Постанова Одеський апеляційний суд № 2-5153/09

Номер провадження: 22-ц/813/4498/21 Номер справи місцевого суду: 2-5153/09 Головуючий у першій інстанції Гусева О.Г Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.12.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В. за участю секретаря судового засідання: Тищенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року у цивільній справі за позовом правонаступника ОСОБА_2 ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , Одеської міської ради, треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та визнання права власності на нерухоме майно, В С Т А Н О В И В: У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_4 , Одеської міської ради про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на нерухоме майно. В обгрунтування позову, позивач зазначав, що він на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 08 червня 2000 року, є власником 236/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласником домоволодіння за вищеназваною адресою є ОСОБА_4 . Домоволодіння АДРЕСА_1 , складається в цілому з житлових будинків під літ.«А», «Б», «В», «Е», «Ж», «З», «Ц», сараїв під літ. «Ф», Ф1», «Ч», «X», «Л», «М», вбиральні «СІ» , літньої кухні «Ш», «Ш1»,»Я», «Я1», «щ», бані «Ц1». №1-8- огородження. Належна йому частина домоволодіння складається з житлового будинку під літ. «Ц» загальною площею 120 кв. м., житловою площею 66,9 кв. м., гаражу, літньої кухні, бані. Також ним за власні кошти та власними силами було побудовано житловий будинок під літ. «Ц2» загальною площею 87,4 кв.м., житловою площею 59,2 кв.м., гараж та літню кухню для поліпшення умов проживання його сім`ї. Земельна ділянка, на якій побудовано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 закріплена згідно рішення виконкому Міської ради депутатів трудящихся від 01.11. 1955 року Будівництво даних споруд за адресою: АДРЕСА_1 не порушило прав інших осіб, шо підтверджується розписками - згодами. В даний період часу він має намір виділити належну йому частину домоволодіння в самостійне майно, а також оформити правові документи на житловий будинок. На його замовлення ліцензованою проектною організацією було розроблено технічний висновок про можливість виділу частини домоволодіння по АДРЕСА_1 в одне самостійне. Відповідно до висновку, житловий будинок має ізольований вихід, будівельні конструкції, знаходяться у задовільному технічному стані, будинок має необхідне інженерне забезпечення: електропостачання, газопостачання, водозабезпечення, систему опалювання. Житловий будинок пристосовано для цілорічного проживання. Будівельні конструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться у задовільному технічному стані, будинок має необхідне інженерне забезпечення: електропостачання, газопостачання, водозабезпечення, Будинок знаходиться в доброму технічному стані, тріщин у стінах і прогибів перекриття не виявлено. Існуючі системи опалення, водопостачання і каналізації виконані у відповідності з діючими нормами, в самостійному режимі. Електропостачання будинку відповідає вимогам ПУЕ, Сніп 3.05.06-85, ВСН-59-88 і пристосоване до подальшої експлуатації. Протипожежні заходи виконані у відповідності до вимог Сніп 2.01.02-85 «Протипожежні норми». По результатам технічного висновку можливий виділ частини домоволодіння в самостійне, планувальні та інші показники відповідають вимогам діючих нормативних документів. Викладені обставини стали підставою звернення до суду. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Виділено в натурі частку, що належить ОСОБА_2 із спільного майна - домоволодіння АДРЕСА_1 , що дорівнює 236/1000 частці цього домоволодіння в цілому, яка складається з житлового будинку під літ. «Ц» загальною площею 120 кв. м., житловою площею 66, 9 кв. м., житлового будинку «Ц2» загальною площею 87,4 кв. м.,житловою площею 59,2 кв.м.,бані під літ. «ЦІ» гаражу, літньої кухні з присвоєнням адреси: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на виділене майно: житловий будинок під літ. «Ц» загальною площею 120 кв. м., житловою площею 66, 9 кв. м., житловий будинок під літ. «Ц2» загальною площею 87,4 кв. м.,житловою площею 59,2 кв.м.,баню під літ. «ЦІ» гараж, літню кухню за адресою: АДРЕСА_2 . Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Ухвалою апеляційного суду Одеської області відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.10.2020 року залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 згідно з поданим нею клопотанням, а також в якості третіх осіб на боці відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які не відреагували на відповідні листи Одеського апеляційного суду щодо подання клопотання про вступ у справу в якості правонаступників позивача і думку про підтримання позову (т. 2 а. с. 49-50). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Задовольняючи позов про виділ частки в натурі зі спільного домоволодіння, суд першої інстанції виходив з положень ст..ст. 364, 367, 392 ЦК України та наявності технічної можливості самостійного використання та експлуатації житлових будинків належних позивачу, відповідності їх вимогам, що висувають до подібного роду приміщень, обладнаності самостійним входом, та належністю необхідного набору допоміжних та службових приміщень, що дозволяють їх окреме використання. Проте погодитися з такими висновками районного суду не можна. Судом встановлено, що: - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 8 червня 2000 року є власником 236/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке в цілому складається з житлових будинків під :іт.«А», «Б», «В», «Е», «Ж», «З», «Ц», сараїв під літ. «Ф», «Ф1», «Ч», «X», «Л», «М», вбиральні «СІ» , літньої кухні «Ш», «Ш1»,»Я», «Я1», «Щ», бані «ЦІ». №1-8- огородження; - у власності позивача знаходиться житловий будинок під літ. «Ц», який складається з приміщень: тамбур - 3,0 кв.м., коридор - 14,5 кв. м., житлова кімната - 17,1 кв.м., кухня - 18,4 :<в. м., кладова - 3,4 кв. м., санвузол -3,9 кв. м., сходова клітина - 3,6 кв.м., коридор - 4,6 кв.м., житлова кімната - 21,2 кв.м., житлова кімната - 17,9 кв.м., житлова кімната - 10,7 кв.м., санвузол - 1,7 кв. м.,баня; - з метою поліпшення умов проживання своєї сім`ї позивачем за власні кошти та власними силами збудовано житловий будинок під літ. «Ц2», що складається з наступних приміщень: кухня - 18,6 кв. м., санвузол - 3,2 кв.м., гостина - 22,0 кв.м., житлова кімната - 18,6 кв.м., гардеробна - 3,2 кв.м., спальня 18,6 кв.м., санвузол - 3,2 кв. м., літню кухню, гараж; - згідно із технічним висновком ліцензованої проектної організації щодо можливості виділу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та подальшої експлуатації житлових будинків під. літ. «Ц» та «Ц2» за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що житлові будинки мають ізольований вихід, будівельні конструкції, знаходяться у задовільному технічному стані, будинки мають необхідне інженерне забезпечення: електропостачання, газопостачання, водозабезпечення, систему опалювання. Житлові будинки пристосовано для цілорічного проживання. Будинки знаходяться в доброму технічному стані, тріщин у стінах і прогибів перекриття не виявлено. Існуючі системи опалення, водопостачання і каналізації виконані у відповідності з діючими нормами, в самостійному режимі. Електропостачання будинків відповідають вимогам ПУЕ, Сніп 3.05.06-85, ВСН-59-88 і пристосовані до подальшої експлуатації. Протипожежні заходи виконані у відповідності до вимог Сніп 2.01.02-85 «Протипожежні норми». По результатам технічного висновку є можливим виділ частини домоволодіння в самостійне, її експлуатація не залежить від інших частин домоволодіння в існуючому вигляді; - співвласницею домоволодіння ОСОБА_4 надана розписка - згода на виділ частки домоволодіння позивача у самостійне та визнання права власності на виділене майно за ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а. с. 31); -також позивачу надані розписки - погодження ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_3 ); ОСОБА_7 (адреса: АДРЕСА_1 ); ОСОБА_8 (адреса: АДРЕСА_4 ) на приватизацію земельної ділянки за вищезазначеною адресою (т.1 а. с. 17-19); - згідно із листом Центру поштового зв`язку № 1 від 16.03.09 р за № 07 - 31/1045 є можливим присвоєння житловому будинку ОСОБА_2 поштової адреси: АДРЕСА_2 . Колегія суддів виходить з наступного. У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. За приписами статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні. Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Згідно з частинами першою-другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна. Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт. Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна, утворюється два самостійних об`єкта майна. На час звернення до суду з позовом про виділ частки в натурі домоловодіння АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належало ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_1 . Зокрема ОСОБА_1 є власником 52/100 часток даного допомолодівння на підставі договору дарування від 29.08.2000 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що вона, як співвласник спільної часткової власності про виділ з якої частки у натурі ОСОБА_2 було заявлено позов, не була залучена до участі у справі. Виділяючи в натурі частку, що належить ОСОБА_2 із спільного майна - домоволодіння АДРЕСА_1 , що дорівнює 236/1000 частці цього домоволодіння в цілому, яка складається з житлового будинку під літ. «Ц» загальною площею 120 кв. м., житловою площею 66, 9 кв. м., житлового будинку «Ц2» загальною площею 87,4 кв. м.,житловою площею 59,2 кв.м.,бані під літ. «ЦІ» гаражу, літньої кухні з присвоєнням адреси: АДРЕСА_2 та визнаючи за ОСОБА_2 право власності на зазначене майно, суд першої інстанції не врахував, що до складу частки у праві власності, не входив житловий будинок «Ц2» загальною площею 87,4 кв. м.,житловою площею 59,2 кв.м., гараж, літня кухня не входили у 236/1000 частин даного допомолоівдіння, а були зведені позивачем без отримання необхідних дозволів на будівництво із захопленням території двора загального користування, що порушило інтереси апелянта, яка неодноразово з цього приводу зверталася до компетентних органів та установ зі скаргами на ОСОБА_2 вказуючи про порушення останнім правил добросусідства. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». У справі, що переглядається, ОСОБА_1 на час звернення позивача до суду з позовом, на час розгляду справи і ухвалення заочного рішення, на праві власності належало 52/1000 домоволодіння. При таких обставинах ОСОБА_1 є належним співвідповідачем у справі. Проте суд першої інстанції не з`ясував повного складу осіб, які мали бути залучені співвідповідачами у справі про виділ в натурі частки нерухомого майна, яке належало зазначеним особам (зокрема і ОСОБА_1 ) на праві спільної часткової власності. Відповідно до п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. У суду апеляційної інстанції відсутні процесуальні повноваження вирішувати питання про залучення до участі у справі в якості відповідачів осіб, які не були залучені в цьому статусі під час розгляду справи в суді першої інстанції. Враховуючи наведене рішення суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог. У відповідності до ст. 141 ч. 13 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що в порядку перегляду справи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про залишення заявлених вимог без задоволення, з ОСОБА_3 , як правонаступника позивача ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 200 грн. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги правонаступника ОСОБА_2 ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , Одеської міської ради, треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та визнання права власності на нерухоме майно залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_3 , як правонаступника позивача ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 200 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений: 29.12.2021 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін О.В. Князюк