Постанова 4815 № 949/245/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2021 року м. Рівне Справа № 949/245/21 Провадження № 22-ц/4815/1546/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В. учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 вересня 2021 року у складі судді Оборонової І. В., ухвалене в м. Дубровиця Рівненської області, повний текст рішення складено 17 вересня 2021 року, в с т а н о в и в : Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що з метою отримання банківських послуг, відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» та підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №б/н від 22 червня 2011 року, у зв`язку з чим отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. 27 лютого 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору №SAMDN50000046469550 від 27 лютого 2019 року, якою сторони погодили суму заборгованості, визначили строк та порядок виконання кредитного договору. Однак, у зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором, станом на 17 грудня 2020 року у відповідачки утворилася заборгованість у розмірі 36 959,53 грн, з яких: 47,87 грн. заборгованість за кредитом; 777,06 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом та 36959,53 грн. заборгованість за пенею. Саме таку суму заборгованості і просив стягнути з відповідачки на свою користь, а також понесені судові витрати. Заочним рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 вересня 2021 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 47,87 грн.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 2,94 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог вмотивоване передбаченим законом обов`язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов`язок відповідачем як позичальником дотриманий не був. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій за порушення зобов`язання вмотивоване тим, що такі умови кредитування між сторонами погоджені не були, оскільки відповідач як позичальник підписав лише Анкету-заяву, у якій відсутні умови щодо нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені), а тому відсутні передбачені законом підстави для стягнення цих сум за договором кредиту. Судом також враховано, що Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Щодо виконання боржником зобов`язань за Додатковою угодою до кредитного договору № SAMDN50000046469550 від 27 лютого 2019 року, якою визначено відсоткову ставка за кредитом в розмірі 0,01%, то в частині відмови у стягненні відсотків за нею, місцевий суд виходив з того, що додаткова угода не містить розшифрування (конкретизації) щодо встановленої процентної ставки, як такої, що сплачується за день, місяць чи рік, а також відсутній будь-який первинний банківський документ, передбачений ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який би підтверджував наявність цієї заборгованості та розмір. Судом також враховано, що додаткова угода до кредитного договору № SAMDN50000046469550 від 27 лютого 2019 року була укладена з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за договором про надання банківських послуг № SAMDN50000046469550 22 червня 2011 року, а тому і предметом позову в цій справі є саме заборгованість за кредитним договором від 22 червня 2011 року. Вважаючи рішення суду в частині відхилених позовних вимог незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків та штрафу. Додає, що проценти нараховуються з моменту узгодження сторонами сплату процентної ставки за користування кредитними коштами. Пояснює, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Стверджує, що активація картки відповідачем та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Додає, що відповідач користувався кредитними коштами, а також частково погашав наявну заборгованість та продовжував користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці, і такі дії свідчать про згоду з умовами кредитування. Звертає увагу, що між сторонами була укладена Додаткова угода, де сторони узгодили суму наявного боргу, внесли зміни до договору, і ці обставини сторонами не заперечуються. Додає, що прощення боргу стає можливим у разі виконання клієнтом належним чином зобов`язань, встановлених Додатковою угодою, та зазначає, що відповідач таких зобов`язань не дотримав, а відтак прощення боргу відповідач не відбулося. Вказує, що банківська виписка має статус первинного документу відповідно до вимог закону України «Про Вважає, що у суду були всі підстави для стягнення заявлених відсотків за редитним договором. Зазначає, що відмова у стягненні відсотків суперечить принципам платності кредитного договору, наносить шкоду споживачам банківських послуг, банку та в цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. З наведених міркувань просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі. Також просить судові витрати у справі покласти на відповідача. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, 22 червня 2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у вигляді Анкети-заяви № б/н, за умовами якої остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії платіжної картки.. Угода складається із Анкети-заяви, Пам`ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку. Про згоду відповідача на укладення договору свідчить підпис ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань у неї виникла заборгованість у розмірі 36 959,53 грн.. З метою створення сприятливих умов для виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 22 червня 2011 року, сторони підписали додаткову угоду № SAMDN50000046469550 від 27 лютого 2019 року щодо погашення суми заборгованості, відповідно до якої банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена в пункті 1.2 додаткової угоди, якщо клієнт здійснить платіж в розмірі та в строки вказані в пункті 1.5.1 додаткової угоди. Строк повернення кредиту вказаний в пункті 1.3 додаткової угоди. За змістом пункту 1.6 додаткової угоди, ця угода відповідно до статті 212 ЦК України, укладається під відкладальну обставину, а саме: в разі належного виконання клієнтом зобов`язань, які передбачені договором та п. 1.5 додаткової угоди вступають в дію умови про анулювання заборгованості, визначені пунктом 1.2 додаткової угоди, умова про зміну процентної ставки, передбачена пунктом 1.4 угоди. Відповідно до п. 1.5.1, п. 1.5.2. додаткової угоди, перший внесок відповідач зобов`язана внести не пізніше 27 лютого 2019 року у розмірі 1258,26 грн. і в подальшому здійснювати щомісячні платежі у розмірі 1188,36 грн. до 25 числа місяця впродовж 6 місяців. Розмір останнього щомісячного платежу становить 1188,37 грн. Пунктом 1.6.1 додаткової угоди визначено, що в разі прострочення виконання клієнтом будь-яких зобов`язань, передбачених пунктом 1.5.2. додаткової угоди та/чи будь-яких зобов`язань, передбачених договором, на 31 день, умова про анулювання частини заборгованості, передбачена пунктом 1.2, умова про зміну процентної ставки, передбачена пунктом 1.4 додаткової угоди не поширюється. Пунктом 1.7 додаткової угоди передбачено, що у разі прострочення виконання клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктом 1.5.2. угоди та/чи будь-якого із зобов`язань, передбачених договором, на 31 день, умова про анулювання частини заборгованості, передбачена пунктом 1.2, умова про зміну процентної ставки, передбачена пунктом 1.4 угоди не поширюється. Пунктом 1.10 додаткової угоди передбачено, що усі інші умови договору, які не суперечать цій угоді, залишаються незмінними. Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і як наслідок виникнення заборгованості, про стягнення якої Банк і звернувся з даним позовом до суду. Із долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що Банк визначив заборгованість ОСОБА_1 станом на 17 грудня 2020 року в розмірі 36 959,53 грн, з яких: 47,87 грн. заборгованість за кредитом; 777,06 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом та 36 134,60 грн. заборгованість за пенею. Матеріали справи містять графік погашення суми боргу за реструктуризацією на термін 6 місяців, а також виписки по рахунках. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України). Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, ч.1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. На обґрунтування позовних вимог Банк вказує, що при укладання договору сторони керувалися саме вказаними нормами законодавства, при цьому, формулярами та стандартними формами є Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, згідно яких обслуговується відповідач. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо зміни кредитного ліміту, сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Покликання у апеляційній скарзі на те, що позичальник був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, згідно яких обслуговується відповідач, включаючи стягнення неустойки за порушення умов договору, не заслуговує на увагу. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Вказані Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, наявні в матеріалах справи, не є належним доказом встановлення та погодження сторонами умов укладеного між ними кредитного договору. Оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, місцевим судом правомірно відмовлено у задоволенні таких позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Відповідно укладеного договору відповідач взяла на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 22.06.2011 року, наданого Банком, заборгованість позичальника по тілу кредиту становить 47,87 грн.. Така заборгованість відповідачем не спростована. Доводи апеляційної скарги про неправомірність відмови суду першої інстанції у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами не заслуговують на увагу суду. Так, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Покликання Банку, викладені в апеляційній скарзі, на Додаткову угоду № SAMDN50000046469550 від 27 лютого 2019 року як на підставу стягнення відсотків, оскільки в ній сторони обумовили відсоткову ставку, апеляційним судом відхиляються. Дійсно, пунктом 1.4 Додаткової угоди № SAMDN50000046469550 від 27 лютого 2019 року визначено, що відсоткова ставка за кредитом становить 0,01%, проте вказаний пункт не містить чіткої інформації щодо періоду встановлення процентної ставки, зокрема не вказано, чи сплачується вона за день, чи за місяць чи за рік. Додаткова угода до кредитного договору № SAMDN50000046469550 від 27 лютого 2019 року укладена сторонами з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за договором про надання банківських послуг № б/н від 22 червня 2011 року, а тому і предметом позову в цій справі є заборгованість ОСОБА_1 саме за кредитним договором від 22 червня 2011 року. Покликання апелянта на те, що на підтвердження вимог Банку надано банківську виписку, яка є первинним банківським документом, апеляційним судом не можуть братися до уваги як підстава для скасування рішення місцевого суду. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках та пені, та про задоволення, при цьому, позовних вимог про стягнення тіла кредиту. Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову частини позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит, і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30 грудня 2021 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Гордійчук С. О. Хилевич С. В.