.11.2019 року), було виключено пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу XII Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII, зі змінами. У вказаному рішенні зазначено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України). Судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України Рішенням від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним. Таким чином, з 19.02.2020 року пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким, окрім іншого, передбачалось, що коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами), та, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону, втратив чинність. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України від 13.07.2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Колегія суддів зазначає, що перерахунок, який просила здійснити позивачка ОСОБА_1 , звертаючись до суду (справа № 440/2196/20), обумовлений відновленням раніше порушених її прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями ст. 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Наведена норма неконституційною не визнавалась. Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону. Оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання позивачки ОСОБА_1 , виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений ч. 3 ст. 142 Закону №1402- VIII. Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2021 року у справі № 620/5437/20. За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 року у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 року у справі № 0640/4434/18 та від 12.09.2019 року у справі № 0640/4248/18. Щодо ефективності обраного судом способу захисту прав позивачки, колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як встановлено з матеріалів справи до 16.12.2020 року розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 обчислювався в розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (52.024,5 грн), з 16.12.2020 року у розмірі 58% винагороди (173.415 грн грн), а з 19.03.2021 року у розмірі 54% винагороди (173.415 грн). При цьому, як в розрахунку від 16.12.2020 року та і в розрахунку від 19.03.2021 року є посилання на необхідність здійснення перерахунку саме з 19.02.2020 року. Відповідно до постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 16.01.2017 року по справі № 544/10555/16-а, що набрало законної сили 30.03.2017 року, до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахована половина строку навчання позивачки в вищому юридичному навчальному закладі за денною формою навчання 1 рік 11 місяців. З урахуванням стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області (22 роки 7 місяців 27 днів), пенсійний орган зобов`язаний, окрім іншого, при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 урахувати її загальний стаж роботи на посаді судді у розмірі 24 роки 6 місяців 27 днів. За приписами ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, < >. При цьому, в матеріалах справи наявна довідка Полтавського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 року № 07-59/29 (а.с. 42) з якої вбачається, що стаж роботи, який дає право судді у відставці ОСОБА_1 на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання складає 26 років 06 місяців та 27 днів. Одним із принципів адміністративного судочинства є диспозитивність, тобто надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. За положеннями ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегія суддів зауважує, що предметом спору у справі, що розглядається, є наявність або відсутність у позивачки ОСОБА_1 права на визначення відсоткового значення розміру її щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (при проведенні його перерахунку відповідно до чинних норм ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII) в розмірі, встановленому законодавством на час її звільнення з посади судді, тобто на вересень 2016 року, в розмірі 88 відсотків. Колегія суддів зазначає, що у даному випадку, суд першої інстанції фактично розглянув вимоги, які позивачкою не заявлено у позові. Поміж тим, з матеріалів справи не вбачається, що позивачка змінювала (доповнювала) позовні вимоги, у порядку передбаченому КАС України. Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка ОСОБА_1 вказує про наявність у неї стажу роботи на посаді судді, що дає їй право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, - 24 роки 6 місяців 27 днів. За наведених підстав та відсутності обґрунтування прийнятого судом рішення про застосування положень ч. 2 ст. 9 КАС України щодо виходу за межі позовних вимог позивачки ОСОБА_1 , колегія суддів не погоджується з висновком суду про часткову обґрунтованість вимог адміністративного позову ОСОБА_1 . Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів частково задовольняє вимоги апеляційної скарги ГУ ПФУ в Полтавській області та скасовує судове рішення в частині, якою судом визнані протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо здійснення з 19.02.2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та пенсійний орган зобов`язаний з 19.02.2020 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Апеляційного суду Полтавської області № 01-46/52/2020 від 25.02.2020 року в розмірі 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум. Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів зауважує, що вимоги апеляційної скарги пенсійного органу про скасування судового рішення в частині, якою, судом відмовлено у задоволені вимог адміністративного позову, є невмотивованими. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України). Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року скасувати в частині, якою судом визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення з 19.02.2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов`язане з 19.02.2020 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Апеляційного суду Полтавської області № 01-46/52/2020 від 25.02.2020 року в розмірі 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц