Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/4432/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/10150/21 Справа № 202/4432/20 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Деркач Н.М., суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., при секретарі: Усик А.Д., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ТОВ ОТП Факторинг Україна звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних. В обґрунтування пред`явлених позовних вимог зазначає, що 29.03.2012 року заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 541 973, 02 грн. та судові витрати по справі у сумі 1 820 грн. Вказане заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2012 року по справі № 0417/2-89/2012 на сьогоднішній день фактично не виконано. Посилаючись на ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідачів за останні три роки інфляційні втрати по кредиту за період з 15.06.2017 року по 15.07.2020 року у сумі 93 160, 97 грн.; три відсотки річних по кредиту за період з 15.06.2017 року по 15.07.2020 року у сумі 41 645, 24 грн.; інфляційні втрати по відсоткам за період з 15.06.2017 року по 15.07.2020 року у сумі 13 559, 62 грн.; три відсотки річних по кредиту за період з 15.06.2017 року по 15.07.2020 року у сумі 6 061, 48 грн. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2021 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних, задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» інфляційні втрати та три проценти річних у сумі 154 427 грн. 31 коп. з яких: інфляційні втрати по кредиту за період з 15.06.2017 року по 15.07.2020 року у сумі 93 160, 97 грн.; три відсотки річних по кредиту за період з 15.06.2017 року по 15.07.2020 року у сумі 41 645, 24 грн.; інфляційні втрати по відсоткам за період з 15.06.2017 року по 15.07.2020 року у сумі 13 559, 62 грн.; три відсотки річних по кредиту за період з 15.06.2017 року по 15.07.2020 року у сумі 6 061, 48 грн. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись з указаним рішенням суду ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення у даній справі повністю відповідає зазначеним вище вимогам закону. Судом встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2012 року позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - суму боргу за кредитним договором від 03.04.2008 року у розмірі 541 973, 02 грн. та судові витрати по справі в сумі 1 820, грн., а всього 543 793, 02 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 03.04.2008 року заборгованість відповідачів станом на 13.07.2020 року складає: 462 108, 88 грн. заборгованість за кредитом; 67 260, 14 грн. заборгованість по відсоткам; 12 604 грн. пеня. Вказане заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2012 року по справі № 0417/2-89/2012 на сьогоднішній день фактично не виконано. Позивачем надано розрахунок суми індексації: Місяці простроченняСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції Липень 2017 Квітень 2020120,16462 108.00555 268.9793 160.97 Місяці простроченняСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції Липень 2017 Квітень 2020120, 1667 26080 819, 6213 559, 62 Також, позивачем надано розрахунок 3% річних: Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки 15.07.201715.07.20201097462 108341 645, 24 Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки 15.07.201715.07.2020109767 26036 061, 48 Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних витрат та 3% річних, оскільки відповідачі свої зобов`язання по поверненню суми боргу не виконали. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він повністю грунтується на вимогах матеріального закону, відповідає висновкам, викладеним у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18,та підтверджений матеріалами справи. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплаті кредиторові. Посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 на те, що інфляційні витрати можуть нараховуватися лише на зобов`язання визначені у національній валюті гривні, а кредит було отримано відповідачами у доларах США, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2012 року заборгованість стягнута саме в національній валюті, а тому в даному випадку позивач має право на стягнення інфляційних втрат. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення сум з поручителя, так як порука не поширюється на правовідносини, які виникли після ухвалення судом рішення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки рішенням суду було стягнуто суму заборгованості з відповідачів солідарно, а тому ОСОБА_1 набула статусу боржника у виконавчому провадженні та не вважається поручителем. Таким чином, посилання на припинення відносин поручительства є безпідставними. Крім того, згідно правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року, на яку посилається апелянт, визначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко