Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 2а-0770/2874/11

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 2а-0770/2874/11 пров. № А/857/15144/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В. з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Прокуратури Закарпатської області про застосування санкцій за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (суддя першої інстанції Рейті С.І., м. Ужгород, повний текст складено 19.03.2018), В С Т А Н О В И В : Державна податкова інспекція у Тячівському районі Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування штрафних санкцій за порушення норм Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" у розмірі 8000 мінімальних заробітних плат, що становить 7680000 грн, з конфіскацією в дохід держави 5 гральних апаратів, 1 рулетки та коштів отриманих від грального бізнесу. Закарпатським окружним адміністративним судом було здійснено заміну позивача на правонаступника Державну податкову інспекцію у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року позовні вимоги було задоволено частково. Застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі 7680000 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає, рішення суду постановленим з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції не дослідив всі суттєві обставини справи і не надав їм належної оцінки. Так не враховано, що позовна заява підлягала залишенню без розгляду, оскільки підписана ніби то виконуючим обов`язки начальника ДПІ у Тячівському районі І.І. Крічфалушій, в той час як у наказі про відпустку від 12 серпня 2011 року №543 у період відпустки ОСОБА_2 виконання обов`язків начальника ДПІ у Тячівському районі покладено на ОСОБА_3 . Також апелянт зауважив, що судом не було досліджено оригінали письмових доказів, хоча позивач ставив під сумнів їх достовірність. Крім того, вказав, що суд першої інстанції всупереч рішенню касаційного суду не дослідив належним чином питання щодо отримання позивачем прибутку від азартних ігор. Зауважив, що копія технічного паспорту та план-схема приміщення, де були розташовані гральні автомати, не можуть бути належним доказом того, що саме відповідач здійснював заборонену діяльність. Не надано належної оцінки існуванню договору з іншою особою ОСОБА_4 про оренду приміщення за цією ж адресою. Апелянт наполягає, що суд першої інстанції безпідставно послався на постанову Тячівського районного суду від 29 червня 2011 року, оскільки відсутні докази здійснення відповідачем діяльності 25 травня 2011 року за адресою: АДРЕСА_1 . Зауважив, що позивач визнав свою вину при вирішенні питання про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.164-1 КУпАП під психологічним тиском і під впливом обіцянки працівників податкової інспекції про обмеження покарання лише адміністративним штрафом. Також апелянт звернув увагу суду, що судом першої інстанції не встановлено, чи підпадають гральні пристрої та така діяльність під дію Закону №1334-VІ. У судовому засіданні відповідач та його представник повторно не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Так, ОСОБА_1 отримав судову повістку на 16 грудня 2021 року завчасно 7 грудня 2021 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково позивача було повідомлено телефонограмою, яка була отримана ним о 8 годині 32 хвилини 6 грудня 2021 року. Слід зазначити, що у попередні судові засідання представник відповідача ОСОБА_5 систематично не з`являвся, надсилаючи до суду клопотання про відкладення слухання справи через перебування на лікування та зайнятість в районних судах. При цьому жодних доказів на підтвердження об`єктивних причин, що б перешкоджали його явці до суду подано не було. Отже, апеляційний суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності апелянта, враховуючи невстановлення поважних причин його неявки. Закарпатська обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 , в якому вказала про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення. У судовому засіданні представник прокуратури Слиш Г.С. пояснила, що відповідач вчинив порушення, а тому до нього правомірно застосовані санкції . Представник позивача Буря О.О. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи апелянта безпідставними. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25 травня 2011 року під час відпрацювання території обслуговування та огляду приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , посадовими особами відділу податкової міліції ДПІ у Тячівському районі виявлено п`ять гральних автоматів та електронну рулетку для надання послуг у сфері грального бізнесу, на одному з яких громадянином ОСОБА_6 здійснювалась азартна гра з внесенням грошових коштів та отриманням грошового виграшу. На момент проведення огляду 25.05.2011 на місці діяльності були відсутні документи, що свідчать про походження гральних засобів. Разом з тим, судом встановлено, що приміщення в будівлі АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві власності ФОП ОСОБА_7 . Згідно договору оренди від 19.04.2011 №1, ФОП ОСОБА_1 орендує у ФОП ОСОБА_7 частину приміщення за вищевказаною адресою площею 15 кв м з площею торгового залу. Пунктом 1.2. вищевказаного договору оренди встановлено, що майно повинно бути передано Орендарю протягом 3 днів з дня підписання договору. Слід також зазначити, що згідно тексту укладеного відповідачем договору не передбачено складання акта прийому-передачі орендованого майна, отже такий відсутній. Згідно підпункту 1.1. строк дії договору встановлено до 31 грудня 2012 року. Тобто на момент проведення огляду 25 травня 2011 року відповідач використовував вказане приміщення для здійснення господарської діяльності. Сам відповідач не заперечує факт оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у ФОП ОСОБА_7 .. Згідно технічного паспорту та плану-схеми вищевказаної будівлі, приміщення, яке орендує ФОП ОСОБА_1 позначене "1-5", має загальну площу 15,8 кв. м. Згідно пояснень гр. ОСОБА_8 у вказаному приміщенні були розміщені гральні апарати та електронна рулетка, де і здійснював свою діяльність ФОП ОСОБА_1 , що підтверджено копією технічного паспорта та план-схемою. При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо недоведення користування ним приміщення, де знаходились гральні апарати, з огляду на існування договору оренди приміщення за цією ж адресою з іншою особою ОСОБА_4 , оскільки у вказаному договорі не зазначено про оренду приміщення саме більярдної кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де знаходились гральні апарати, а громадянка ОСОБА_8 повідомила, що дане приміщення використовується ОСОБА_1 . Крім того, згідно копії договору оренди від 18 травня 2011 року, укладеного ПП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_4 , останній орендував приміщення на АЗС АДРЕСА_1 площею 18 кв.м, в той час як гральні апарати були розміщені у приміщенні площею 15.8 кв. м, що відповідає площі приміщення, орендованого ФОП ОСОБА_1 . Також доказів приналежності ОСОБА_4 гральних автоматів суду надано не було. 29 червня 2011 року Тячівським районним судом Закарпатської області по справі №3-1124/11 було прийнято постанову, якою встановлено в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 164 КУпАП - провадження господарської діяльності без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру та накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 500 грн. без конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва та сировини, за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Згідно цього рішення судом було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, 25.05.2011 в АДРЕСА_1 приблизно о 21-й годині надавав послуги на 5-ти ігрових атракціонах та електронній рулетці 25.05.2011 в орендованому приміщенні на АЗС "МАН". Вищевказана постанова ОСОБА_1 оскаржена не була, набула законної сили й штраф було сплачено, що не заперечується самим відповідачем. Отже, вказаним судовим рішенням встановлено факт організації відповідачем функціонування ігрових атракціонів та електронної рулетки в орендованому приміщенні. Слід зазначити, що згідно мотивувальної частини вищевказаної постанови ОСОБА_1 свою вину у вчиненні порушення визнав та розкаявся . Згідно ч. 6 ст. 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, суд першої інстанції правильно врахував це судове рішення як доказ на доведення факту надання відповідачем послуг на гральних атракціонах. Слід також зазначити, що доказів про застосування щодо ОСОБА_1 заходів примусу, які б зумовили оговорення ним себе при розгляді справи в Тячівському районному суді також надано не було, отже апеляційний суд критично відноситься до тверджень апелянта про визнання ним вини під примусом. Крім того, необхідно зазначити, що ОСОБА_1 вправі був оскаржити постанову Тячівського районного суду, однак не скористався цим правом, що свідчить про його згоду із законність вказаного судового рішення . Доводи апелянта про не дослідження судом першої інстанції безпосередньо матеріалів справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє, адже такі були предметом розгляду Тячівського районного суду і за наслідками їх розгляду й було винесено постанову від 29 червня 2011 року про притягнення відповідача до відповідальності . Апеляційний суд зазначає, що поясненнями ОСОБА_9 , яка працювала барменом в більярдній та кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », підтверджено, що остання здійснювала обслуговування гральних апаратів, зокрема, видала відвідувачу ОСОБА_6 його виграш в сумі 20 гривень. Також вказана особа підтвердила, що вона працювала барменом на пропозицію ОСОБА_1 , який обіцяв виплатити їй заробітну плату в кінці травня 2011 року в сумі 50 гривень (том 1 а.