Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7464/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 грудня 2021 р. м. ОдесаСправа № 420/7464/21 Суддя в суді І інстанції Корой С.М. Рішення суду І інстанції прийнято у м. Одеса Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Куяльницькій сільській раді Подільського району Одеської області, а саме: визнання протиправним та скасування п. 1.11 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області № 1266-VIII від 22 квітня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства», в частині відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку; зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га, або земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0386 67,483 га, або земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0637 10,4825 га, за межами населеного пункту Подільського району Одеської області, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за межами населеного пункту Коси Слобідка - позначена на публічній кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 102, площею більше 29,5689 га, яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206, та КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га, яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315, а також, за рахунок несформованих земельних ділянок за межами села Гонората, які позначені на публічній кадастровій карті: КОАТУУ: 5122980800, зона: квартал: 001, площа більше 20 га, які знаходяться біля земельної ділянки кадастровий номер 5122980800:01:001:0104. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин сільською радою безпідставно прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. В даному випадку, апелянт зазначає, що сільською радою не визначено конкретних підстав, з яких нею зроблено висновок про відсутність правових підстав для видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 15 березня 2021 року позивач звернувся до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки або дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної номер ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га, або земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0386 67,483 га, або земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0637 10,4825 га, за межами населеного пункту Подільського району Одеської області, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за межами населеного пункту Коси Слобідка - позначена на публічній кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 102, площею більше 29,5689 га, яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206, та КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га, яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315, а також, за рахунок несформованих земельних ділянок за межами села Гонората, які позначені на публічній кадастровій карті: КОАТУУ: 5122980800, зона: квартал: 001, площа більше 20 га, які знаходяться біля земельної ділянки кадастровий номер 5122980800:01:001:0104. До заяви позивачем додано копію паспорту, ІПН та графічні матеріали. Рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області № 1266 - VIII від 22 квітня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлення зазначених обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин сільською радою не порушено вимог ЗК України при розгляді заяви позивача, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Згідно ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Згідно ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Згідно ч. 10 ст. 118 ЗК України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Колегією суддів встановлено, що оскаржуваним рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області № 1266-VIII від 22 квітня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу щодо виготовлення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», зокрема, відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства. В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. В даному випадку, у якості юридичної підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою сільською радою визначено ч. 7 ст. 118 ЗК України, а саме невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, як вірно зазначається позивачем, сільською радою не визначено у своєму рішенні жодної фактичної підстави його прийняття, а саме не зазначено у чому проявляється невідповідність місця розташування земельної ділянки. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не вирішується питання доцільність наданої позивачу відмови у виготовлення проекту землеустрою, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, станом на момент їхнього прийняття або вчинення, за наслідками чого суд може визнати протиправними рішення та дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, а також зобов`язати його вчинити певні дії. Між тим, за відсутності посилань на фактичні підстави для прийняття оскаржуваного рішення в його тексті, колегія суддів позбавлена можливості підтвердити правомірність оскаржуваного рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням формально відмовлено у задоволенні заяви позивача, а як наслідок таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню. В свою чергу, факт зазначення позивачем у своїй заяві декількох бажаних земельних ділянок, на який посилається суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, не перешкоджає розгляду відповідної заяви та не свідчить про порушення вимог ЗК України. При цьому, як зазначено вище, в оскаржуваному рішенні сільською радою не зазначено відповідного порушення. Тому, колегія суддів вважає протиправним спірне рішення сільської ради в оскаржуваній позивачем частині. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, а не дозволу на виготовлення проекту землеустрою, сільською радою в оскаржуваному рішенні не вирішувалось взагалі. Між тим, обираючи спосіб відновлення порушених прав позивача, з урахуванням конкретних обставин даної справи, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати сільську раду повторно розглянути заяву позивача, так як з урахуванням вищевказаних висновків зобов`язання сільської ради прийняти у судовому порядку конкретне рішення на даному етапі суспільних правовідносин є передчасним. В свою чергу, враховуючи обраний колегією суддів спосіб поновлення порушених прав позивача, колегія суддів не вбачає необхідності встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі. При цьому, щодо клопотання позивача про здійснення розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Колегією суддів встановлено, що позивач бажає здійснити розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, у сумі 5 000,00 грн. В свою чергу, перевіряючи можливість здійснення розподілу понесених позивачем судових витрат, а також розмір таких витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В даному випадку, сторони у справі, крім суб`єктів владних повноважень, мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу. Між тим, позивачем на підтвердження розміру понесених витрат надано копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги від 09 березня 2021 року; попередній розрахунок сум судових витрат, акт виконаних робіт від 05 травня 2021 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що суд за наслідком розгляду справи не зобов`язаний відшкодовувати усі задекларовані позивачем судові витрати за рахунок суб`єкта владних повноважень. В даному випадку, розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі. Крім того, розмір таких витрат має бути співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами. Між тим, колегія суддів зазначає, що у наданих документах зазначено калькуляцію затраченого адвокатом часу, а саме зазначено, що на підготовку справи до розгляду ним витрачено 5 годин. В свою чергу, варто зазначити, що дана справа відноситься до справ незначної складності, а тому сума зазначених позивачем витрат на професійну правничу допомогу лише на стадії підготовки справи до розгляду є неспівмірною до складності даної справи. Внаслідок чого, враховуючи складність даної справи, кількість затраченого адвокатом часу, колегія суддів вважає, що на користь позивача можуть бути стягнуті судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн. При цьому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, прийнявши у справі нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської № 1266-VIII від 22 квітня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства», в частині висновку про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. Зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 березня 2021 року у встановлені Земельним кодексом України строки. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджету Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, у сумі 2000 (дві тисячі) гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.