с.6). Отже, вказаною особою підтверджено факт обслуговування грального апарату та видачу виграшу у приміщенні більярдної та кафе, в якому вона працювала за дорученням ОСОБА_1 ОСОБА_10 підтвердив факт, що дійсно виграв у гральному апараті 20 гривень, а видала їх йому бармен ОСОБА_9 . Також він вказав, що попередньо вносив гроші у вказаний апарат для гри. Належним чином засвідчені копії вказаних пояснень були досліджені судом апеляційної інстанції. При цьому той факт, що ОСОБА_9 не була офіційно працевлаштована відповідачем не звільняє його від відповідальності за вчинені дії, оскільки вказана особа виконувала роботу за його дорученням і для забезпечення отримання ним прибутку. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги статті 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», а тому є підстави для застосування щодо нього санкцій. Апеляційний суд погоджується з таким висновком, виходячи з наступного. Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з приписів Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15 травня 2009 року № 1334 - VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 1334), згідно ст. 2 якого - встановлена заборона в Україні грального бізнесу та участі в азартних іграх. Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Відповідно до змісту ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема, як вилучення прибутку (доходу) та адміністративно-господарський штраф. Згідно з ч. 2 ст. 241 ГК України перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" встановлено, що під гральним бізнесом слід розуміти діяльність, пов`язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі. Відповідно до ст. 1 Закону 1334 під гральним бізнесом слід розуміти діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку, а під азартною грою - будь-яку гру, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості. З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для накладення адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу та вилучення прибутку (доходу) є адміністративне правопорушення у вигляді організації та проведення на території України азартних ігор, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз). Абзацом четвертим ч. 4 Прикінцевих положень Закону 1334 Кабінет Міністрів України зобов`язано прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону. Оскільки на час розгляду справи нормативно -правових актів, які б забезпечували реалізацію норм вищезазначеного Закону, зокрема визначали б порядок здійснення перевірки, порядок доведення обставини здійснення організації та проведення азартних ігор, під час розгляду справи не прийнято, застосуванню підлягають загальні норми Кодексу адміністративного судочинства України щодо доказів. При цьому, для кваліфікації діяльності суб`єкта підприємницької діяльності як грального бізнесу необхідна наявність одночасно трьох обов`язкових умов, а саме - діяльність з організації та проведення азартних ігор; здійснення такої діяльності організаторами азартних ігор-суб`єктами підприємницької діяльності; метою такої діяльності є отримання прибутку. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 ГК України). Отже, оскільки в орендованому відповідачем приміщенні здійснювалося надання послуг з організації азартних ігор за гроші, при цьому мета отримання прибутку є очевидною, оскільки відвідувач ОСОБА_6 вносив кошти до грального пристрою (ставку за гру), отримав виграш і на цій стадії був зупинений працівниками правоохоронних органів, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність порушення, що є підставою для застосування до відповідача господарських санкцій, передбачених ст.3 Закону 1334. Відповідно до ст. 3 Закону 1334 до суб`єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України. Згідно із ст. 8 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2011 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 960 грн (з 1 квітня 2011 року, станом на час виявлення правопорушення), відповідно, санкції у вигляді штрафу розраховуються наступним чином: 960 грн х 8000 - 7680000 грн Застосування фінансових санкцій, зазначених у ч. 1 цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленим за позовом органів міліції та/або органів доходів і зборів (ст.3 Закону 1334). Враховуючи наведене, оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем вимог ст.2 Закону 1334, що полягає у наданні ним послуг у сфері грального бізнесу, суд першої інстанції правомірно застосував санкції у розмірі 8000 мінімальних заробітних плат у сумі 7680000 грн. Доводи апелянта про необхідність залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з підписанням її неуповноваженою особою, апеляційний суд відхиляє, так як позовна заява була підписана виконуючим обов`язки начальника Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області Крічфалушій І.І. Факт покладення на нього вказаних обов`язків підтверджено належним чином, неправильне зазначення прізвища в наказі №543-в від 12 серпня 2011 року про відпустку свідчить про описку і не дає підстав для обґрунтованих сумнівів щодо наявності у підписанта відповідних повноважень. На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 28.12.2021.